Рішення № 92409268, 21.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 р. Справа№200/9008/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, про визнання протиправними дій та скасування постанов приватного виконавця у виконавчому провадженні № 61627072,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», про визнання протиправними дій та скасування постанов приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 61627072.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що до зміни прізвища через укладення шлюбу 15.04.2016 року вона мала прізвище ОСОБА_1 .

28.09.2020 року від працівника ПАТ КБ «Приват Банк» вона дізналась про арешт її коштів на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича від 24.03.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61627072, яке відкрито за заявою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» про примусове виконання виконавчого напису №93 від 10.02.2020 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Мажугою В.Ю., про стягнення заборгованості 11 811,33 грн.

Позивач вважає дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження протиправними, зазначивши про таке.

Позивач стверджує, що вона зареєстрована і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і не володіє майном, яке знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Відповідач не перевірив інформацію щодо місця проживання боржника.

Крім того, позивач зауважила, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Перелік був затверджений постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172 (надалі - Постанова № 1172). Постановою КМ України від 26.11.2014 року № 662 затверджений Постановою № 1172 Перелік був змінений, зокрема, доповнений пунктом 2 («Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»). Саме цей пункт вказаний у Виконавчому написі.

Постановою від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 Київський апеляційний адміністративний суд визнав частково незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в тому числі - в частині доповнення Переліку пунктом 2.

Таким чином, з 22.02.2017 року стягнення безспірної заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, не може здійснюватися на підставі виконавчих написів, а виконавчий напис, що був поданий відповідачу із заявою про примусове виконання рішення, був вчинений всупереч статті 87 Закону «Про нотаріат», тому факт його подання відповідачу не міг бути підставою для відкриття виконавчого провадження.

З наведених підстав позивач просила визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 24.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 61627072 та від 24.03.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № 61627072

Ухвалою від 05 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено строк звернення до суду, залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажугу Владислава Юрійовича; у третіх осіб витребувані додаткові докази щодо місця проживання ОСОБА_1 .

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частинами 2, 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

У виконавчому написі № 93 від 10.02.2020 року виданому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вказано місце проживання боржника: АДРЕСА_2 , тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.

На думку відповідача, ним було перевірено і встановлено, що виконавчий напис № 93 від 10.02.2020 року, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. є виконавчим документом, стягнення за яким проводиться у порядку визначеному Закону України «Про виконавче провадження», та наголосив, що виконавець не вправі давати правову оцінку діям нотаріуса при вчиненні виконавчого напису.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

До судового засідання учасники справи не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи судом.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. На виконання ухвали суду 05 жовтня 2020 року Приватний нотаріус КМНО Мажуга В.Ю. надіслав до суду завірені копії документів та виконавчого напису від 10.02.2020 року за реєстровим № 93.

Дослідивши матеріали справи та з`ясовуючи обставини спірних відносин, судом встановлено, що за інформацією, яка міститься у паспорті громадянина України НОМЕР_1 , зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб прізвище ОСОБА_1 після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а.с.12).

10.02.2020 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором від 15.01.2014 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» в сумі 11 811,33 грн.(а.с.34)

Виконавчий напис містить адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , та адресу проживання: АДРЕСА_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФІНАНС» 23.03.2020 року звернулося до приватного виконавця із заявою № 25/ПВ/20 від 16.03.2020 року про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 93 від 10.02.2020 року (а.с.26).

24.03.2020 року відповідачем були винесені постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61627072, а також постанови про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні, про стягнення з боржника основної винагороди та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №61627072.

04.05.2020 року відповідачем прийнята постанова ВП № 61627072 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Дослідивши матеріали справи та надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає про таке.

Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ, примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами 1, 2 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім : 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(далі - Закон № 1403-VIII).

В силу ст. 1 Закону № 1403-VIII, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону № 1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Частинами 1, 2 ст. 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Разом з тим, п. 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ).

За приписами п. 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Аналіз вище зазначених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач - боржник у вказаних правовідносинах, відповідно до паспорту зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, у виконавчому написі Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю., зазначено вищенаведену адресу реєстрації боржника, що не заперечується відповідачем, адже в постанові про відкриття виконавчого провадження від 24.03.2020 № ВП 61627072 також вказано зазначену адресу.

