Рішення № 92393586, 09.10.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/174/20

Провадження № 2-а/467/3/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошина Олега Васильовича, Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – Арбузинський ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області про визнання незаконними на скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ :

Вимоги позивача та доводи на їх обгрунтування

Звертаючись до суду із вказаним адміністративним позовом, позивач через свого представника посилався на те, що в січні 2020 року від інспектора уповноваженого органу з питань пробації він випадкового дізнався про те, що його тричі було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Після здійснення його адвокатом запиту до Арбузинскього ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області було з`ясовано, що постановою АПО №781627 від 02 листопада 2019 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 51,00 грн.

Постановою від ГАА № 642439 від 14 грудня 2019 року його також було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 102,00 грн., а постановою ГАА №642400 від 14 грудня 2019 року – до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП із накладенням стягнення у виді попередження.

Позивач стверджував, що 02 листопада 2019 року та 14 грудня 2019 року він дійсно викликав поліцейських, однак, лише у зв`язку із тим, що мав побоювання за свою безпеку через конфлікт з односельчанами, але будь – яких протоколів останні не складали і ніяких постанов не виносили.

Тож, вважаючи вказані постанови такими, що винесені без події та складу адміністративних правопорушень, у той час, як підписи на них виконані не ним, а сторонньою особою, позивач через свого представника просив суд поновити строк на їх оскарження, визнати їх незаконними та скасувати.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за вказаними вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2020 року після усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали судді цього ж суду від 13 лютого 2020 року.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 20 лютого 2020 року до участі у справі було залучено Арбузинський ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та витребувано від цього органу оригінали оскаржуваних постанов.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2020 року у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого судді було відмовлено.

Крім цього, ухвалами Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Національної поліції в Миколаївській області та витребувано докази за ініціативою суду.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 березня 2020 року також витребувано докази, а ухвалою цього ж суду від 03 квітня 2020 року – матеріали для проведення експертизи.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.

Після надходження до суду висновку експерта провадження у справі було поновлене ухвалою від 25 серпня 2020 року.

Позиція учасників справи

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про його дату, час і місце повідомлені належно, причин свого неприбуття не вказували.

Представник позивача, при цьому, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, паралельно висловивши позицію щодо підтримання своїх вимог.

Відповідач - поліцейський СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошин О.В. до суду також не прибув, причин своєї неявки не зазначив, заяв і клопотань, у тому числі й про відкладення розгляду справи, не направляв.

Зокрема, цей учасник був присутнім в судових засіданнях під час учинення судом підготовчих дій у справі, в ході яких висловив позицію щодо повного заперечення проти позову, зіславшись на його безпідставність і дотримання ним норм КУпАП при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за кожним із фактів.

Відповідач – Головне управління Національної поліції в Миколаївській області в судове засідання свого представника не направив, проте, надав відзив, із якого слідує, що він проти позову заперечує повністю, зокрема, через те, що оскаржувані постанови винесені уповноваженим суб`єктом, у той час, як ГУ НП в Миколаївській області є неналежним відповідачем у справі.

Крім цього, відповідач із посиланням на ряд правових норм, що регулюють притягнення осіб до адміністративної відповідальності, вважав позов необґрунтованим і просив у його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи – Арбузинського ВП ГУНП в Миколаївській області в судове засідання не з`явився, про здійснення цього судового процесу Арбузинським районним судом Миколаївської області повідомлявся, причин свого неприбуття не вказав, аналогічно відповідачам будь – яких заяв чи клопотань до суду не направляв.

За таких обставин суд, уживши усіх заходів щодо поінформованості учасників справи про судове засідання у порядку, визначеному ч.1 ст. 268 КАС України, ураховуючи положення частини третьої цієї ж статті, сприймає неявку учасників справи

їх особистим вільним користуванням власними правами на свій розсуд і вважає за можливе завершити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів за їх відсутності.

Установлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі, й на ті, що відхилені судом, мотиви їх відхилення, а також оцінка аргументів, наведених учасниками справи

За таких обставин, суд, піддавши аналізу представлені на його розсуд заяви по суті справи (позовну заяву та відзив), дослідивши витребувані ним і надані сторонами докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, з огляду на правову аксіому «Atrium habet se intromittere indicia prae se» (суд має справу з тими доказами, які перед ним), керуючись законом, виходив із такого.

В ході розгляду справи суд установив, що 02 листопада 2019 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн., зокрема, за те, що 02 листопада 2019 року, близько 20 год. 30 хв. він, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, як то, зателефонував на лінію «102», повідомивши про те, що ОСОБА_2 і ще п`ять чоловік погрожують йому ножем, хоча цього факту насправді не було.

Про це поліцейським СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошиним О.В. винесено постанову АПО18 №781627 від 02 листопада 2019 року.

14 грудня 2019 року постановою ГАА №642439 від цього ж числа, винесеною поліцейським СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошиним О.В., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн., зокрема, за те, що 14 грудня 2019 року о 22 год. 50 хв. в с. Семенівка по вул. Шевченка, 12 він здійснив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення погроз в його адресу та безпричинно викликав поліцію.

Також 14 грудня 2019 року поліцейським СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошиним О.В. винесено постанову ГАА №642440 від 14 грудня 2019 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді попередження, оскільки останній 14 грудня 2010 року о 22 год. 50 хв. по вул. Шевченка в с. Семенівка перебував в п`яному стані, мав неохайний зовнішній вигляд, хитку ходу, чим ображав людську гідність та громадську мораль.

Не погодившись із цим, вважаючи відсутнім у своїх діях склад і подію інкримінованих адміністративних правопорушень, позивач подав позов, який обгрунтував тим, що для виклику поліції мав підстави через побоювання за свою безпеку у зв`язку із конфліктною ситуацією та погрозами на його адресу з боку односельчан.

До того ж, як вказав позивач, ніяких постанов поліцейські, що прибули на виклик, в його присутності не виносили і їх копій йому не вручали, ані 02 листопада, ані 14 грудня 2019 року.

Згідно висновку експерта №20-607 від 21 серпня 2020 року ( далі – висновок експерта №20-607) підпис у постанові АПО №781627 про адміністративне правопорушення від 02 листопада 2019 року у графі «Примірник постанови отримав» виконано ОСОБА_1 .

Підпис на постанові ГАА № 642439 про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2019 року у графі «Примірник постанови отримав» виконано не ОСОБА_1 .

Підпис на постанові ГАА №642440 про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2019 року у графі «Примірник постанови отримав» виконано не

ОСОБА_1 . Щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП на підставі постанови АПО18 № 781627 від 02 листопада 2019 року

Зокрема, суд установив, що постановою АПО № 781627 від 02 листопада 2019 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, оскільки, як слідує із самої ж постанови, 02 листопада 2019 року, близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, зателефонуваши на лінію «102» і повідомивши про погрози ножем на його адресу з боку ОСОБА_2 та ще п`яти чоловік.

На підтвердження правомірності притягнення позивача до відповідальності за цим фактом відповідач надав до суду саму лише довідку про реєстрацію заяви позивача від 02 листопада 2019 року та відповідну постанову.

Зокрема, із вказаної довідки вбачається, що до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області зі служби «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_1 (зареєстровано в ЄО № 2152 від 02.11.2019 року о 20:33:06) про те, що 02 листопада 2019 року о 20 год. 31 хв. в с. Іванівка Арбузинського району невідома особа ОСОБА_3 кидається на заявника з ножем (загалом п`ятеро чоловік).

На вказану заяву відправлено поліцейських СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області, але по приїзду на місце події інформація не знайшла свого підтвердження, а на заявника було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, про що винесено оскаржувану ним постанову ( а.с. 43).

Таким чином, суд установив, що позивач дійсно здійснив виклик поліцейських, звернувшись із заявою через службу «102» і повідомивши про погрози на його адресу з боку сторонніх осіб.

Однак, згідно висновку експерта № 20-607 від 21 серпня 2020 року постанова АПО16 № 781627 від 02 листопада 2019 року у графі «Примірник постанови отримав» підписана саме позивачем.

А тому суд робить висновок про те, що позивач достовірно знав про її винесення в цей же день, оскільки особисто розписався про отримання примірника постанови.

