Ухвала суду № 92420673, 26.10.2020, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 952/371/20

Провадження № 1-кп/626/331/2020

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту прокурору

20 жовтня 2020 року Красноградський районний суд Харківської області у складі:

судді Гусара П.І.,

за участі секретаря: Івашкіної Т.В.,

прокурорів Іванчак В.М., Балюка Б.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисників обвинуваченого: Шумейко Я.В., Воробйова В.В., Кайданніка Д.А.,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Краснограда, обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12020220290000048 від 25.03.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

12.05.2020 року до Красноградського районного суду на підставі ухвали Харківського апеляційного суду від 28.04.2020 про зміну підсудності, надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та долученими до направлення обвину вального акту стороні захисту по кримінальному провадженні №12020220290000048 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Відповідно до ст.35 КПК України головуючим суддею визначено суддю - Рибальченко І.Г. Однак головуючій учасниками процесу було заявлено кілька відводів. Ухвалою Красноградського районного суду від 28.07.2020 року відвід законного представника ОСОБА_2 було задоволено та кримінальне провадження передано до канцелярії суду для повторного авторозподілу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06.08.2020 відмовлено в задоволенні подання про направлення кримінального провадження до іншого суду.

31.08.2020 згідно протоколу авторозподілу головуючим визначено суддю Гусара П.І.

У зв`язку зі зміною складу суду, ухвалою від 01.09.2020 вищезазначене кримінальне провадження було призначене до підготовчого судового засідання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість призначення даного кримінального провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначив, що підстав для її зупинення чи закриття немає, підстав для повернення обвинувального акту також не вбачається.

Обвинувачений, законний представник обвинуваченого, захисники категорично заперечували проти такої думки прокурора та адвокат Шумейко Я.В. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з таких підстав.

На думку адвоката, строк досудового розслідування по даному кримінальному провадженню закінчився 02.04.2020 року, а сторона захисту з матеріалами кримінального провадження не ознайомилась, чим порушено право обвинуваченого на захист.

Крім того, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутність формулювання обвинувачення та не розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочину, у вчиненні яких вони обвинувачуються.

Так, не зазначено місце, час, мотив вчинення кримінального правопорушення; не встановлено від чого удару чи ударів спричинив наслідок у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка призвела до смерті потерпілого, оскільки за версією слідства нібито участь у вчиненні злочину приймав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , матеріали відносно якого виділено у окреме кримінальне провадження; фактично обвинувальний акт не був вручений ОСОБА_1 , захисникам, законному представнику; обвинувальний акт не набув статусу офіційного документу тому, що на ньому не має печатки установи прокуратури.

Крім того, обвинувальний акт також по формі і по змісту не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а саме: ствердження прокурором як встановленого факту, що обвинувачений вчинив злочин, є порушенням презумпції невинуватості; відсутності формулювання обвинувачення, а відтак не набуттям підозрюваним статусу обвинуваченого; з підстав невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам Закону, оскільки в ньому не відображені повні відомості про прийняті слідчим суддею процесуальні рішення і вчиненні дії.

Крім того, в обвинувальному акті не зазначені відомості щодо форми вини, мотивів та ступеня здійснення злочинного наміру, а навпаки вказані відомості про речові докази та містяться висновки експертиз, що не передбачено 291 КПК України; не зазначені індекси місця проживання обвинуваченого та потерпілого; анкетні відомості щодо підсудного містять інформацію, яка не передбачена КПК; безпідставно подається відсутність вартості на залучення експертів; безпідставно вказується, що обвинувачений «діяв умисно»; аркуші обвинувального акту та реєстр не пронумеровані; зазначені не передбачені КПК відомості щодо слідчого, а саме: надається його звання; в реєстрі забезпечення заходів кримінального провадження не зазначено дату і час затримання в порядку ст.208 КПК України; в реєстрі забезпечення заходів кримінального провадження не зазначено дату і час обрання підозрюваному запобіжного заходу - тримання під вартою; не зазначено ПІБ складу групи слідчих та ПІБ складу групи прокурорів; ПІБ захисника, від якого була відмова; реєстр не має дати складання; аркуші реєстру, незважаючи на вказівку про це в обвинувальному акті, не пронумерований; в порушення вимог КПК України не зазначені процесуальні дії стосовного скарг захисників на відмову у задоволенні клопотань та не зазначені процесуальні дії стосовного розгляду заяв про відводи слідчих та прокурорів.

Крім того, у вчиненні даного злочину за ч.2 ст.121 КК України підозрюються дві особи. Відповідно до обвинувального акту стосовно ОСОБА_1 , який затверджено 21.04.2020р. зазначено, що вказаний злочин ОСОБА_1 вчинив з іншою особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, яким є ОСОБА_3 .

Вказані обвинувальні акти відносно ОСОБА_1 так і відносно ОСОБА_3 містять тотожні формулювання обвинувачення, які зводяться до того, що ОСОБА_1 01.01.2020 року близько 22-00 год, перебуваючи з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (яким є ОСОБА_3 ), тобто вони разом «внаслідок раптово виниклих неприязних стосунків з потерпілим ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та бажаючи їх настання, спонукаємі злістю до останнього, розпочали тривале побиття потерпілого, в процесі якого умисно заподіяли ОСОБА_4 , неконтрольовані ними по силі та місцям тіла у тому числі по голові численні удари кулаками рук, та ногами, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми та інші ушкодження. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок важкої черепно-мозкової травми з травматичними субдуральними крововиливами та викликаними наслідками».

Такий підхід щодо обвинувачення ОСОБА_1 вказує на відсутність індивідуалізації обвинувачення, кожного із співучасників, виділення матеріалів кримінального провадження щодо поведінки іншої особи ( ОСОБА_3 ) в окреме провадження ставить під сумнів наявності спільності їх умислу та потребує аргументації щодо відсутності їх або штучного попереднього об`єднання або роз`єднання, що може негативно вплинути при розгляді даного кримінального провадження по суті та встановлення об`єктивної істини.

Крім того, органом досудового розслідування порушено право на захист ОСОБА_1 під час вручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 27.03.2020 року.

Прокурор просила відмовити у задоволенні даного клопотання, тому що стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Однак це повідомлення було проігноровано і тому за клопотанням сторони обвинувачення ухвалою Зачепилівського райсуду від 07.04.2020 року ОСОБА_1 та його захисникам було встановлено строк для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження до 14.04.2020 року. Разом з тим, до цього часу вони не виконали ухвалу суду і вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Також на думку прокурора обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України і стороною обвинувачення прийняті всі необхідні дії для вручення обвинувального акту стороні захисту.

Суд, вислухавши думки сторони обвинувачення та сторони захисту вважає, що клопотання адвоката Шумейко Я.В. підлягає задоволення виходячи з такого.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення прокурору обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам діючого КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом. Згідно вимог ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України, зокрема має містити, викладання фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статей закону України про кримінальну відповідальність та формування обвинувачення. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно ст.377 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Імперативними приписами чинного законодавства закріплено, що:

- у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження(ст.91 КПК);

- обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК, у суді, за загальним правилом покладено на прокурора(ст.92 КПК);

- державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (п.3 ч.1 ст.3 КПК);

- обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом (п.13 ч.1 ст.3 КПК);

- обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (ч.4 ст.110 КПК);

- обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочину з посиланням на положення Закону і статті (частини статті) КК України та формулювання обвинувачення (п.5 ч.2 ст.291 КПК);

- законність і забезпечення права на захист є загальними засадами судочинства та кримінального провадження зокрема (ч.2 ст.63, п.п.1, 6 ч.3 ст.129 Конституції, п.2 ч.1 ст.7 КПК);

- законність забезпечується у тому числі тим, що прокурор зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч.2 ст.9 КПК);

- право на захист забезпечується зокрема тим, що обвинувачений має право знати у вчиненні якого злочину його обвинувачують (п.1 ч.2 ст.42 КПК);

- право на справедливий суд забезпечується у тому числі тим, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право зокрема бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (п.«а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таким чином, у тексті обвинувального акту має бути закріплене висунуте прокурором сформульоване твердження про вчинення особою злочину, тобто прокурор цим процесуальним рішенням має висувати особі обвинувачення, формулюючи його зміст (суть) на підставі викладених фактичних обставин (які прокурор вважає встановленими) і з відповідною правовою кваліфікацією діяння обвинуваченого.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний її захист.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції».

Таким чином, обвинувачення повинно бути конкретним і зрозумілим, фактичні обставини повинні чітко узгоджуватись із правовою кваліфікацією та сформульованому обвинуваченню, оскільки в іншому випадку обвинувачений позбавляється права знати у чому він обвинувачується.

Як вказано вище, підставою для повернення обвинувального акту прокурору з підготовчого судового засідання є встановлення невідповідності обвинувального акту вимогам КПК.

Суттєвими порушеннями при складанні обвинувального акту є зокрема такі порушення вимог КПК, які виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняття судом законного рішення у справі з урахуванням такого обвинувального акту. Зокрема, такі порушення мають місце у випадках, коли в обвинувальному акті містяться положення, що суперечать одне одному; обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, є неконкретним, тощо.

Всупереч викладеному вище, в тексті обвинувального акту, який надійшов до суду встановлені такі порушення вимог КПК.

Відповідно до обвинувального акту стосовно ОСОБА_1 , який затверджено 21.04.2020 зазначено, що ОСОБА_1 01.01.2020 року близько 22-00год. перебуваючи разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження (яким є ОСОБА_3 , як зазначає сторона захисту), внаслідок раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому та бажаючи їх настання, спонукаємі злістю до останнього, розпочали тривале побиття потерпілого, в процесі якого умисно заподіяли ОСОБА_4 , неконтрольовані ними по силі та місцям тіла у тому числі по голові численні удари кулаками рук, та ногами, чим заподіяли потерпілому численні удари з різною силою по голові, тулубу та кінцівках кулаками рук та ногами в тому числі із з значною силою по голові, чим заподіяли тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, травматичні субдуральні та субарахноідальні крововиливи, які знаходяться у причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_4 і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Суд вважає, що такий підхід щодо обвинувачення ОСОБА_1 вказує на відсутність індивідуалізації обвинувачення кожного із співучасників, виділення матеріалів кримінального провадження щодо поведінки іншої особи ( ОСОБА_3 ) в окреме провадження ставить під сумнів наявності спільності їх умислу та потребує аргументації щодо відсутності їх або штучного попереднього об`єднання або роз`єднання, що може негативно вплинути при розгляді даного кримінального провадження по суті та встановлення об`єктивної істини.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити даті про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

На думку суду, обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 вказує на те, що механізм спричинення тілесних ушкоджень встановлено не було і залишається не встановленим, хто з цих осіб ОСОБА_1 чи інша особа, та яким своїм власним рухом та/або предметом, через умисел або необережність, заподіяв черепно-мозкову травму потерпілому ОСОБА_4 , яка безпосередньо і призвела до тяжких тілесних ушкоджень і смерті потерпілого.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в наданому обвинувальному акті не встановлено увесь ряд обставин необхідний для конкретизації та індивідуальної поведінки ОСОБА_1 та іншої особи, які діяли спільно при нанесенні ударів ОСОБА_4 , а саме не встановлено хто і куди, яким чином наносили удари, їх кількість та чий саме удар спричинив черепно-мозкову травму, яка призвела саме до смерті потерпілого.

Відсутність встановлення механізму спричинення тілесних ушкоджень кожним із співучасників вказує на те, що наявна необхідність повернення обвинувального акту прокурору як такого, що не відповідає вимогам ст.2 КПК України щодо формулювання обвинувачення, а саме з метою, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Усі наведені вище не встановлені (суперечливо встановлені) або не кваліфіковані (суперечливо кваліфіковані) органом досудового розслідування складові частини об`єктивної сторони і деталі фактичних подій мають вкрай важливе значення для справи, вказують на неповноту проведеного досудового розслідування, та порушення органом досудового розслідування та прокурором вимог КПК щодо обов`язковості усунення всіх суперечностей та обов`язковості повноти розслідування.

Вищевикладені недоліки обвинувального акту є порушенням вимог ст.ст.42, 291 КПК та позбавляє обвинуваченого можливості чітко знати в чому він обвинувачується, а відтак і унеможливлює здійснення ним належного та ефективного захисту своїх прав при судовому розгляді справи.

Сторона захисту послалась і на інші недоліки обвинувального акту, а саме: не зазначені індекси місця проживання обвинуваченого та потерпілого; анкетні відомості щодо підсудного містять інформацію, яка не передбачена КПК; безпідставно подається відсутність вартості на залучення експертів; аркуші обвинувального акту та реєстр не пронумеровані; зазначені не передбачені КПК відомості щодо слідчого, а саме: надається його звання; в реєстрі забезпечення заходів кримінального провадження не зазначено дату і час затримання в порядку ст.208 КПК України; в реєстрі забезпечення заходів кримінального провадження не зазначено дату і час обрання підозрюваному запобіжного заходу - тримання під вартою; не зазначено ПІБ складу групи слідчих та ПІБ складу групи прокурорів; ПІБ захисника, від якого була відмова; реєстр не має дати складання; аркуші реєстру, незважаючи на вказівку про це в обвинувальному акті, не пронумерований; в порушення вимог КПК України не зазначені процесуальні дії стосовного скарг захисників на відмову у задоволенні клопотань та не зазначені процесуальні дії стосовного розгляду заяв про відводи слідчих та прокурорів.

Суд не вважає їх суттєвими, однак при усуненні вказаних вище недоліків, вони також підлягають виправленню.

Всі інші, на думку захисту, недоліки обвинувального акту не передбачені КПК України і обов`язковому їх усуненню не підлягають.

Крім того, сторона захисту посилалась на факт закінчення строку досудового розслідування по даному кримінальному провадженні 02.04.2020 року.

Суд не погоджується із цим, так як згідно твердження прокурора, ОСОБА_1 , його законному представнику та захисникам 27.03.2020 року було вручено повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування. Спочатку стороні захисту пропонувалося прибути 31.03.2020 року, потім 04.04.2020 року, але учасники не скористались своїм правом та не прибули для ознайомлення із матеріалами кримінального провадження.

Крім того, суд приймає до уваги, що ухвалою слідчого судді Зачепилівського районного суду від 07.04.2020 року, яка набрала законної сили, задоволено клопотання слідчого та встановлено стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 14.04.2020 року.

Стороною захисту також подано клопотання про скасування арешту майна.

В обґрунтування свого клопотання адвокат Воробйов В.В. посилаючись на положення ч.3 ст. 315 КПК України, зазначає, що арештоване майно було вилучено під час затримання ОСОБА_1 , яке відбулося з порушенням права на захист підозрюваного і тому необхідно скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Зачепилівського райсуду від 08.01.2020, 09.01.2020, 09.01.2020 року на майно ОСОБА_1 та повернути його власнику.

Також адвокат зазначив, що всі докази, які були отримані під час ції слідчої дії є недопустимими.

Інші захисники, підсудний ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 підтримали клопотання адвоката Воробйова В.В. із зазначених в ньому підстав.

Прокурор просив відмовити у задоволенні даного клопотання, так як зазначені захисником речові докази вилучені в ході огляду місця події, який проводився за правилами обшуку і слідчим суддею задоволено відповідне клопотання слідчого про проведення обшуку згідно ухвали Зачепилівського районного суду Харківської області від 03.01.2020 року. Заборона ОСОБА_1 слідчим залишати місце обшуку затриманням не являється, оскільки прямо передбачено ч.6 ст. 237 КПК України, підставою затримання ОСОБА_1 стала не тільки безпосередність вчинення злочину, але і сукупність очевидних ознак на тілі, одязі, місці події, які вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Протокол огляду місця події підписаний ОСОБА_1 як учасником слідчої дії, без зазначення його процесуального статусу, лише як особою, що мешкає у цьому домоволодінні, тому його право на захист не порушено. Недопустимість речових доказів суд вирішує в нарадчій кімнаті під час судового розгляду . Згідно ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту майна вирішується судом одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд. Отже, вважає прокурор, що наразі потреба в речових доказах не відпала, факт необгрунтованості накладення арешту майна адвокатом не доведений, розгляд кримінального провадження не закінчений, підстави для задоволення клопотання відсутні.

Суд дослідивши заявлене клопотання та вислухавши думки сторін на підтвердження своїх доводів встановив таке.

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що близько 22.00 годин 01 січня 2020 разом з іншою особою умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 09.01.2020 року накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування будь-яким особам вилученим майном, а саме на: -недопалок цигарки - упакований у паперовий конверт; -чоловічі рукавички чорного кольору; -чоловічу шапку чорного кольору з плямами невідомої речовини темно-бурого кольору - упаковані в картонну коробку №1.

Ухвалою слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 09.01.2020 року накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування будь-яким особам вилученим майном, а саме на: - чоловічу кофту зеленого кольору із плямами невідомої речовини темно-бурого кольору; - чоловічі джинси темного кольору з плямами невідомої речовини темно-бурого кольору;- чоловічі джинси світлого кольору з плямами невідомої речовини темно-бурого кольору;- чоловічу футболку синього кольору;- чоловічий светр сірого кольору;- чоловічу куртку зеленого кольору - упаковані в картонну коробку № 7; - чоловічі черевики чорного кольору, з плямами невідомої речовини темно-бурого кольору - упаковані в картонну коробку № 8.

