Рішення № 92410923, 20.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2140/20

20 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника відповідача Мурована І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2020 року №0061029-5205-1906 та №0061030-5205-1906.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 16.10.2012 року є власником об`єктів нерухомого майна нежитлової нерухомості, а саме: столярного цеху, загальною площею 385,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та гаража, загальною площею 428,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Належне ОСОБА_1 нерухоме майно відноситься до класу "Будівлі промислові". У приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , працює столярний цех, а гараж використовується, як склад для зберігання готової продукції. Про використовуються об`єктів нерухомості за цільовим призначенням свідчить технічний паспорт, а також світлини з об`єктів нерухомості.

На думку позивача, будь-які будівлі, які призначені для промислового виробництва, незалежно від того, хто є їх власником: фізичні чи юридичні особи звільняються від оподаткування відповідно до вимог пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі використання їх платником податку (власником) саме з цією ціллю.

За таких обставин, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 20.10.2020 року подано до суду відзив на позов (а.с.66-68). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що як самостійно стверджує позивач, належні йому об`єкти нерухомого майна є будівлями промисловості, Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі №820/3556/17, застосування пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Проте використання об`єктів нерухомості за функціональним призначенням (промислове виробництво) стороною позивача не доведено. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На адресу суду 20.10.2020 року надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з мотивів викладених у позові (а.с.1-7). Також повідомила про реєстрації фізичною особою-підприємцем її чоловіка, з основним видом діяльності - лісопильне та стругальне виробництво, розпиловка та обробка деревини, виробництво виробів з деревини, що додатково підтверджує використання її сім`єю столярного цеху та гаража в промисловому виробництві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві (а.с.66-68), просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Наголосив, що застосування пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі фактичного використання об`єкта (будівлі промисловості) цієї будівлі як об`єкт промисловості у виробництві саме власником.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу ОСОБА_1 з 16.10.2012 року на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна нежитлової нерухомості, а саме: столярний цех, загальною площею 385,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10), та гараж, загальною площею 428,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 18.05.2020 року винесено податкові повідомлення-рішення:

№0061029-5205-1906, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 8967,78 грн. (а.с.8);

№0061030-5205-1906, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 9626,02 грн. (а.с.9).

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій та актів відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

У пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

За приписами пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Положеннями пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії, " 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

З матеріалів справи видно та не заперечується сторонами, що належні позивачу на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна нежитлової нерухомості - столярний цех та гараж для промислового виробництва і належить до категорії промислових будівель (1251), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічних паспортів на виробничі приміщення (а.с.12-13, 14-16).

Будівлі, що використовуються або зареєстровані для декількох призначень повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинне бути визначене таким чином: - обчислюється відсоткове є співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використання до відповідного класифікаційного угруповання.

Відсоткове співвідношення приміщень чітко дає визначити належні позивачу об`єкти нерухомого майна як "столярний цех" та "склад".

Враховуючи те, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 є частиною чинного законодавства України та призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні, то він може застосовуватися для визначення статусу нежитлового приміщення, будівлі або споруди.

ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №822/2624/16, яку суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України).

При цьому, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості" лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб`єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як у даному випадку пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Зазначена правова позиція викладена судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

Як наведено судом вище, ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого нежитлового майна - столярного цеху, загальною площею 385,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та гаража, загальною площею 385,8428,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказала про використання столярного цеху та гаража в промисловому виробництві її чоловіком ОСОБА_1 , який зареєстрований фізичною особою-підприємцем за основним видом діяльності - лісопильне та стругальне виробництво, розпиловка та обробка деревини, виробництво виробів з деревини.

Натомість, сама ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання і промисловим виробництвом не займається.

Таким чином, попри функціональне призначення об`єктів нерухомості судом не вбачається їх використання у промисловому виробництві позивача, оскільки ОСОБА_1 , як платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, підприємницької діяльності не здійснює.

Крім цього, спірні приміщення не були передані позивачем ні у статутний фонд товариства, ні в оренду, в тому числі чоловіку ОСОБА_1 .

Відтак, встановлені обставини справи свідчать про відсутність підстав для застосування до позивача пільг, передбачених пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки об`єкти нерухомого майна нежитлової нерухомості, а саме: столярний цех, загальною площею 385,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та гараж, загальною площею 428,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не використовувався саме позивачем у 2019 році для промислового виробництва.

Здійснення промислового виробництва в будівлях промисловості іншими особами відмінними від власника приміщення без належного оформлення цивільних прав, не може бути підставою для застосування податкової пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України для власника такого майна.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтоване визначення позивачу податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками нежитлової нерухомості, за 2019 рік спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.05.2020 року №0061029-5205-1906 та №0061030-5205-1906, прийняття таких рішень відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, що не спростовано під час розгляду справи позивачем, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірності оскаржуваних рішень, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2020 року №0061029-5205-1906 та №0061030-5205-1906.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження/місце проживання вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763;

Головуючий суддя Мандзій О.П.