Однак, незважаючи на це, позивача через свого представника подав позов про її скасування з тих підстав, що 02 листопада 2019 року ніякої постанови не підписував і її примірника не отримував.

Але таке спростовується висновком експерта, якому суд у цій ситуації надає перевагу на доводами позивача, так як він відповідає вимогам, висунутим ст. 101 КАС України, а сама експертиза призначена судом у порядку ст.102 і проведена згідно із ст. 106 указаного Кодексу.

При цьому, сам висновок, як джерело доказів, є допустимим, оскільки отриманий у порядку, визначеному КАС України, належним, так як містить інформацію щодо обставин, які належить установити про розгляді цієї справи, і достовірним, позаяк, підстав сумніватись у ньому суд не вбачає, ураховуючи ще й те, що висновок базується на спеціальних знаннях експерта.

Натомість позивач і представник позивача, стверджуючи, що позивач нічого не підписував 02 листопада 2019 року і не отримував примірників ніяких постанов, повідомив у позовній заяві недостовірну інформацію із даного питання і безпідставно просили суд поновити строк на її оскарження.

Між тим, позивач, виконавши свій підпис у постанові АПО № 781627 від 02 листопада 2019 року про отримання ним її примірника, ніяких дій щодо її оскарження у визначений законом строк не уживав, подавши цей позов про її скасування лише 11 лютого 2020 року, тобто більш ніж через два місяці.

А як відомо із ч.2 ст. 286 КАС України Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Як наслідок, позивач пропустив установлений законом строк подання адміністративного позову про оскарження постанови АПО № 781627 від 02 листопада 2019 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

А тому його позову у цій частині належить залишити без розгляду.

Зокрема, згідно ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Таким чином, установлений законом 10 - денний строк на оскарження постанови АПО №781627 сплив 13 листопада 2019 року, у той час як відповідний позов подано лише 11 лютого 2020 року.

При цьому, суд звертає увагу, що адміністративний позов ОСОБА_1 залишався без руху, зокрема, у прядку ст. 123 КАС України з підстав відсутності достовірних доказів вчасного звернення із ним.

На що представником позивача було подане клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, а позиція сторони позивача залишалась такою, що позивач особисто не підписував постанову від 02 грудня 2019 року, що, як вказав суд вище, не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, суд вважає, що викладений ним в ухвалі про відкриття провадження висновок про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом, був передчасним через недобросовісне користування позивачем та його представником своїми процесуальними правами, а тому позов у частині визнання незаконною і скасування постанови АПО18 №781627 від 02 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП належить залишити без розгляду, як того вимагають положення ч.4 ст. 123 КАС України

При цьому, суд відмічає, що він не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення із позовом у цій частині поважними, оскілки інших причин пропуску такого строку, аніж як не підписання позивачем оспорюваної постанови, ані сам позивач, ані його представник не вказували і доказів цьому не надавали.

Не установив суд таких причин і самостійно.

ІІ. Щодо питання притягнення позивача за ст. 183 КУпАП на підставі постанови ГАА №642439 від 14 грудня 2019 року та за ч.1 ст. 178 КУпАП згідно постанови ГАА №642440 від 14 грудня 2019 року

Та повертаючись до вказаних позивачем у позовній заяві доводів, здійснивши перевірку дотримання уповноваженою особою вимог КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, суд не може погодитись із тим, що оскаржувані позивачем постанови від 14 грудня 2019 року винесені у порядку і у спосіб, які встановлені законом.

ІІ.І. Щодо постанови ГАА № 642439 від 14 грудня 2019 року про притягнення позивача за ст. 183 КУпАП

Так, 14 грудня 2019 року до Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області зі служби «102» надійшла заява ОСОБА_1 (зареєстровано в ЄО за № 2431 від 14.12.2019 року) про те, що 14 грудня 2019 року о 22 год. 50 хв. по вул. Шевченко, 12 в с. Семенівка Арбузинського району невідомі погрожують йому у зв`язку із чим він чекає поліцію за вказаною адресою.

Виїздом СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області цього ж дня було установлено, що інформація за заявою ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а заявник ( ОСОБА_1 ), перебуваючи в п`яному стані не може пояснити причину виклику ( рапорт старшого інспектора – чергового Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області ).

Однак, перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та безпричинний виклик поліцейських підтверджується, зокрема, і його власними письмовими поясненнями від 14 грудня 2019 року, що наявні у наданих відповідачем матеріалах за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_4 ..

За наслідками такого, маючи у своєму розпорядженні лише самі пояснення заявника, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП ( постанова ГАА №642439 від 14 грудня 2019 року) та за ч.1 ст. 178 КУпАП (постанова ГАА №642440 від 14 грудня 2019 року) із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу та попередження відповідно.

Однак, позивач стверджує, що вказаних постанов від 14 грудня 2019 року не підписував і їх примірників не отримував.

Тому піддавши аналізу факти, що вказують на розгляд відповідних справ про адміністративні правопорушення у аспекті положень КУпАП, суд виходив із такого.

Зокрема, обидві оскаржувані постанови за формою і змістом відповідають положенням ст. 283 КУпАП, оскільки містять усі необхідні відомості і реквізити, що передбачені цією нормою.

Але у даному випадку було порушено норми ч.1, 3 ст. 285 КУпАП, які імперативно вказують, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено (ч.1 ст. 285 КУпАП).

Копія постанови вручається під розписку, а у разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі ( ч.3 ст. 285 КУпАП).

У даному випадку складання протоколу не є обов`язковим (ст. 258 КУпАП), а тому згідно ч.5 ст. 285 КУпАП копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Та у цій справі відповідачами, ураховуючи, що обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності в силу ч.2 ст. 77 КАС України покладається саме на них, не доведено дотримання вказаних норм закону.

Зокрема, висновком експерта №20-607 від 21 серпня 2020 року підтверджується факт того, що позивач не отримував примірники двох постанов від 14 грудня 2019 року, оскільки він не виконував свого підпису у відпорній графі кожної із них, а отже, копії рішень відповідача, якими позивач було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183, 178 КУпАП, не були вручені йому на місці вчинення порушення.

Водночас, обидві постанови не містять у собі відмітки про направлення їх копій (примірників) рекомендованим листом, у той час, як відповідачем не надано достовірного підтвердження факту отримання копій постанов позивачем взагалі.

Та хоча матеріали перевірки повідомлення ОСОБА_1 (ЄО №2431 від 14 грудня 2019 року) містять у собі супровідний лист про направлення позивачу копій оскаржуваних постанов 16 грудня 2019 року за вих. № 6790/57-2019, однак, він (цей лист) беззаперечно не вказує на те, що ці копії дійсно були відправлені поштовим зв`язком, знову ж таки, через відсутність достовірного підтвердження цього факту, зокрема, особистої розписки позивача чи повнолітніх членів його сім`ї, а так само і його особистого підпису у їх відповідній графі.

Таким чином, судом установлено факт не дотримання уповноваженою особою норм ч.1,3,5 ст. 285 КУпАП щодо вручення під розписку копій постанов особі, стосовно якої вони були винесені.

Відповідно, викликає обґрунтований сумнів й факт негайного оголошення постанови після закінчення розгляду справи.

Принаймні, протилежного відповідачі перед судом не довели і доводів позивача у цій частині шляхом надання належних, допустимих і достовірних доказів не спростували.

Відповідно, суд змушений констатувати, що внаслідок такого порушено право позивача, як особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, знати в чому її обвинувачують і бути чітко та своєчасно повідомленим про свої права.

Зокрема, ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (04.ХІ.1950, Рим,) гарантує кожному, хто обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Адже відомо, що ЄСПЛ поширює гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на справи про адміністративні правопорушення.

А отже, внаслідок такого було порушене право й позивача на своєчасне оскарження постанов, якими його було притягнуто до адміністративної відповідальності, що, у свою чергу, гарантовано йому нормою ст. 268 КУпАП, ураховуючи, зокрема, з певні юридичні наслідки, які можуть потягнути за собою факти неодноразового притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, уповноваженою особою зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ст. 183, ч.1 ст. 178 КУпАП без ретельного зібрання достатніх доказів.

Зокрема, згідно ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок же щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу ( ч.2 ст. 251 КУпАП).

Але із наданих суду матеріалів перевірки повідомлення ОСОБА_1 (ЄО №2431 від 14 грудня 2019 року) слідує, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183, ч.1 ст. 187 КУпАП було прийнято лише на самих його особистих поясненнях стосовно того, що він безпричинно викликав поліцію через перебування в стані алкогольного сп`яніння.

І будь – яких інших джерел доказів, як то, пояснень свідків, відеозапису, із числа передбачених ч.1 ст. 251 КУпАП, зібрано не було.

Але таке є недопустимим, оскільки особа, що притягається до адміністративної відповідальності, в силу ст.. 63 Конституції України користується певним імунітетом щодо дачі правдивих пояснень, оскільки не несе відповідальності за відмову давати пояснення щодо себе.

А тому обвинувачення не може ґрунтуватись виключно на поясненнях такої особи.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Та розгляд справи про адміністративні правопорушення щодо позивача не був забезпечений визначеними статтею 251 КУпАП засобами доказування, оскільки рішення уповноваженої особи про притягнення позивача до відповідальності ґрунтувалось на не достатній кількості доказів певної події.

Тому у світлі вищевикладеного, суд робить висновок, що розгляд справи про адміністративні правопорушення у даному конкретному випадку не кореспондувався із визначеними ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, якими є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи і вирішення її в точній відповідності із законом, а тому прийняті за результатами такого розгляду постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183, ч.1 ст. 178 КУпАп не можуть вважатись законними і підлягають скасуванню.

Оскільки згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тож, на підставі п.3 ч.3 ст. 286 КАС України суд приходить до висновку про необхідності скасування оскаржуваних постанов і закриття провадження у справах про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183, ч.1 ст. 178 КУпАП України.

Зокрема, суд не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд до компетентного органу, незважаючи на наявність процесуальних порушень, оскільки на цей час сплинув строк накладення на позивача адміністративного стягнення, що визначений ч.1 ст. 38 КУпАП.

Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність у діях позивача складу інкримінованих йому адміністративних правопорушень з мотивів, що наведені ним вище, зокрема, через порушення правил притягнення особи до відповідальності, зокрема, у частині їх процедурного оформлення та відсутності достатньої доказової бази.

І як наслідок, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки було застосовано спрощений підхід, а обґрунтування вини позивача було сформовано лише на одних даних сприйняття поліцейського, із яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

У той час, як пояснення самої особи, що притягається до адміністративної відповідальності, неможливо сприймати об`єктивно без зібрання інших джерел доказів, які б чи то спростували чи то підтвердили ці пояснення.

Тож, факти учинення позивачем адміністративних правопорушень не є доведеним згідно із стандартом «поза розумним сумнівом».

А в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. (постанова ВС КАС від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а).

За таких обставин суд повноважений закрити провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо позивача, оскільки повторний розгляд справи, у тому числі й через допущені процесуальні порушення, за установлених обставин, втрачає правовий сенс і буде йти у розріз із положеннями ст. 1 КУпАП щодо завдань цього Кодексу.

Разом із цим, позов підлягає частковому задоволенню.

Зокрема, суд попередньо залишив без розгляду позов у частині визнання протиправною і скасування постанови АПО18 № 781627 від 02 листопада 2019 року і одночасно вважає за доречне відмовити у задоволенні вимог до поліцейського СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошина О.В., оскільки останній не може відповідати за цим позовом.

Так, ВС КАС у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 вказав, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень і не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Отже, саме орган державної влади, як суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення, є належним відповідачем у цій справі.

Таким органом у даному випадку є Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, у той час, як поліцейський СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області є посадовою особою структурного підрозділу відповідного органу.

А тому суд за результатами розгляду справи вважає доцільним відмовити у позові до неналежного відповідача (поліцейського СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області) та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача – ГУ НП в Миколаївській області.

З цих мотивів, суд, до речі, відхиляє доводи представника відповідача - ГУ НП в Миколаївській області, що висловлені ним у відзиві у частині того, цей орган не належним відповідачем у справі.

Як наслідок, у цілому позов належить задовольнити частково, тобто, лише у частині вимог до ГУ НП в Миколаївській області про визнання незаконними і скасування постанов ГАА №642439 від 14 грудня 2019 та ГАА №642440 від цього ж числа, поновивши строк на їх оскарження.

Зокрема, за приписами ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно, з мотивів, що викладені вище, суд вважає за необхідне поновити строк на оскарження постанов ГАА №642439 від 14 грудня 2019 та ГАА №642440 від цього ж числа, оскільки було установлено, що позивач їх примірників не отримував, а тому не міг вчасно звернути до суду з позовом.

У вимогах же до відповідача – поліцейського СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області слід відмовити і залишити без розгляду позов у частині визнання незаконною і скасування постанови АПР18 № 781627 від 02 листопада 2019 року з мотивів, що наведені судом вище.

Крім цього, норма ч.3 ст. 286 КАС України не передбачає можливості визнання рішення суб`єкта владних повноважень незаконним, а надає суду лише право скасувати його.

Відповідно, вимога про визнання незаконними оскаржуваних постанов є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат

Суд, урахувавши положення ст. 139 КАС України щодо правил розподілу судових витрат, вирішивши питання, регламентовані п.п. 1-4 ч.9 цієї ж статті, як то, чи пов`язані судові витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмет спору, поведінку сторін під час розгляду справи, зокрема, наявність безпідставних тверджень з їх боку, при розподілі судових витрат, які у цьому випадку складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із залученням експерта, виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно ч.8 у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За правилами ч.4 ст. 137 КАС України у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача - ГУНП в Миколаївській області на користь держави, а саме : спеціального фонду Державного бюджету України, належить стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн., оскільки судом задоволено дві вимоги позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, і який не сплатив судовий збір при зверненні із позовом ( що не перешкоджає розгляду справи і вирішенню питання щодо розподілу судових витрат при ухваленні рішення).

Судовий збір у розмірі 420,40 грн. належить стягнути із позивача на користь держави ( ч.8 ст. 139 КАС України), оскільки судом було установлено необґрунтовані дії позивача та його представника щодо оскарження постанови АПО18 від 02 листопада 2019 року, що потягло за собою необгрунтовані витрати процесуального часу, зокрема, у частині витребування доказів та призначення експертизи, у тому числі й обсягу експертного дослідження.

Крім того, із відповідача – ГУНП в Миколаївській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Одеського НДІСЕ слід стягнути витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 6 537,60 грн., оскільки проведення експертизи не було оплачено учасниками справи попередньо ( а.с. 140).

ї

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 268, 280 КУпАП, ст.ст.1-3, 5-15, 137, 139, 241- 246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошина Олега Васильовича, Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів – Арбузинський ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області про визнання незаконними на скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови ГАА №642439 від 14 грудня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та постанови ГАА №642440 від 14 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП, які винесені поліцейським СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошиним Олегом Васильовичем.

Скасувати постанову ГАА №642439 від 14 грудня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошиним Олегом Васильовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн.

Скасувати постанову ГАА №642439 від 14 грудня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошиним Олегом Васильовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч.1 ст. 178 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді попередження.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183, ч.1 ст. 178 КУпАП – закрити на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цих адміністративних правопорушень.

У задоволенні позову у частині вимог до поліцейського СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошина Олега Васильовича – відмовити.

Позов у частині визнання протиправною та скасування постанови АПО18 №781627 від 02 листопада 2019 року, винесену поліцейським СРПП Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області Волошиним Олегом Васильовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності 183 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51,00 грн.,- залишити без розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь Одеського науково – дослідного інституту судових експертиз витрати, пов`язані зі проведенням експертизи, у розмірі 6 537 (шість тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 60 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Оригінали витребуваних судом доказів та матеріалів, необхідних для проведення експертизи, після набрання рішенням законної сили – повернути особам, у яких вони витребовувались.

Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржене протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач : Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, адреса : вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001; ідентифікаційний код 40108735.

Суддя І.В. Явіца