Ухвала суду № 92394543, 24.10.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10190/16-ц

н\п 2/490/1052/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

24 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі головуючого судді - Черенкової Н.П. ,

при секретарі - Янкевич В.С.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Антей-Груп», ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , орану опіки та піклування адміністрації Центрального району про визнання правочину недійсним, витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа за № 490\10190\16-ц за даним позовом.

Рішенням Центрального районного суду від 02.06.2017 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 20.07.2017 року дане рішення суду залишено без змін.

27.12.2018 року ОСОБА_1 , звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою , просила у якості доказів залучити рішення Центрального суду м. Миколаєва від 02.11.2018 року та постанову Апеляційного суду від 19.12.2018 року.

Рішенням Центрального суду м. Миколаєва ( справа № 490\2339/18), під головуванням судді Черенкової Н.П., у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовлено.

Постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду від 19.12.2018 року рішення суду скасовано, та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2019 року, рішення суду та ухвала Апеляційного суду – скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу цивільної справи від 11.07.2019 року дана цивільна справа передана на розгляд судді Чулуп О.С., та прийнята останнім до свого провадження ухвалою від 15.07.2019 року, з призначенням справи до судового розгляду на 03.10.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті, слухання справи відкладено на 18.12.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті, слухання справи відкладено на 28.01.2020 року.

У зв1язку з перебуванням на лікарняному до 29.01.2020 року, слухання справи відкладено на 30.04.2020 року.

За довідкою секретаря судового засідання, у зв`язку з введенням карантину, судове засідання відкладено.

За повідомленням, сформованим 02.06.2020 року, слухання справи призначено на 02.07.2020 року.

За довідкою, складеною секретарем судового засідання, судове засідання відкладено у зв`язку з перебуванням судді по справі № 490\4843/15 к.

За повідомленням від 06.07.2020 року, слухання справи призначено на 30.09.2020 року.

За довідкою, складеною секретарем судового засдання, суддя Чулуп О.С. на лікарняному з 23.09. по 1.10.2020 року.

30.09.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Чулуп О.С. з тих підстав, що він ні разу не провів судового засідання.При цьому, посилається на дії судді Гуденко О.А. по справі № 490\10190\16-ц, та судді Черенкової Н.П. по справі 490\2339\18, але вказуючи, що їх рішення скасовані Верховним Судом.

Дані про передачу судді заяви про відвід відсутні.

Відсутні дані про направлення повісток та призначення справи до судового розгляду.

Однак, ухвалою від 02.10.2020 року, суддею Чулуп О.С. у задоволенні відводу відмовлено, суддю Чулуп О.С. відведено від розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату від 22.10.2020 року призначено повторний розподіл даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 року справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Справа отримана суддею 24.10.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщоє інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

У відповідності до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Частиною 1 статті 39 ЦПК України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Згідно ч.1 ст. 40ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом… (ст. 6 Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод).

Незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. (висновок No 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів зазначено) .

Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів… Судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. (Висновок No1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів незмінності суддів») .

Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. (Конституція України). Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. (ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Основним завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судових спорів, на основі принципів, зокрема верховенства права та рівності всіх учасників перед законом і судом. (ЦПК України)

Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. (За Кодексом суддівської етики).

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За такого, є підстави для самовідводу з таких підстав: з метою недопущення сумніву в неупередженості судді; у зв`язку із необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді при розгляді справи; недопущення у подальшому сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості суду та забезпечення довіри до судової влади України; виключення суб`єктивних підстав для сумніву заявника в неупередженості суду. Суддя також не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді. (Постанова Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13.06.2017 року "Про незалежність судової влади").

Підставою обґрунтування заявлення в даному випадку самовідводу є практика ЄСПЛ - рішення від 09.11.2006. у справі "Білуга проти України", - рішення від 28.10.98. у справі "Ветштайн проти Швейцарії": судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду ; будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Обґрунтуванням самовідводу підтверджується Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами, які передбачають, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Підставою для самовідводу судді, є зокрема, наявність обставин, які б викликали у стороннього спостерігача сумнів в неупередженості судді.

ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що рішення під головуванням судді Черенкової Н.П. скасовано, у заяві про відвід судді ОСОБА_5 , Мельник Т.О. посилається на недовіру судді Черенковій Н.П., розгляд її справи не починався з 2019 року , для усунення сумнівів в тому, що рішення по справі буде ухвалено безстороннім та неупередженим судом, у розумні строки, саме з ціллю збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду, головуючий суддя вважає необхідним заявити собі самовідвід по справі № 490/10190/16-ц - провадження 2/490/3658/2016.

Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК, з підстав, зазначених у п.5 ст. 36 ЦПК України суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Керуючись ст.ст.36, 39, 258, 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відвести суддю ОСОБА_6 від розгляду цивільної справи №490/10190/16-ц (провадження 2/490/3658/2016) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Антей-Груп», ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_4 , орану опіки та піклування адміністрації Центрального району про визнання правочину недійсним, витребування майна.

Передати дану справу до канцелярії суду для визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Черенкова