Рішення № 92384364, 13.10.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Справа № 915/1092/20

м.Миколаїв

За позовом: Приватного підприємства «Славутич-тара»

(адреса для листування: 69041, м.Запоріжжя, вул. Мінська, буд. 9, оф. 205

адреса реєстрації: 69006, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 187, кв. 33,

код ЄДРПОУ 33652465)

до відповідача: Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове»

(57017, Миколаївська обл., Миколаївський район, с.Степове, вул. Козацька,

буд. 39, код ЄДРПОУ 00854995),

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: представник не з`явився.

від відповідача: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: стягнення боргу в сумі 529135,87 грн., -

17.08.2020р. за вх. №10055/20 приватне підприємство «Славутич-тара» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 03.08.2020р., в якій просить стягнути з відповідача 324413,15 грн. основного боргу, 10114,45 грн. інфляційних втрат, 9053,69 грн. – 3% річних, 90537,35 грн. – 30% річних, 70017,23 грн. сума подвійної облікової ставки НБУ та 25000,0 грн. збитків, яка мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору №01/03/19ЗП від 01.03.2019р. купівлі-продажу дробини пивної та/або пивних дріжджів в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою суду від 19.08.2020р. було відкрито позовне провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 15.09.2020р.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду відзив на позов.

Ухвалою суду від 15.09.2020р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2020р.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

11.09.2020р. від позивача до суду надійшов у табличній формі перелік доказів, поданих до господарського суду разом із позовом.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористались своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.10.2020р. судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справі, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

01 березня 2019 року за №01/03/19 ЗП між приватним підприємством «Славутич-тара», як продавцем, та державним підприємством «Племрепродуктор «Степове», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність іншій стороні майно (дробину пивну і/або пивні дріжджі), а покупець зобов`язався прийняти його і оплатити за нього певну грошову суму на умовах, обумовлений цим договором.

Відповідно до умов п.1.2 договору, конкретне найменування товару, його номенклатура, асортимент, кількість, ціна, загальна вартість обумовлюються сторонами додатково шляхом підписання видаткових накладних до цього договору на кожну окрему поставку. При цьому належним чином оформлені сторонами видаткові накладні сторони розцінюють в якості специфікацій до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з умовами п. 2.3 договору, зобов`язання продавця з передачі товару вважаються виконаними сторонами належним чином в момент надання товару в розпорядження на складі продавця або в іншому додатково узгодженому сторонами місці, підтвердженням чому є відмітка покупця про отримання товару у видатковій накладній.

Одночасно з товаром продавець передає покупцеві документи, що стосуються товару, а саме: видаткову накладну, рахунок (п.2.4 договору).

Термін передачі товару за цим договором обумовлюється сторонами додатково шляхом підписання видаткових накладних на кожну окрему поставку (п.2.5 договору).

Умовами п.3.1 договору його учасники узгодили, що оплата за цим договором здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця не пізніше наступного дня після поставки товару, а у разі. Коли наступний день припадає на святковий або неробочий – в день поставки товару.

На виконання умов договору, позивач за період з 01.08.2019р. по 30.09.2019р. поставив відповідачу товар (дробину пивну) на загальну суму 331838,64 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (а.с.118-167).

Вказані видаткові та товарно-транспортні накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач частково оплатив товар на видатковою накладною №2906 від 01.08.2019р. на суму 7425,49, таким чином загальна сума заборгованості складає 324413,15 грн.

Відповідач листом від 13.03.2020р. №40 повідомив позивача про наявність суми заборгованості за поставлену дробину пивну у загальному розмірі 339413,15 грн та зазначав про відсутність можливості погасити даний борг відразу у зв`язку із скрутним фінансовим становищем, пропонуючи погашати борг частинами – по 20000,0 грн. щомісяця починаючи з квітня 2020 року, та просив у разі згоди позивача – повідомити про це.

Однак станом на дату звернення позивача до суду з позовом заборгованість в сумі 324413,15 грн. не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Станом на дату розгляду справи, відповідач відзиву на позов не надав, та не надав суду доказів, що спростовують твердження позивача або докази сплати заборгованості в сумі 321413,15 грн.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №01/03/19ЗП від 01.03.2019р. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивач відповідно до умов 4.4 договору, нарахував та просить суд стягнути з позивача пеню, визначивши її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочення невиконання зобов`язання з оплати поставленого товару у загальній сумі 70017,23 грн.

Також в силу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у загальному розмірі 10114,45 грн. за період з серпня 2019 року по червень 2020 року та 3% річних у загальному розмірі 9053,69 грн. з урахуванням здійсненої часткової оплати боргу.

За перевіркою наданих позивачем розрахунків суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно.

Окрім цього, позивач в силу умов п. 4.4 договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача 30% річних за користування чужими грошовими коштами за прострочення грошового зобов`язання у загальній сумі 90537,35 грн.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

За перевіркою наданих позивачем розрахунків суд вважає, що позовні вимоги в цій частині позову ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та здійснені арифметично вірно.

За таких обставин, зважаючи, що даний розмір відсотків передбачений умовами договору, та відповідачем не оспорений, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, відповідно до умов п.4.3 договору, покупець, який порушив свої зобов`язання по оплаті товару в обумовлені договором строки, або має обґрунтовані припущення про можливу затримку/несплаті товару, зобов`язаний негайно сповістити про це продавця. В іншому випадку покупець сплачує продавцю погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у сумі 1000,0 грн. за кожен випадок порушення.

У зв`язку з цим, з огляду на відсутність оплати за 25 видатковими накладними, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача узгоджений розмір збитків в розмірі 25000,0 грн. (1000,0 грн. * 25 = 25000,0 грн.).

За таких обставин, зважаючи, що даний розмір збитків передбачений умовами договору, та відповідачем не оспорений, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати наведені обставини справи та не надав суду належні та допустимі докази виконання взятих на себе зобов`язань за договором №01/03/19ЗП від 01.03.2019р.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (57017, Миколаївська обл., Миколаївський район, с.Степове, вул. Козацька, буд. 39, код ЄДРПОУ 00854995) на користь Приватного підприємства «Славутич-тара» (адреса для листування: 69041, м.Запоріжжя, вул. Мінська, буд. 9, оф. 205 адреса реєстрації: 69006, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 187, кв. 33, код ЄДРПОУ 33652465) 324413,15 грн. основного боргу, 10114,45 грн. втрат від інфляції, 9053,69 грн. – 3% річних, 90537,35 грн. – 30% річних за користування чужими грошовими коштами, 70017,23 грн. пені, 25000,0 грн. узгоджених сторонами збитків та 7562,04 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний « 23» жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко