Постанова № 92387784, 23.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/375/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Дергачової Н.В.,

за участі секретаря судового засідання – Стегней К.В.,

розглянувши у залі суду в м. Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0504/30500/18 від 26.12.2019,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до Закарпатської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0504/30500/18 від 26.12.2019.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 26 грудня 2019 року відносно неї - ОСОБА_1 в.о. начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Іванус B.І. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 0504/30500/18 від 26.12.2018р., якою її вдруге визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України. Стверджує, що розгляд справи уповноваженою особою проведено за її відсутності.

Зазначає, що посадовими особами Закарпатської митниці Держмитслужби всупереч норм законодавства 20.01.2018 року безпідставно було розпочато провадження у справі про порушення митних правил №0504/30500/18 та винесено постанову від 18.04.2018 року про визнання ОСОБА_1 винною і накладення на неї адміністративного стягнення в сумі 8500грн., яка рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.03.2019 у справі №308/4447/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови від 18.04.2018 була скасована, а справа надіслана на новий розгляд. Вказує, що підставою для надіслання справи на новий розгляд стало те, що митним органом не надано підтверджуючих документів, що саме ОСОБА_1 керувала спірним транспортним засобом, здійснювала його митне оформлення, та не допитано свідків, які також слідували у даному транспортному засобі, а саме, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (абз.9 стор.2 рішення суду від 05.03.2019).

Позивач вказує, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.03.2019 року у справі №308/4447/18 та у відкритті апеляційного провадження у даній справі відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2019 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача - відмовлено.

Наголошує, що відповідачем вдруге при здійсненні провадження у справі про порушення митних правил №0504/30500/18, за відсутності доказів вини позивача, без повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи у їх сукупності, без участі позивача і неповідомлення його про час і місце розгляду справи про порушення митних правил, винесено аналогічну за змістом, як скасована, незаконну постанову від 26.12.2019 про визнання позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, та закриття провадження у справі.

Зазначає, що за змістом оскаржуваної постанови позивачем було ввезено 12.02.2016 року о 21 годині 07 хв. через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ В180», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , з метою транзиту на митну територію України, та станом на 20.01.2018 року цей автомобіль не вивезено з митної території України. При цьому наголошує, що у справі відсутні копії правовстановлюючих документів на транспортний засіб (технічний паспорт, договір купівлі-продажу автомобіля, довіреність на право керування) або відомості щодо реквізитів таких документів, які б надавали саме позивачу право на ввезення його на територію України, сам транспортний засіб також відсутній. Стверджує, що не підписувала жодних правовстановлюючих чи інших документів на транспортний засіб і не давала згоду на ввезення транспортного засобу на своє ім`я. У зв`язку з чим вважає безпідставними твердження митного органу про належність спірного транспортного засобу саме позивачу. Вказує на безпідставності опитування посадової особи Закарпатської митниці ДФС, що здійснювала внесення необхідної інформації до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України щодо права позивача на ввезення транспортного засобу, за відсутності конкретних документів, які подавалися до митного контролю

ОСОБА_1 вказує, що з моменту складання протоколу у справі про порушення митних правил і до винесення оскаржуваної постанови вона неодноразово намагалася отримати інформацію про правовстановлюючі документи на транспортний засіб, їх копії чи хоча б реквізити, в тому числі і під час судового розгляду справи, проте відповідач повідомляв про відсутність такої інформації у матеріалах справи. Сам же розгляд справи відбувався формально.

Обґрунтовуючи позовні вимоги нормативно позивач зауважує, що наказом Держмитслужби України від 17.11.2005 року №1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», зареєстрованому в Мін`юсті України 25.11.2005 №1428/11708, передбачено чіткий перелік оригіналів документів та їх ксерокопій, які мають бути подані власником (або уповноваженою особою) митному органу у разі ввезення транспортних засобів на мигну територію України з метою транзиту, в тому числі – такі, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження), реєстраційних (технічних) документів па транспортний засіб. Таким чином, всупереч вимог зазначеного наказу у відповідача відсутні копії таких документів.

Зазначає, що відсутність інформації про правовстановлюючий документ на транспортний засіб позбавляє позивача можливості в повному обсязі підтвердити факт своєї непричетності до права власності, співвласності чи користування транспортним засобом марки «MERCEDES- BENZ В180», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 .

Вважає, що посилання відповідача в оскаржуваній постанові (стор.2) на інформацію ГУ ДМС України у Закарпатській області від 15.03.2018 року щодо наявності у позивача паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 також не є доказом, який підтверджує вину позивача, оскільки сам по собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон не дає право громадянину України на ввезення транспортного засобу з іноземною реєстрацією.

Також зауважує, що відповідь інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон («Аркан»), на яку наявне посилання в оскаржуваній постанові, містить інформацію про те, що громадянка ОСОБА_1 12.02.2016 року слідувала на митну територію України через митний пост «Ужгород» у транспортному засобі «MERCEDES-BENZ В180», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , заперечуючи ту обставину, що здійснення перетину кордону в транспортному засобі є доказом ввезення такого транспортного засобу, без наявності на те відповідних правових підстав - правовстановлюючих документів на такий транспортний засіб, визначених законодавством. Наголошує, що відповідачем не взято до уваги той факт, що згідно з цією ж відповіддю («Аркан») 12 лютого 2016 року на митну територію у транспортному засобі «MERCEDES-BENZ В180», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , слідувала ще одна особа - ОСОБА_2 , яку так і не було допитано як свідка.

Також, не відповідає дійсності наведена у матеріалах адміністративної справи інформація щодо існування самого транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ В 180», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_4 , нібито ввезеного позивачем. Оскільки, відповідно до довідки від 21.02.2018 року, отриманої на офіційний письмовий запит позивача з відділу зв`язку і транспорту округу Старівства Вадовицького повіту, Республіки Польща, у транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», з реєстраційним номерним знаком Польщі НОМЕР_1 , зовсім інший ідентифікаційний номер - VIN: НОМЕР_5 , і позивач не є його власником чи співвласником, а транспортного засобу з VIN: НОМЕР_4 , зазначеного у постанові у справі про порушення митних правил №0504/30500/18 від 26.12.2019 (cтop. 1, 2 постанови) взагалі не існує. Вважає, що в базах даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України наведена недостовірна інформація щодо наявності транспортного засобу, який перетинав кордон.

Наголошує, що в оскаржуваній постанові відповідачем безпідставно змінено інформацію щодо VIN - коду ввезеного транспортного засобу, таким чином вивезенню з митної території України підлягає вже транспортний засіб з іншим VIN - кодом, ніж той, що ввезено і перебуває під митним контролем. Твердження про допущену відповідальним працівником технічну помилку при внесенні до бази даних автомобіля з іншим VIN - кодом є безпідставним та не засвідчено жодним доказом. Через нібито допущену помилку митника виходить, що в`їхав згідно з базою даних один автомобіль (з одним VIN-кодом), а вивезти треба інший (з іншим VIN-кодом), що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, Митного кодексу України, за положеннями якого вивезти потрібно ввезений автомобіль, який перебуває під митним контролем (ст. 470).

Позивач звертає увагу, що помилка полягає не у неправильній цифрі, а переплутано цифру з літерою VIN-коду автомобіля. Позивач наголошує, що відповідачем самовільно та безпідставно проведено зміну інформації щодо VIN-коду автомобіля, який перетинав кордон 12.02.2016 року, вже після надання інформації, отриманої на офіційний письмовий запит позивача з відділу зв`язку і транспорту округу Старівства Вадовицького повіту, Республіки Польща, яка є доказом того, що автомобіля «MERCEDES-BENZ В180» з VIN-код: НОМЕР_4 взагалі не існує, а Позивач не є власником чи співвласником автомобіля з VIN-код: НОМЕР_6 .

Враховуючи зазначене позивач вважає, що провадження у справі про порушення митних правил позивачем розпочато на підставі інформації з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, яка не відповідає дійсності, тобто незаконно, і при розгляді справи та винесенні постанови мало місце неналежне встановлення особи, винної у порушенні митних правил та ввезенні транспортного засобу. Відтак, і оскаржувана постанова винесена не об`єктивно, без з`ясування дійних обставин справи, без доказів вини позивача, з порушенням низки статей Митного кодексу України, та інших норм чинного законодавства, без участі позивача, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Закарпатської миті Держмитслужби України у справі про порушення митних правил №0504/30500/19 від 26.12.2019 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копію ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів надіслано учасникам справи.

У відповідності до ухвали суду від 21.05.2020 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, а сааме, копії довіреності та технічного паспорту на спірний автомобіль, на виконання якої відповідач листом від 30.05.2020 за №7.7-20-05/19/4825 повідомив про відсутність у Закарпатській митниці Держмитслужби запитуваних документів.

23.10.2020 року позивач подала через канцелярію суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі.

Представник відповідача Закарпатської митниці Держмитслужби – Селеш О.Я. у судове засідання не з`явився, подавши заяву щодо заперечення позовних вимог, у якій просить розглянути дану справу за відсутності представника позивача та залишити адміністративний позов без задоволення, а постанову Закарпатської митниці – без змін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.03.2019 у справі №308/4447/18 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови від 18.04.2018 була скасована, а справа надіслана на новий розгляд.

У подальшому листом управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Закарпатської митниці Держмитслужби від 28.12.2019 №4.7-20/20-15499 ОСОБА_1 повідомлено, що 26.12.2019 року Закарпатською митницею розглянуто справу про порушення митних правил №0504/30500/18, запроваджену відносно неї за ознаками частини 3 статті 470 МК України та винесено постанову №0504/30500/18, згідно з якою провадження у справі закрито, а на її адресу скеровано дану постанову.

Як вбачається з постанови у справі про порушення митних правил №0504/30500/18 від 26 грудня 2019 року, за результатами розгляду справи про порушення митних правил, розпочатої 20 січня 2018 року, в.о. начальника Закарпатської митниці Держмитслужби Іванусом В.І. установлено, що під час митних формальностей 20.01.2018 було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, внаслідок чого встановлено, що 12.02.2016 о 21 год. 07 хв. через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС гр. ОСОБА_1 ввезла транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ B 180», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_7 (орієнтування від 03.03.2016 №07-70-63/45-1044), що слідував з метою транзиту на митну територію України, який станом на 20.01.2018 з митної території України вивезеним не значиться. Уповноваженою на складання протоколу посадовою особою констатовано, що ОСОБА_1 перевищено станом на 20.01.2018 термін перебування ввезеного транспортного засобу з метою транзиту більше, ніж на десять діб. З посиланням на положення статті 8 КУпАП, статей 467, 470, 522-527 МК України громадянку України ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України, а провадження у справі закрито.

Пунктом 25 ст. 4 МК України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що митний режим – комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до ст. 90 МК України транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 91 МК України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема, прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України).

Частиною 1 статті 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється поміщувати у митний режим транзиту транспортні засоби особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, та переміщуються громадянами-нерезидентами. Переміщення транспортних засобів особистого користування з метою прохідного транзиту через митну територію України здійснюється у строки, встановлені статтею 95 цього Кодексу.

Станом на 16 лютого 2016 року статтею 95 МК України встановлювалися такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту, зокрема, для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до вимог частини 1 статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

За приписами частин 1, 5 ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Диспозиція частини 3 ст. 470 МК України визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у перевищенні встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само у втраті цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачі їх без дозволу органу доходів і зборів

Враховуючи вимоги чинного законодавства, порушення митних правил, передбачене частиною 3 статті 470 МК України починається з моменту закінчення визначеного строку для вивезення автомобіля, ввезеного в режимі «транзит» і триває упродовж всього часу невиконання вимоги.

Докази у справі про порушення митних правил визначаються статтею 495 Митного кодексу України. Дана норма закону передбачає, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: ) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обґрунтовуючи звернення з позовом ОСОБА_1 посилається на недотримання митним органом процедури притягнення її до адміністративної відповідальності, а саме, на не забезпечення можливості її особистої участі у розгляді справи про порушення митних правил, внесення виправлень щодо коду транспортного засобу.

Приписи статті 526 МК України презюмують особисту присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про порушення митних правил, однак відповідачем не спростовано доводи позивача щодо її неповідомлення про час та місце розгляду справи та не підтверджено належними доказами можливість розглянути справу в порядку частини 4 статті 526 МК України за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, судом з рішення суду від 05 березня 2019 року у справі 308/4447/18 та з оскаржуваної постанови установлено, що при запровадженні справи про порушення митних правил спірний транспортний засіб ідентифіковано за VIN-кодом: НОМЕР_7 . Водночас, як стверджує позивач, транспортного засобу з VIN-кодом: НОМЕР_7 , зазначеного у постанові у справі про порушення митних правил №0504/30500/18 від 26.12.2019, взагалі не існує, посилаючись на довідку від 21.02.2018. Так, у відповідності до довідки, виданої 21.02.2018 Відділом зв`язку і транспорту Старівства Вадовицького повіту (а.с.30-31), на підставі записів даних про транспортні засоби у місцевій базі даних громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться у записах як власниця або співвласниця автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» з реєстраційним номером НОМЕР_1 . У записах значиться ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , а ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 не фігурує у базі даних транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей, встановлених з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України. Відповідачем не наведено жодних пояснень щодо існування обставин, які б підтверджували факт ввезення автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та VIN-кодом: НОМЕР_4 на митну територію України, враховуючи відсутність правовстановлюючих документів на транспортний засіб (технічного паспорту, договору купівлі-продажу автомобіля, довіреності на право керування) або відомостей щодо реквізитів таких документів.

При цьому, позивач заперечує факт ввезення нею спірного транспортного засобу на митну територію України, наголошуючи на недоведеність факту керування автомобілем, обставин, що саме вона здійснювала митне оформлення автомобіля, зазначаючи, що у транспортному засобі при перетині кордону 12 лютого 2016 року ще перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які як свідки не допитані.

Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби від 17.11.2005 № 1118 (надалі - Правила) передбачено порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою.

При цьому, власник ТЗ (транспортного засобу) або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, зокрема, таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо (пункт 7 розділу І Правил).

Водночас, за приписами абзацу 4 пункту 9 цих Правил зазначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

У разі ввезення з метою транзиту на митну територію України громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно у відповідному реєстраційному органі іноземної держави та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі (підпункт 3.1. пункту 3 розділу IV Правил).

Відтак, належними доказами в підтвердження факту ввезення позивачем спірного транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України за умови, що позивач заперечує цей факт, мають бути документи, що подавалися при переміщенні транспортного засобу через митний кордон України.

Однак, відповідачем таких документів на спростування заперечень позивача щодо факту ввезення спірного транспортного засобу суду не представлено.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 по справі №166/722/17, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вказав, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, жодних документів щодо наявності у позивача права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на спірний транспортний засіб та вповноваження ним будь-яких осіб на пред`явлення автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення не витребовували й не досліджували, а тому, як наслідок, прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до вимог статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на те, що матеріали справи не містять достатніх належних і допустимих доказів того, що саме позивач здійснив ввезення на митну територію України спірного транспортного засобу, суд приходить до висновку про передчасність висновку особи, уповноваженої на складання протоколу, про винність ОСОБА_1 у вчиненні митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України.

Приймаючи до уваги вищенаведене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що протиправність дій позивача та наявність в її діях складу порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 МК України, відповідачем не доведено, а тому вимоги позивача слід задовольнити, оскаржувану постанову необхідно визнати протиправною та скасувати.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 241-246, 255, 268 - 271, 272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0504/30500/18 від 26.12.2019 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Закарпатської митниці Держмитслужби України №0504/30500/18 від 26.12.2019 в справі про порушення митних правил за частиною 3 статті 470 МК України №0504/30500/18 про закриття провадження, запроваджену відносно ОСОБА_1 .

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер платника податків – НОМЕР_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Закарпатська митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43337207, місцезнаходження: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Дата складення повного рішення суду 23 жовтня 2020 року.

Головуюча Н.В. Дергачова