Ухвалою слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 08.01.2020 року накладено арешт шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування будь-яким особам вилученим майном, а саме на:- чоловічі штани сірого кольору з плямами невідомої речовини темно-бурого кольору;- чоловічу кофту зеленого кольору із плямами невідомої речовини темно-бурого кольору;- чоловічу футболку білого кольору;- чоловічі кросівки чорного кольору;- чоловічі черевики чорного кольору з плямами невідомої речовини темно-бурого кольору;- чоловічу куртку чорного кольору з помаранчевою підкладкою, - (які упаковані відповідно в картонні коробки № 2, № 3, № 4, № 5, № 6; №7).- мобільний телефон HUAWEY (упакований в поліетиленовий пакет чорного кольору № 1).

Всі вищевказані речі та предмети слідчий суддя ухвалив зберігати в камері речових доказів Зачепилівського відділу поліції, так як постановою слідчого від 03.01.2020 року вилучені предмети одягу та взуття, недопалок цигарки визнані речовими доказами, тобто арешт на них був накладений саме з метою збереження речових доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, в задоволенні клопотання необхідно відмовити, так як ухвалою слідчого судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 03.01.2020 року, яка набрала законної сили, були перевірені дії працівників органу досудового розслідування під час проведення огляду домоволодіння ОСОБА_5 і порушень кримінально-процесуального законодавства не встановлено.

Крім того, на думку суду право на захист підозрюваного ОСОБА_1 також порушено не було виходячи з такого.

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що близько 22.00 годин 01 січня 2020 разом з іншою особою умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження, які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_4 .

Наступного дня, 02 січня 2020 об 12.45 у домоволодінні бабусі ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 за фактичним місцем проживання підозрюваного відбувся огляд місця події, під час якого ОСОБА_1 слідчим відповідно до ч.6 ст. 237 КПК України було заборонено залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.

Цього ж дня начальником СВ Зачепилівського ВП ГУНП в Харківській області Стрільцем С.В. у приміщенні Зачепилівського ВП о 16.10 в присутності адвоката ОСОБА_6 був складений протокол затримання ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.208 КПК України.

На даний час до ОСОБА_1 не застосовано жодного запобіжного заходу.

Нормою ч.6 ст.237 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.

Відповідно до ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Згідно ч.5 ст.208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого.

Суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках , якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

З протоколу затримання ОСОБА_1 витікає, що на його одязі, взутті, руках були помітні сліди вчинення насильницького злочину.

Суд, оцінивши поняття «щойно», яке застосовано у статті 208 КПК України, дійшов такого висновку.

У чинному КПК України відсутні чіткі часові рамки поняття «щойно», тобто це оціночне поняття, яке означає « як недавно». З огляду на те, що з 22.00 години 1 січня 2020 до 12.45 години 2 січня 2020 пройшло декілька годин, а саме менше доби, суд розцінює це «як недавно», тому на думку суду протокол про затримання ОСОБА_1 складений відповідно до вимог КПК України.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 заборонили залишати місце проживання ще з початку проведення огляду місця події відповідно до положень ч.6 ст. 237 КПК України, про що необхідно було зазначити слідчому в протоколі про його затримання.

Нормою закріпленою у п.1 ч.1 ст.49 КПК України зазначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Згідно п.1 ч.2 ст.52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні , щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

Відповідно ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, КПК виділяє три види підозрюваних: 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Суд вважає, що з 12.45 02.01.2020 року ОСОБА_1 був особою, якій заборонено залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду, при цьому обов`язкової участі захисника чинним КПК України не передбачено.

При складанні протоколу о 16:10 02.01.2020 року про затримання ОСОБА_1 , як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, участь захисника йому була забезпечена.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд встановив відсутність порушення права на захист під час затримання підозрюваного ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 293, 314, 315, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката Шумейко Я.В. про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2020 року №12020220290000048 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, повернути прокурору Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області Іванчак В.М. для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків протягом розумного строку.

В задоволенні клопотання адвоката Воробйова В.В. про скасування арешту майна відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя