Рішення № 92386479, 16.10.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/13934/18

Провадження № 2/219/161/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Погрібної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Захарчук М.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів, посилаючись на те, що Артемівським міськрайонним судом Донецької області у 2009 році було винесено рішення про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_4 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму на одну дитину на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач добровільно надавав кошти відповідачу на утримання дитини. Після того, як відповідач виїхала на заробітки в інше місто, починаючи з 2011 року, неповнолітня дитина проживала з бабусею, матір`ю відповідача - ОСОБА_5 , якій позивач передавав грошові кошти на утримання дитини, про що маються відповідні розписки. Просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за період з 10.06.2011 р. по 01.01.2015 р.

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Топчийов Є.В. у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у позові та суду пояснював, що оскільки в теперішній час дитина досягла повноліття, та загальна заборгованість згідно довідки державного виконавця на момент повноліття складає 9832,32 грн., вважав, що позивача необхідно звільнити від заборгованості по аліментам в сумі 6400,00 грн. (загальна сума за розписками, які надавала мати відповідача). Щодо наявності залишку заборгованості в розмірі 3432,32 грн. не заперечував та визнавав, що така дійсно існує.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Судак О.Л. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень вказувала, що відповідач не проживала разом із їх спільною дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2011 по 2014 роки, а проживала в м. Сіверськ. В 2011 році відповідач працювала в м. Донецьку вахтовим методом, а саме два тижні в м. Донецьку та два тижні вдома в м. Сіверськ. З 12.04.2012 року по 10.02.2014 року відповідач працювала у ФОП - ОСОБА_6 продавцем продовольчих товарів в місті Бахмуті. Посилання позивача на існування розписок про отримання матір`ю відповідача допомоги для ОСОБА_3 не можуть бути підставою для звільнення позивача від його прямого обов`язку сплачувати відповідачу аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини. На даний момент позивачем на надано документальних підтверджень причин для звільнення його від сплати законних аліментів та доказів до суду, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. Розписки не є належним доказом в даній справі. До речі, сума коштів вказана у розписках дорівнює 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень, а сума заборгованості зі сплати аліментів за період з червня 2011 року по липень 2014 року дорівнює 16 597, 20грн. Відмову ВДВС позивач не оскаржував. Вважає, що бабуся ОСОБА_3 - ОСОБА_5 отримувала допомогу від позивача, але аліментами їх не вважалла, бо вона не є матір`ю дитини, тому в задоволенні позову просила відмовити.

Державний виконавець Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Моргуль В.С. у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав пояснення по справі, відповідно до яких, у виконавчому провадженні АСВП № 57675435, яке відкрито 14.11.2018 року на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа Артемівського міськрайонного суду Донецької області № 2-2578-2009, 6/219/112/2018 від 10.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сторонами виконавчого провадження є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно заяви від 23.11.2018 року боржником у період з серпня 2011 року по червень 2014 року сплачено аліменти на утримання ОСОБА_7 , які відповідно до наданих до заяви копій розписок, отримано ОСОБА_5 . Згідно заяви стягувача від 13.11.2018 року аліментів від боржника у період з 01.06.2011 року по 01.07.2014 року вона не отримувала, у період з 01.07.2014 року по 01.02.2017 року аліменти отримувала у розмірі 500 гривень щомісяця. Таким чином, грошові кошти, які згідно копій розписок сплачено боржником на утримання ОСОБА_7 та отримано ОСОБА_5 , у період з серпня 2011 року по червень 2014 року, ураховувати як сплата аліментів на виконання вищезазначеного рішення суду не уявляється можливим, оскільки отримувач грошових коштів ОСОБА_5 не є стороною виконавчого провадження АСВП № 57675435. Згідно звіту СП «Служба воєнізованої охорони» регіональної філії «Донецька залізниця», у період з січня 2017 року по листопад 2018 року включно, аліменти утримувались у розмірі 25% від доходу боржника та перераховувались на користь стягувача на підставі заяви боржника ОСОБА_3 27.11.2018 року на адресу СП «Служба воєнізованої охорони» регіональної філії «Донецька залізниця» надіслано постанову державного виконавця «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» щодо стягнення аліментів у розмірі 50% від доходу боржника до повного погашення заборгованості у розмірі 22011,60 грн. З грудня 2018 року по червень 2019 року включно стягнуто заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 12179,28 грн., з липня 2019 року по травень 2020 року стягнуто поточні аліменти у розмірі 25% від доходу боржника. 01.06.2020 закінчено строк виконання виконавчого листа Артемівського міськрайонного суду Донецької області № 2-2578-2009, 6/219/112/2018 від 10.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.06.2020 року здійснено розрахунок заборгованості щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент досягнення дитиною повноліття склала 9832,32 грн.

Вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано.

Від даного шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.03.2009 року з ОСОБА_3 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину, починаючи з 22.02.2009 року.

Із розрахунку заборгованості державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 01.06.2020 року вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 на утримання дитини станом на 01.06.2020 року складає 9832,32 грн.

З розписок, які написані власноруч ОСОБА_5 , вбачається, що остання отримала від ОСОБА_3 грошові кошти на утримання онука ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 30.01.2012 року у розмірі 2400,00 грн. за період з серпня 2011 року по січень 2012 року; 24.03.2012 року у розмірі 800 грн. за період з лютого по березень 2012 рік; 10.05.2012 року у розмірі 800 грн. за період з квітень по травень 2012 рік; 1200,00 грн. за період з червня по серпень 2012 рік; 400 грн. за вересень 2012 рік; 1200,00 грн. за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року; 800,00 грн. за період з лютого 2013 року по червень 2014 року.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_5 , яка пояснила, що є бабусею ОСОБА_7 , 2002 року народження, та матір`ю ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ). Батько дитини, ОСОБА_3 приходив навідував сина ОСОБА_11 та залишав гроші, які вона брала, як аліменти на утримання дитини, дитина хворіла та потребували грошових коштів на ліки. ЇЇ донька ОСОБА_12 забороняла брати гроші від ОСОБА_3 , однак ОСОБА_5 їх брала, оскільки вони потрібні були на лікування ОСОБА_11 .

Згідно до вимог ч. 2 ст. 166 та ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи вимоги позивача про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, суд виходить з положень ч. 2 ст. 197 СК України, згідно яких за позовом платника аліментів, суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Тобто, в розумінні цих положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами - можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Інших підстав для звільнення від сплати заборгованості за аліментами діюче законодавство не передбачає.

Дійсно, вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В судовому засіданні представник відповідача вказувала, що гроші, який надавав позивач ОСОБА_5 не можуть розцінюватись судом як аліменти, оскільки позивач надавав їх не матері дитини, а бабусі. Вважала, що надані кошти є добровільними оплатами позивачем додаткових витрат на дитину.

Судом встановлено, що грошові кошти, які надавалися ОСОБА_5 отримувалися останньою саме як аліменти на дитину - ОСОБА_7 , який фактично проживав разом з ОСОБА_5 та на утримання якого були необхідні загальні витрати. Даний факт в судовому засіданні підтвердила сама ОСОБА_5 . Крім того, з розписок написаних позивачу вбачається, що ОСОБА_13 отримувала грошові кошти від позивача саме як аліменти, а тому, суд розцінює отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 6400 грн., саме як аліментні виплати.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані у справі докази та правові норми, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача від заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини в сумі 6400 грн., оскільки судом встановлено, що ОСОБА_5 , яка є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала від ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок аліментів, що свідчить про те, що позивач сплачував аліменти на утримання дитини.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач підлягає звільненню від заборгованості зі сплати аліментів в сумі 6400 грн., щодо решти заборгованості, то підстави для звільнення відсутні.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265,268 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182,183,184, 192, 197, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_1 ) до ОСОБА_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , іпн НОМЕР_2 ), третя особа - Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (адреса знаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Сибірцева, 17, ЄДРПОУ 34776850), про звільнення від заборгованості зі сплати аліментів задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 57675435, з примусового виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25.03.2009 року (справа № 2-2578-2009), в сумі 6400 (шість тисяч чотириста) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року.

Суддя Н.М. Погрібна

16.10.2020