Рішення № 92409029, 22.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Справа № 160/8564/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/8564/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 27.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6578-17/64 від 13.11.2018 року на суму 15 819,54 грн., №Ф-6578-17/64 від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. та вимогу ГУ ДПС України в Дніпропетровській області № Ф-6578-17/64 від 12.02.2020 року на суму 29 293, 44 грн. про нарахування недоїмки ОСОБА_1 (код ОКПП НОМЕР_1 ).

2. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020 року передано на розгляд судді Ількову В.В.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

4. Позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 29.07.2020 року.

5. Ухвалою суду від 25.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/8564/20 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст.262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 25.08.2020 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:

- вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6578-17/64 від 13.11.2018 року на суму 15 819,54 грн., №Ф-6578-17/64 від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. та вимогу ГУ ДПС України в Дніпропетровській області № Ф-6578-17/64 від 12.02.2020 року на суму 29 293, 44 грн. про нарахування недоїмки ОСОБА_1 ;

- докази направлення цієї/цих вимоги/вимог про сплату боргу (недоїмки) позивачу;

- розрахунок суми боргу вимоги про сплату боргу (недоїмки);

- усі наявні документи, на підставі яких були прийняті вимога/вимоги про сплату боргу (недоїмки);

- лист ДПС №62947/10/04-36-33-01-09 від 26.06.2020 року;

- пояснення із підтверджуючими доказами, на якій системі оподаткування перебувала позивач;

- відомості (інформацію) чи перебував/перебуває позивач у спірний період у трудових відносинах та іншій наявні докази щодо суті спору.

7. 16.10.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 22.10.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. У позовній заяві зазначено, що позивачем встановлено наявність податкового боргу зі сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), у якості фізичної особи-підприємця, загальний розмір якого становить, 63 389,70 грн. за період з 13.11.2018 року по 12.02.2020 року.

13. На думку позивача, таке нарахування відповідачем податкового боргу зі сплати ЄСВ за вказаний вище період - можливе лише у випадку здійснення позивачем у період, за який нараховано недоїмку, господарської діяльності у якості фізичної особи-підприємця, однак, відповідач не обґрунтовуючи ведення позивачем господарської діяльності за спірний період - здійснив неправомірне нарахування недоїмки зі слати ЄСВ.

14. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6578-17/64 від 13.11.2018 року на суму 15 819,54 грн., №Ф-6578-17/64 від 05.02.2019 року на суму 18 276,72 грн. № Ф-6578-17/64 від 12.02.2020 року на суму 29 293,44 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку із чим він звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

15. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

16. Відповідач зазначив, що у 2017 році сума єдиного внеску становила: 3200,00 грн. (мінімальна заробітна плата) х 22% -грн./місяць.

17. У 2018 році - 3 723 грн. х 22% - 819,06 грн/місяць.

18. Враховуючи те, що позивач перебуває на обліку у контролюючого органу, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, керуючись Законом України №2464 відповідачем було нараховано в автоматичному режимі щоквартальні нарахування.

19. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегровані картці платника податків відображено такі несплачені нарахування на 2018 рік:

- нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік у сумі 8448,00 грн. нарахування не сплачені;

- 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04,2018 року, нарахування не сплачені;

- 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.07.2018 року, нарахування не сплачені;

- 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.10,2018 року, нарахування не сплачені.

20. Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15819,54 гривень.

21. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено такі несплачені нарахування за 2019 рік:

- 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 року, нарахування не сплачені;

- 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені;

- 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені;

- 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені;

22. Сума недоїмки станом на 31.10.2019 року становила 26 539,26 гривень.

23. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено такі несплачені нарахування за 2019 рік:

- 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 20.01.2020 року, нарахування не сплачені.

24. Сума недоїмки станом на 31.01.2020 року становила 29293,44 гривень.

25. Враховуючи наявність недоїмки, керуючись абз.1 п.4 р.VІ Інструкції №449 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу №6578-17/64 від 12.02.2020 року про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 29293, 44 грн., яку направлено платнику на податкову адресу, яка зазначена і в позовній заяві засобами поштового відправлення.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

26. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (код ОКПП НОМЕР_1 ) за період з 07.09.2006 року по теперішній час перебуває на обліку в Лівобережному управлінні, ГУ ДПС, Лівобережна ДПІ (Індустріальний район м.Дніпро), як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.

27. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачем здійснення підприємницької діяльності не припинено.

28. Як зазначає позивач, підприємницьку діяльність він не здійснює, доходів не отримує, що також підтверджується довідкою ОК-5, сформованою Пенсійним фондом, а також самою відповіддю податкового органу №62947/10/04-36-33-01-09 від 26.06.2020 року.

29. Враховуючи те, що позивач перебуває на обліку у контролюючого органу, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, керуючись положеннями Закону України №2464, контролюючим органом нараховано в автоматичному режимі щоквартальні нарахування.

30. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегровані картці платника податків відображено такі несплачені нарахування на 2018 рік:

- нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік у сумі 8448,00 грн. нарахування не сплачені;

- 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.04,2018 року, нарахування не сплачені;

- 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.07.2018 року, нарахування не сплачені;

- 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 19.10,2018 року, нарахування не сплачені.

31. Сума недоїмки станом на 31.10.2018 року становила 15819,54 гривень.

32. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено такі несплачені нарахування за 2019 рік:

- 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., строк сплати до 21.01.2019 року, нарахування не сплачені;

- 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені;

- 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені;

- 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 19.04.2019 року, нарахування не сплачені;

33. Сума недоїмки станом на 31.10.2019 року становила 26 539,26 гривень.

34. Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено такі несплачені нарахування за 2019 рік:

- 4 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., строк сплати до 20.01.2020 року, нарахування не сплачені.

35. Сума недоїмки станом на 31.01.2020 року становила 29293,44 гривень.

36. Таким чином, за позивачем обліковується податкових борг у загальному розмірі 63389,70 грн., який позивачем сплачено не було.

37. Отже, враховуючи наявність цього боргу, керуючись абз.1 п. 4 р. VІ Інструкції №449 податковим органом, на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, за якими розраховані нарахування єдиного соціального внеску, контролюючим органом були сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6578-17/64 від 13.11.2018 року на суму 15 819,54 грн., №Ф-6578-17/64 від 05.02.2019 року на суму 18276,72грн. та вимога № Ф-6578-17/64 від 12.02.2020 року на суму 29 293, 44 гривень.

38. Згідно складеної Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області вимоги від 13.11.2018 року №Ф-6578-17/64 про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 15819,54 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 31.10.2018 року.

39. Згідно складеної Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області вимоги від 05.02.2019 року №Ф-6578-17/64 про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 18276,72 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 31.01.2019 року.

40. Згідно складеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вимоги від 12.02.2020 року №Ф-6578-17/64 про сплату боргу (недоїмки), заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 29293,44 грн. (недоїмка). Сума боргу визначена станом на 31.01.2020 року.

41. Таким чином, з урахуванням наведеного вище, встановлено, що за спірний період по ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим контролюючим органом були сформовані вказані вище вимоги про сплату боргу (недоїмки).

42. Як зазначає відповідач, вищі вказані вимоги були направлені на поштову адресу платника податків з рекомендованими повідомленнями про вручення, однак, поштові відправлення, якими направлялися ці вимоги повернуті до податкового органу - у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

43. Позивач у позові зазначив, що про наявність існування податкового боргу він дізналася вперше 12.07.2020 року, з відповіді податкового органу за запит його адвоката.

44. Не погодившись із вказаними вище вимогами про сплату боргу (недоїмки) щодо нарахованих сум податкового боргу у загальному розмірі 63389,70 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на безпідставне нарахування податковим органом зазначеної суми.

45. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

46. Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

47. Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

48. Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

49. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

50. Згідно до статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

51. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону №2464 надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

52. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

53. Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

54. Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

55. У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464 не врегульовано.

56. Наведені норми свідчать про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

57. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

58. З аналізу наведеного, можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

59. Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

60. Інше тлумачення норм Закону №2464, на якому наполягає контролюючий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

61. Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19, від 23.01.2020р. у справі №480/4656/18, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

62. Дослідивши докази по справі, встановлено, що контролюючим органом було нараховано позивачу, як фізичній особі - підприємцю єдиний внесок на загальну суму 63389,70 грн., про що зазначено у спірних вимогах про сплату боргу (недоїмки). При цьому, нарахування єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску відбулося фактично з 2018 року по 2020 рік.

63. Разом з тим, судом встановлено, що підприємницьку діяльність у період, який охоплює строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваними вимогами, позивач не здійснював та не здійснює, доходів не отримував, що також підтверджується довідкою ОК-5 «Індивідуальні відомості застрахованої особи» Пенсійного фонду України, а також самою відповіддю податкового органу №62947/10/04-36-33-01-09 від 26.06.2020 року.

64. Отже, докази отримання позивачем у спірний період доходів від провадження підприємницької діяльності матеріали справи не містять, відповідач про наявність таких доходів не зазначає та їх не надає, у зв`язку з чим обставини щодо відсутності у позивача протягом 2018-2020 року доходів від провадження власної підприємницької діяльності, не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України.

65. Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

66. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464 єдиний внесок за позивача у спірний період, за який винесені оскаржувані позивачем вимоги, взагалі не нараховувався, дохід не отримувався, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність.

67. Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

68. Також і відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

69. Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

70. Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

71. Так, відповідачем не надано суду доказів правомірності прийняття оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем, аналізу наведених норм чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.

72. У той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведені підстави, які свідчать про протиправність оскаржуваних вимог відповідача у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, які не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

73. Отже, перевіривши правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних вимог, згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті цих вимог відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку із чим оскаржувані позивачем вимоги підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

74. З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх дій та прийнятої вимоги, що є підставою для задоволення позову.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

75. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

76. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

77. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

78. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

79. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v.Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

80. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

81. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

82. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

83. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

84. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності нарахування ЄСВ позивачу у загальному розмірі 63389,70 гривень.

85. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, підлягають задоволенню та визнанню протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року №Ф-6578-17/64 на суму 15819,54 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску; визнанню протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф-6578-17/64 на суму 18276,72 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, а також визнанню протиправною та скасування вимогм Головного управління ДПС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 року №Ф-6578-17/64 на суму 29293,44 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

86. Щодо розплоду судових витрат.

87. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

88. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

89. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

90. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.

91. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 року №Ф-6578-17/64 на суму 15819,54 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

92. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф-6578-17/64 на суму 18276,72 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

93. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровський області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 року №Ф-6578-17/64 на суму 29293,44 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

94. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 гривень.

95. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

96. Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

97. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

98. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

99. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

100. Повний текст судового рішення складено 22.10.2020 року.

Суддя В.В Ільков