Рішення № 92407316, 15.10.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2246/20

Провадження № 2/761/4003/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участю секретаря Савенко О.І.,

представника позивача Шепель І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом Кредитної спілки «Співдружність» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року КС «Співдружність» (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідачі) про стягнення боргу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.02.2016 року між КС «Співдружність» та членом Кредитної спілки ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 160202/с, згідно умов якого Кредитна спілка надала відповідачу кредит у розмірі 11500,00 грн., плата за користування (проценти) якими, становить 83,95 % річних, тобто 0,23 % денних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. В забезпечення Кредитного договору було укладено Договір поруки №160202/с від 20.02.2016 року, згідно якого ОСОБА_2 виступив поручителем та зобов`язався відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_1 , що витікають із кредитного договору №160202/с від 20.02.2016 року.

За будь-яких умов, у разі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Плата за користування кредитом, протягом строку визнання його як кредиту з підвищеним ризиком, становить 365% річних, тобто денних на суму залишку по кредиту.

Таким чином, станом на 20.01.2020 року борг по відсоткам за користування кредитом становить 26688,66 грн.; інфляційні збитки - 2554,24 грн.; 3% річних - 775,58 грн. Загальна сума боргу складає 30018,48 грн., які позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за Кредитним договором № 160202/с від 20.02.2016 року, а також просив стягнути з відповідачів сплачені позивачем судові витрати.

Ухвалою суду від 30 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли, відзив на позов не надавали.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду представника позивача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом (стаття 1 Закону України «Про кредитні спілки»).

Відповідно до статті 10 цього Закону прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв`язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки.

Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

У разі, коли вступний та обов`язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов`язкового пайового внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 20 лютого 2016 року між Кредитною спілкою «Співдружність» та членом кредитної спілки «Співдружність» ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 16022/с.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 11500,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредит надається строком на 24 фактичних місяців від дати отримання Позичальником кредиту.

Згідно п.п. 3.1., 3.2 Договору, плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою. Річна ставка переплати за кредитом на умовах дотримання Графіку розрахунків становить 43,125%. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення. Річний процент становить 83,95%, тобто 0,23% денних на суму залишку кредиту за кожен день користування.

Крім того, 20 лютого 2016 року між Кредитною спілкою «Співдружність» та членом кредитної спілки «Співдружність» ОСОБА_1 також було укладено Додатковий договір до Кредитного договору № 160202/с, згідно з умовами якого сторони домовились про зміну розміру фіксованої відсоткової ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику, а саме у зв`язку із порушенням графіку розрахунків додатка №1 до кредитного договору № 160202/с від 20 лютого 2016 року в частині непогашення кредиту у проміжні строки, які становлять 30 календарних днів. За будь-яких умов, у разі своєчасного ненадходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Плата за користування кредитом, протягом строку визнання його як кредиту з підвищеним ризиком, становить 365% річних, тобто 1% денних на суму залишку по кредиту.

В забезпечення Кредитного договору було укладено Договір поруки №160202/с від 20.02.2016 року, згідно якого ОСОБА_2 виступив поручителем та зобов`язався відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_1 , що витікають із кредитного договору №160202/с від 20.02.2016 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

У ст. 536 ЦК України закріплено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати відсотки, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Водночас у ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено: якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 , термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки відповідачами неналежно виконувались умови договору, КС «Співдружність» скористалась своїм правом вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань.

Так, судом встановлено, що 13 червня 2016 року Солом`янським районним судом м.Києва позов Кредитної спілки «Співдружність» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Співдружність» заборгованість за Кредитним договором №160202/с від 20.02.2016 року в розмірі 23163,66 грн. Рішення набрало законної сили 21.08.2018 року.

07 вересня 2018 року був виданий виконавчий лист №760/25097/17.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу, позивач КС «Співдружність» посилається на те, що після набрання рішенням законної сили в рахунок погашення заборгованості станом на день звернення до суду було здійснено 11 оплат на загальну суму 21125,86 грн., що підтверджується фінансовою довідкою від 20.01.2020 року № 7.

Таким чином, станом на 20.01.2020 року борг по відсоткам за користування кредитом становить 26688,66 грн.; інфляційні збитки - 2554,24 грн.; 3% річних - 775,58 грн. Загальна сума боргу складає 30018,48 грн., які позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за Кредитним договором №160202/с від 20.02.2016 року.

За змістом положень частини першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Отже, строком настання повернення кредиту в повному обсязі є день набрання законної сили судовим рішення - 21.08.2018 року.

Зі спливом строку кредитування припинилось право позивача на нарахування процентів за Кредитним договором №160202/с від 20.02.2016 року.

Положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) висловлено правову позицію про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачів нарахованих відсотків за кредитним договором у розмірі 26688,66 грн. та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, суд зазначає наступне.

За наслідками неналежного виконання зобов`язання позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦПК України та інфляційну складову.

Так, згідно наданого суду розрахунку інфляційних збитків та 3% річних, вбачається, що станом на 20.01.2020 року інфляційні збитки складають - 2554,24 грн., 3% річних - 775,58 грн.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Закінчення строку договору, відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 623, 625 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що відповідачі не виконали умов укладеного договору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних збитків у розмірі 2554,24 грн. та 3% річних у розмірі 775,58 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 233,16 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 251, 252, 253, 509, 526, 599, 610, 612, 625, 631, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -В И

В И Р І Ш И В:

Позов Кредитної спілки «Співдружність» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Співдружність» 2554,24 грн. інфляційних втрат та 775,58 трьох процентів річних.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки «Співдружність» судовий збір в сумі 233,16 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Кредитна спілка «Співдружність»: 03057, м. Київ, просп. Перемоги, 49/2, код ЄДРПОУ 26347059.

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення буде складено: 21.10.2020 року.

СУДДЯ М.А. РИБАК