Окрім цього, суд зауважує, що наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) до матеріалів справи не додано.

Таким чином суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки приватний виконавець Клименко Роман Васильович порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, так як, володіючи інформацією про місце реєстрації позивача (боржника), що не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу, що у свою чергу суперечить Закону № 1404-VІІІ та Інструкції № 512/5.

Таких же правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 року у справі № 580/3311/19, а також, відмовляючи у касаційному перегляді справи № 560/2783/20 з аналогічними обставинами.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, щодо доводів позивача про відсутність у приватного нотаріуса повноважень на вчинення виконавчого напису у спірних відносинах суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-XII для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМ України від 29.06.1999 року № 1172.

До вказаного Переліку Постановою КМ України від 26.11.2014 року № 662 були внесені зміни, зокрема, встановлено пунктом 2 доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

22.02.2017 року Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/20084/14 постановив визнати незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі:

Пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишені без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у даній справі - без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

Таким чином, на час вчинення Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем виконавчого напису від 10 лютого 2020 року за реєстровим № 93 стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, в тому числі за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, було виключено з Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вчинивши виконавчий напис від 10.02.2020 року за реєстровим № 93 на підставі кредитного договору, Приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович вийшов за межі наданих йому повноважень.

Тобто, вказаний виконавчий документ з підстав, що випливають з кредитних відносин, виданий стягувачу не уповноваженою на це особою.

Вищевказані обставини та вимоги законодавства не були враховані приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження та винесенні в його межах інших постанов.

Частиною 2 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім визначених частиною 2 статті 5 цього Закону. Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріусів.

Водночас, суд зауважує, що статтею 2 Закону №1404-VIII визначені засади виконавчого провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.

Вимоги до виконавчого документа встановлені статтею 4 Закону №1404-VIII, у частині 3 якої прямо визначено, що виконавчий документ ПІДПИСУЄТЬСЯ УПОВНОВАЖЕНОЮ ПОСАДОВОЮ ОСОБОЮ із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою.

В порушення вказаної норми приватний виконавець не перевірив наявність у приватного нотаріуса повноважень на вчинення виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Отже, приватний виконавець, як особа, яка має вищу освіту та правовою основою діяльності якого відповідно до Закону №1403-VIII є, зокрема, Конституція України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання, не повинен обмежуватись лише формальними міркуваннями щодо форми виконавчого документа, а зобов`язаний перевірити чи виданий такий документ уповноваженою на те законом особою.

Незважаючи на порушення, допущене Приватним нотаріусом КМНО Мажугою В.Ю. при вчиненні виконавчого напису, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В., не дотримавши обов`язків, покладених на нього спеціальним Законом №1404-VIII, не перевірив якість виконавчого документу на предмет його видачі уповноваженою на це особою відповідно до положень законодавства

Суд звертає увагу на те, що згідно з вимогами статті 18 Закону №1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.

Отже, відповідач, як особа, що має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня, отримавши виконавчий документ в змозі перевірити повноваження особи, яка його підписала та видала, вимогам законодавства щодо наявності у такої особи відповідної компетенції.

Вказані обставини свідчать про те, що виконавче провадження ВП №61627072 щодо позивача відповідачем відкрито з порушенням статей 2 та 4 Закону №1404-VIII, через що заявлені позовні вимоги про скасування постанов у вказаному виконавчому провадженні підлягають задоволенню.

Певних дій відповідача, які б мали самостійні правові наслідки у межах спірних правовідносин судом не встановлено та у складі позовних вимог не заявлено.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, судом встановлена протиправність постанов приватного виконавця від 24.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №61627072, про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні, про стягнення з боржника основної винагороди та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №61627072, а також постанови від 04.05.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

З наведених підстав, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі заявленого позову - визнати протиправними та скасувати також вищенаведені постанови приватного виконавця у межах виконавчого провадження ВП №61627072.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, яка звільнена від їх сплати.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 287, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 31), треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, ЄДРПОУ 39508708), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд.20-А, оф.1003), про скасування постанов приватного виконавця у виконавчому провадженні № 61627072 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича у виконавчому провадженні ВП №61627072:

від 24.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження;

від 24.03.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди;

від 24.03.2020 року про арешт коштів боржника;

від 24.03.2020 року про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні;

від 04.05.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Рішення складено та підписано 21 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов