Вирок № 92402418, 23.10.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Справа № 616/557/20

Номер провадження № 1-кп/616/105/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„23" жовтня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДИ В.М.

прокурора ШАБАЛДАСА О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ЗІНЧЕНКО С.А.

потерпілої не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали кримінального провадження № 12020220250000165 по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малахове, Великобурлуцького району, Харківської області, громадянина України, українця, безпартійного, військовозобов`язаного, освіта базова загальна середня, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 15 вересня 2009 року за ч.3 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України з встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців;

- за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 12 жовтня 2010 року за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 02 грудня 2013 року від відбування покарання на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на невідбуту частину покарання - 1 рік 5 місяців 6 днів, згідно постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2013 року;

- за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 серпня 2014 року за ч.2 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 січня 2015 року за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 4 років і 6 місяців позбавлення волі. Звільненого від відбування покарання за ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 грудня 2017 року, на підставі ст.81 КК України, умовно-достроково на невідбуту частину покарання - 11 місяців 12 днів,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, останній раз за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 січня 2015 року за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до 4 років і 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання 26 грудня 2017 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на невідбуту частину покарання - 11 місяців 12 днів, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення не став і знов скоїв умисний злочин при слідуючих обставинах.

Так, 15 вересня 2020 року біля 10 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, впевнившись в тому, що його протиправні дії залишаться непоміченими сторонніми особами, через незачинені на замикаючі пристрої двері з тильної сторони домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_5 , незаконно проник на територію подвір`я домоволодіння, де розбивши шибку вікна, розташованого з правої сторони від вхідних дверей до будинку, проник до приміщення будинку, звідки таємно викрав з приміщення спальні телевізор марки «Saturn», модель HD LED32C, чорного кольору, вартістю 1352 грн 00к., який витяг через шибку вікна на подвір`я.

Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, відкривши вхідні двері гаражу, який знаходиться на території вказано домоволодіння, проник до приміщення гаражу, звідки таємно викрав тример бензиновий марки «GARDTECH GT-4200», зеленого кольору із чорними вставками, вартістю 1 327 грн 00 к., після чого із викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 2 679 грн 00 к.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.3 ст.185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і по обставинам скоєння злочину дав показання відповідно до вищевикладеного, вказавши, що він дійсно 15 вересня 2020 року, розбивши шибку вікна, проник до будинку потерпілої, звідки викрав телевізор. Після чого проник в гараж, звідки викрав бензиновий тример, після чого місце злочину покинув. Просив суд суворо його не карати.

Захисник обвинуваченого Зінченко С.А. просила врахувати щире каяття її підзахисного та призначити обвинуваченому мінімальне покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. На адресу суду надала заяву в яких просила розглядати кримінальне провадження без її участі, зазначивши, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого у неї немає (а.с.30).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України, а саме: як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням в житло та інше приміщення, вчинена повторно.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає його щире каяття у вчиненому.

Обставина, у відповідності до п.13 ч.1 ст.67 КК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, має чотири незнятих та непогашених судимостей, відбував покарання реально (а.с.75-76), неодружений, за місцем мешкання характеризується посередньо (а.с.79), на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, у лікаря - нарколога перебуває на обліку з 2010 року з діагнозом «Синдром алкогольної залежності» (а.с.81), перебуває на обліку у лікаря фтизіатра та потребує додаткового обстеження (а.с.73-74).

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також дуже високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк становить дуже високу небезпеку для суспільства.

Також, у наданій до суду досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні зазначено, що на думку органу пробації застосування соціально - виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (а.с.59-63).

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст.65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення за ч.3 ст.185 КК України відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який має чотири незнятих та непогашених судимостей, тричі відбував покарання реально за вчинення тяжких злочинів, висновки досудової доповіді органу пробації, конкретні обставини скоєного ним кримінального правопорушення, що вказує на те, що ОСОБА_4 на шлях виправлення не бажає ставати, не бажає змінювати життєву позицію, проявляє суспільну небезпечність, яка виражається у неодноразовому вчиненні тяжких злочинів, що порушує нормальний порядок співіснування у соціумі, за дотримання якого правове життя набуває стабільності та передбачуваності, що вказує на його не зацікавленість у збереженні соціального порядку.

Суд зазначає, що з врахуванням даних про особу обвинуваченого, навіть за умови щирого каяття та сприяння розкриттю злочина, не є достатньою підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а тому суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуттям в межах, передбачених санкцією ч.3 ст.185 КК України, оскільки поведінка ОСОБА_4 явно свідчить про його стійку антисоціальну направленість і намагання забезпечити себе шляхом злочинної діяльності.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України, чи норм ст.69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме: у межах санкції ч.3 ст.185 КК України є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі Скоппола проти Італії від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Суд переконаний, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківського області від 16 вересня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обраховується з 15 вересня 2020 року.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 підлягає обчисленню з часу затримання, тобто з 15 вересня 2020 року.

Призначене покарання ОСОБА_4 повинен відбувати в установах виконання покарань.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а щодо витрат на залучення експерта - відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з 15 вересня 2020 року, з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Речові докази:

- сліди папілярних візерунків на двох відрізках ліпкої стрічки (відрізки № 1-2), що вилучені з поверхні віконної рами з правого боку від вхідних дверей до житлового будинку за вказаною адресою, сліди папілярних візерунків на одному відрізку ліпкої стрічки (відрізок № 3), які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- телевізор марки «Saturn», модель HD LED32C, чорного кольору, тример бензиновий марки «GARDTECH GT-4200», зеленого кольору із чорними вставками, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 (а.с.68-69,70) - залишити у її розпорядженні.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6/2094СЕ-20 від 17 вересня 2020 року у сумі 817 (вісімсот сімнадцять) грн 25 к. та судової дактилоскопічної експертизи № 10/1/1204СЕ-20 від 18 вересня 2020 року у суму 1 634 грн 50 к. (код доходів 24060300, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХар Слобідськи/ 24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄРДПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