Ухвала суду № 92398062, 21.10.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/1608/20

провадження №1-кп/588/145/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2020 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Щербаченко М. В.,

за участю секретаря судового засідання Горлянд С. В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Тростянці обвинувальний акт з угодою про примирення у кримінальному провадженні, внесеному 06.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200270000241 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жигайлівка Тростянецького району Сумської області, громадянина України, який є пенсіонером, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора Пирогової О.Т.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Плосконос В.О.,

У С Т А Н О В И В:

До Тростянецького районного суду Сумської області 16 жовтня 2020 року надійшов обвинувальний акт з угодою про примирення від 15 жовтня 2020 року, укладеною між представником потерпілого Тростянецького дочірнього агролісогосподарського підприємства «Тростянецький агролісгосп» Плосконос Володимиром Олександровичем та ОСОБА_2 .

За змістом обвинувального акту та угоди про примирення від 15.10.2020 року ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він за версією сторони обвинувачення 06.10.2020 в період з 11 до 15 години, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відновлення лісу, незаконно без спеціального на те дозволу, маючи прямий умисел, направлений на незаконну порубку дерев, прийшов до лісового масиву, що знаходиться між селами Боромля та Жигайлівка, Тростянецького району Сумської області, та відноситься до території Тростянецького дочірнього агролісогосподарського підприємства «Тростянецький агролісгосп». Перебуваючи у кварталі 16, виділ 28, який відноситься до лісів протиерозійних, і є складовою частиною лісового фонду України, без ордера та лісорубного квитка, використовуючи бензопилу пилу «Goodluck 325 Р 058618», вчинив самовільну рубку шести сироростучих дерев породи «Дуб звичайний».

Унаслідок порубу указаних дерев з урахуванням таксової вартості, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23 липня 2008 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", було заподіяно 23130 грн. 27 коп. матеріальних збитків навколишньому природному середовищу.

Дії ОСОБА_2 відповідно до обвинувального акту кваліфіковано за частиною 1 статті 246 КК України - незаконна порубка дерев у протиерозійних лісах, що заподіяло істотну шкоду, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

За змістом угоди про примирення від 15 жовтня 2020 року представник потерпілого Плосконос В.О. претензій до ОСОБА_2 щодо відшкодування збитків немає, а ОСОБА_2 відшкодував збитки, визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_2 покарання за частиною 1 статті 246 КК України із застосуванням статті 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

В угоді передбачені як наслідки її укладення та затвердження, визначені статтею 473 КПК України, так і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні представник потерпілого Плосконос В.О. угоду про примирення підтримав, вказав, що шкода Тростянецькому дочірньому агролісогосподарському підприємству «Тростянецький агролісгосп» у сумі 23130 грн. 27 коп. відшкодована. Розмір шкоди на підставі наданих підприємством вихідних даних визначено Державною екологічною інспекцією.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні угоду підтримав, проте в ході пояснень з приводу обставин пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 повідомив, що вважає, що зрубав одне сироростуче дерево, інші 5 були сухими. Вказати чи правильно визначено розмір шкоди він не може, оскільки не є фахівцем у цих питаннях, довірився слідчому, який йому надавав всі документи на підпис.

Прокурор Пирогова О.Т. у підготовчому судовому засіданні, вважала, що є підстави для затвердження угоди про примирення.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників підготовчого засідання вважає, що у затвердженні угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілим слід відмовити, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до частини 6 статті 474 КПК України суд при розгляді угоди про примирення зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

За змістом частини 7 статті 474 КПК України суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Отже, за умови затвердження відповідної угоди, суд повинен постановити обвинувальний вирок, зміст якого повинен відповідати вимогам, визначених статтею 374 КПК України, зокрема, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

При цьому, закон не наділяє суд правом, при затвердженні угоди встановлювати інші обставини, або зазначати інші дані, виключати або замінювати їх.

У цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у незаконній порубці дерев у протиерозійних лісах, що заподіяло істотну шкоду, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Отже, наявність істотної шкоди, завданої об`єкту злочинного посягання (довкіллю), є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення і відповідно до статті 91 КПК України є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні.

Наявність шкоди довкіллю та її розмір має бути доведено визначеними законом засобами доказування. Пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК України передбачено, що розмір шкоди довкіллю визначається на підставі висновку експерта.

Однак у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 експертиза для визначення шкоди, завданої довкіллю, не проводилася, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування і не оспорювалось прокурором під час підготовчого судового засідання. Висновок суду про наявність істотної шкоди не може ґрунтуватись на підставі розрахунку Державної екологічної інспекції, який в силу вимог пункту 6 частини 2 статті 242 КПК України не є належним доказом розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Указаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.11.2019 року у справі № 588/1591/16-к.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_2 не заперечив самого факту порубки ним дерев, але з його пояснень вбачається, що останній у повній мірі не розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення і при цьому оспорює належність зрубаних дерев до сироростучих, про що йдеться в обвинувальному акті, а також не може оцінити правильність визначення розміру завданої шкоди.

Суд враховує, що ОСОБА_2 не є фахівцем у галузі права, є особою похилого віку (69 років), пенсіонером за віком, не має захисника.

За таких обставин, з огляду на пояснення обвинуваченого та недотримання під час досудового розслідування слідчим та прокурором вимог статті 242 КПК України, суд вважає, що на цей час передчасним є висновок про наявність фактичних підстав для визнання ОСОБА_2 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України, що відповідно до пункту 6 частини 7 статті 474 КПК України є підставою для відмови у затвердженні угоди про примирення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 469 КК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_2 заявив, що він погодився все підписати з угодою про примирення, оскільки слідчий його запевнив, що у такому разі швидше йому буде повернутий вилучений у нього автомобіль «ГАЗ», який належить зятю, і потрібен останньому для підприємницької діяльності. За відсутності таких обставин, які б до цього його спонукали, він би на це не погодився.

Такі обставини, викликають у суду обґрунтовані сумніви у добровільності укладення обвинуваченим ОСОБА_2 угоди про примирення від 15.10.2020 року і відсутності впливу та участі слідчого у веденні домовленостей стосовно її укладення, що відповідно до пункту 4 частини 7 статті 474 КПК України є підставою для відмови у затвердженні угоди про примирення.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення рішення про відмову у затвердженні угоди про примирення від 15 жовтня 2020 року, укладеної між представником потерпілого Тростянецького дочірнього агролісогосподарського підприємства «Тростянецький агролісгосп» Плосконос Володимиром Олександровичем та ОСОБА_2 .

За таких обставин, керуючись положеннями статей 314-316, 372, 474 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У затвердженні угоди про примирення від 15 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному 06.10.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200270000241, укладеної між представником потерпілого Тростянецького дочірнього агролісогосподарського підприємства «Тростянецький агролісгосп» ПЛОСКОНОСОМ Володимиром Олександровичем та обвинуваченим ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 23.10.2020 року.

Суддя М. В. Щербаченко