Рішення № 92402503, 22.10.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16020/18

Провадження № 2/638/3860/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої теплової енергії, -

ВСТAНОВИВ:

КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 вартість спожитої теплової енергії у розмірі 55804,58 грн за період з 01.11.2008 року по 31.03.2014 рік та 10516,17 грн за період з 01.10.2015 року по 30.04.2018 рік, а всього 10516 грн 17 коп. грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу на праві власності належить нежитлове приміщення 1-го поверху №1/7 в житловому будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 користується тепловою енергією, яка подається у приміщення, проте за відповідачем утворилась заборгованість, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості, інфляційні витрати, три відсотки річних та судовий збір.

Представник позивача надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, проти прийняття заочного рішення не заперечував.

Відповідач просила слухати справи за її відсутності та застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

За договором дарування від 20.11.2008 року ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення 1-го поверху №13-1, 13-2, 13-4, 13-7-:-13-10 в літ. «А-4» загальною площею 87,6 кв.м. у АДРЕСА_1 . Відповідач користується тепловою енергією, що підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання, актами підключення споживача.

Згідно з приписами Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Права і обов`язки виробників, виконавців, споживачів у сфері житлово-комунальних послуг встановлені Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-1У (з наступними змінами) «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперервно, за винятком часу перерв.

Згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Приписами п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, зазначено, що власник зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.11.2008 року по 31.03.2014 року та з 01.10.2015 року по 30.04.2018 року відповідачем спожито теплової енергії на суму 66320,75 грн.

Зобов`язання, згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов`язань не допускаються.

Приймаючи до уваги, що відповідач будучи зобов`язаними своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинила виконувати взяті на себе зобов`язання, не сплачує заборгованість добровільно, суд приходить до висновку, що виникла заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України.)

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Згідно з ч.1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, з позовним вимоги КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовним вимогами 30.10.2018 року, при цьому позивачем не обґрунтовано поважності пропуску строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в межах позовної давності за період з 01.01.2015 року по 30.04.2018 рік.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про теплопостачання», 11, 509,525,526,530,625,629 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (м.Харків, вул.Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість за період з 01.10.2015 року по 30.04.2018 рік у розмірі 10516 (десять тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 17 коп., інфляційні витрати 567 (п`ятсот шістдесят сім) грн 90 коп., три відсотки річних 138 (сто тридцять вісім) грн 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн сплаченого судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий