Ухвала суду № 92386762, 20.10.2020, Дружківський міський суд Донецької області

Номер провадження 1-кс/229/752/2020

ЄУН 229/3269/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 р. м. Дружківка

Слідчий суддя Дружківського міського суду Панова Т.Л.

за участю:

секретаря судового засідання Гумірової І.О.

захисника Ухова Р.В.

підозрюваного ОСОБА_1

слідчої Небаби Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дружківка Донецької області скаргу Ухова Романа Владиславовича, в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12020050260000653 на повідомлення про підозру за ст. 296 ч.3 КК України

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Дружківського міського суду знаходиться скарга Ухова Р.В, в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12020050260000653 на повідомлення про підозруза ст. 296 ч.3 КК України.

На обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до витягу із Єдиного реєстру досудового розслідування кримінальне провадження №12020050260000653 за ч.3 ст. 296 КК України зареєстровано 18.07.2020 року.

Слідчим СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції Небабою Г.С. за погодженням із прокурором Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури Акопяном С.Є 20.07.2020 року повідомлено про підозру ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 296 КК України

Відповідно до п.10 ст. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;

На теперішній час ОСОБА_1 є підозрюваним у кримінальному провадженні №12020050260000653 від 18.07.2020 за ч.3 ст. 296 КК України понад два місяці, що дає право оскаржувати повідомлення про підозру

Відповідно до п.1-1 ч.2 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду клопотання може постановити рішення про скасування повідомлення про підозру.

07.10.2020 року йому надано для ознайомлення усі матеріали кримінального провадження, що підтверджується постановою старшого слідчого СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області Сухова А.В., тому вважає що повідомлення про підозру від 20.07.2020 року ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 296 КК України у кримінальному провадженні 12020050260000653 від 18.07.2020 підлягає скасуванню.

Відповідно матеріалів кримінального провадження, у кримінальному провадженні відсутня жодна постанова про призначення прокурора або прокурорів у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Частиною 2 ст. 37 КПК України передбачено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, зазначених ч. ч. 4, 5 ст. 36, ч. З ст. 37, ч. З ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, що передбачено ч. 6 ст. 110 КПК України.

Отже, виходячи із зазначених положень кримінального процесуального закону, постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, у кримінальному провадженні, є обов`язковою, як і підписання відповідною особою, що її винесла.

Не наділяє прокурора повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням з повноваженнями, передбаченими ст. 36 КПК України витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу прокуратури.

Така позиція узгоджується із рішенням Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду по справі №754/7062/15-к від 19.04.2018р

Станом на 07.10.2020 року прокурори Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури Донецької області у тому числі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не мають повноважень прокурора у кримінальному провадженні.

Крім, того відповідно до доручення на проведення досудового розслідування начальника СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, проведення досудового розслідування, доручено лише одному слідчому Небабі Г.С.

Таким чином слідчий СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області Токачук А.В. безпідставно, без наданих законом повноважень у кримінальному провадженні склала клопотання про продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, котре було погоджено прокурором без відповідних процесуальних повноважень ОСОБА_3 .

Важає, що овідомлення про підозру ОСОБА_1 є таким, що складено та вручено із порушенням процесуального закону, крім того продовжено слідчими та прокурором без повноважень у кримінальному провадженні.

Також вважає що повідомлення про підозру є необґрунтованим, а саме, стороною обвинувачення на підтвердження висунутої підозри до теперішнього часу взагалі не обґрунтовані зазначені події.

Так, відповідно до заяв про вчинення злочину та протоколу допиту ОСОБА_5 потерпіла вказує, що підозрюваного ОСОБА_1 вона знає протягом тривалого часу, крім того відповідно до допиту вони мають мобільні телефони один одного, також згідно допиту він окремо розбив двері до її салону та окремо наніс ї й тілесні ушкодження.

Крім того потерпілою було окремо подані заяви про вчинення пошкодження салону краси та про нанесення тілесних ушкоджень.

Слідчий експеримент із потерпілою взагалі не має доказового значення оскільки слідчим фактично проведено її допит, а не відтворення та перевірку події кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_1 окремо кинув каміння у салон краси «Багіра» та через годину окремо наніс тілесні ушкодження потерпілій, при цьому між зазначеними подіями пройшов тривалий час крім того обставини нанесення тілесних ушкоджень описані ОСОБА_6 у протоколі допиту співпадають із обставинами зазначеними ОСОБА_6 у слідчому експерименті, крім того слідчий експеримент із ОСОБА_6 є також фактично його допитом та не відтворює у повній мірі мету слідчого експерименту, а саме відтворення обстановки скоєння злочину та перевірка обставин вчинення кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 взагалі не дала пояснень, що підтверджують її статус свідка та пояснила, що про скоєння злочину знає зі слів потерпілої

Свідок ОСОБА_8 також взагалі не надала пояснень, що підтверджують її статус свідка та пояснила, що про скоєння злочину знає зі слів потерпілої.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що у день описаних подій на ОСОБА_1 близько 17.00 години було здійснено напад невстановленими особами із застосуванням ножа. А близько 20.00 години його побили співробітники поліції. Вказані факти слідчими не перевірялись жодних слідчих версій стосовно цього не висувалося.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_1 у період часу між 19.30 та 21.00 години пішов зустрічати свою співмешканку ОСОБА_10 та повернувся о 21.00, не перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння

Свідок ОСОБА_12 пояснив що у період часу з 19.00 години по 20.00 годину знаходився вдома у ОСОБА_1 та пив із ним чай.

Крім того ОСОБА_1 було затримано на наступний день від зазначених у підозрі подій у Дружківському відділенні поліції, куди він добровільно з`явився на виклик.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №10 від 22.12.2006 « Про судову практику у справах про хуліганство» за відсутністю ознаки особливої зухвалості або виняткового цинізму, справи не можуть кваліфікуватись, як кримінальне хуліганство.

Суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Просить постановити рішення про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 20.07.2020 у скоєнні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 296 КК України у кримінальному провадженні №12020050260000653 від 18.07.2020 року.

У судовому засіданні ОСОБА_13 наполягав на задоволенні скарги з підстав, викладених в ній.

Слідчий Небаба в судовому засіданні пояснила, що постанови наявні, чому їх вищестоящий прокурор вчасно не передав, їй невідомо. Також пояснила, що на сьогодні старшим слідчим у справі є ОСОБА_14 , який і мав приєднати ці постанвои до справи. Вважає, що відсутність постанов не свідчить про відсутність повноважень у прокурора та слідчого на виконання процесуальних дій у кримінальному провадженні. вважає, що підозра є обгрунтованою і такою, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення заявника, слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Інститут повідомлення про підозру під час досудового розслідування у кримінальному провадженні регламентовано главою 22 КПК України, яка регулює правові підстави та порядок повідомлення конкретної особи про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, підстави для його зміни, а також вимоги до змісту та реквізитів повідомлення про підозру як процесуального документу.

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійсив повідомлення.

З урахуванням наведеного, логічним є висновок, що чинний КПК України насамперед вирізняє повідомлення про підозру як окремий письмовий процесуальний документ. При цьому, положеннями ст. 278 КПК України окремо регулюється процедура вручення особі повідомлення про підозру.

При цьому, повідомлення про підозру це процесуальне рішення слідчого або прокурора, яке ґрунтується на наявності у органу досудового розслідування достатніх доказів щодо вчинення особою кримінального правопорушення, поєднаному із внутрішнім переконанням слідчого та/або прокурора в контексті їх процесуальної незалежності та наявності у них повноважень на прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою ця особа підлягає відповідальності, також вирішувати питання кваліфікації.

Аналіз оскарженого повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.296 КК України від 20.07.2020 року в межах кримінального провадження № 1202005260000653 від 18.07.2020 року, дає підстави стверджувати, що повідомлення про підозру від 20.07.2020 року за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України.

Оцінюючи в сукупності обставини кримінального провадження та враховуючи наявність досліджених у судовому засіданні доказів, які містяться у матеріалах кримінального провадження № 1202005260000653 від 18.07.2020 року : у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_5 від 19.70.2020 року; протоколі огляду від 19.07.2020 року та ілюстративною таблицею; довідці № 1416 від 19.07.2020 року, виданою лікарем ОСОБА_15 ; протоколі проведення слідчого експерименту від 17.07.2020 року; у протоколі допиту свідка від 17.07.2020 року; протоколі проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 19.07.2020 року та стенограммі до нього; протоколі допиту свідка ОСОБА_7 від 20.07.2020 року; протоколі допиту свідка ОСОБА_8 від 20.07.2020 року. та інших письмових матеріалах, слідчий суддя вважає, що висунута ОСОБА_16 підозра є обґрунтованою.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

Разом з тим суд відзначає, що у матеріалах кримінального провадження №12020050260000653 від 18.07.2020року, яке було оглянуто в судовому засіданні під час розгляду скарги захисника Ухова Р.В. дійсно відсутні постанови про призначення прокурорів у кримінальному провадженні. Однак суд не може погодитися з тим, що відсутність постанови про визначення певного слідчого або прокурора сама по собі означає, що цей слідчий або прокурор не мав відповідних повноважень. КПК не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови. Частина 3 статті 110 КПК передбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Аналіз положень КПК свідчить про те, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови. Цей висновок можна зробити зі співставлення двох пунктів частини 2 статті 39 КПК: в пункті 1, який стосується визначення слідчого, слідчих або старшого слідчої групи керівником органу досудового розслідування, постанова не згадується, у той час як пункт 2 для відсторонення слідчого від розслідування прямо вимагає вмотивованої постанови. Частина 1 статті 37 КПК не визначає, у якому вигляді має прийматися рішення про визначення процесуального керівника у розслідуванні. Виходячи з правила casus omissus pro omisso habendus est, Суд не вбачає підстав додавати до тексту закону не висловлену в ньому вимогу і вважає, що відсутність у відповідних положеннях, які прямо стосуються регулювання цього питання, згадки про необхідність постанови, означає необов`язковість такої постанови для визначення конкретного слідчого або прокурора, яким доручається виконання відповідних повноважень у певній справі. Більше того, правильність такого тлумачення підтверджується й іншими міркуваннями.

Відповідно до частини 5 статті 110 КПК, обов`язковими елементами постанови слідчого або прокурора є мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. У випадку визначення конкретного слідчого та/або прокурора для проведення розслідування рішення приймається, виходячи здебільшого з організаційних міркувань. Ці міркування не можуть бути обгрунтовані вимогами КПК, але в певних випадках їх розголошення може бути шкідливим як для розслідування, так і для функціонування відповідного органу.

Повертаючись до обставин цієї справи, слідчий суддя зазначає, що відомості про те, які слідчі ведуть досудове розслідування і які прокурори здійснюють процесуальне керівництво, були внесені в Єдиного реєстру досудових розслідувань. Тривале проведення досудового розслідування, використання слідчими та прокурорами ресурсів своїх органів та інші фактори провадження свідчать про те, що розслідування і процесуальне керівництво цими особами проводилося за відповідними рішеннями керівників.

Заявник не наводить будь-яких інших підстав неповноважності слідчих чи прокурорів, крім відсутності постанов про їх визначення для цього кримінального провадження. Тому слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про те, що розслідування у справі здійснювалося неуповноваженими слідчими та прокурорами, що узгоджується з позицією ВС у постанові від 19.05.2020 року справа № 490/10025/17.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що підозра, пред`явлена ОСОБА_1 , є обґрунтованою, а тому немає підстав для її скасування, у зв`язку із чим у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

скаргу Ухова Романа Владиславовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12020050260000653 на повідомлення про підозру за ст. 296 ч.3 КК України – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено та проголошено 23.10.2020 року об 11 год.

Слідчий суддя: Т.Л. Панова