Рішення № 92380786, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/20738/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження, з урахуванням особливостей визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2020 року №62846498,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» (далі - позивач, ТОВ «Буйфіш Холдінгс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича (далі - відповідач, приватний виконавець Мельниченко О.В.), та з урахуванням поданих 21 вересня 2020 року уточнених позовних вимог остаточно просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62846498 від 18 серпня 2020 року, винесену відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що отримав від відповідача оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, а також похідну постанову про стягнення з боржника - ТОВ «Буйфіш Холдінгс» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни основної винагороди від 29 листопада 2019 року №60756118. Водночас, приватним виконавцем Білан С.В. постановою від 18 серпня 2020 року повернуто ПрАТ «Енергополь-Україна» виконавчий документ - наказ господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року, виданий у справі №910/1922/19, а також припинено чинність усіх арештів та скасовано інші заходи примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження №60756118. У постанові зазначено, що виконавчий документ може бути поданий повторно для виконання у строк до 18 серпня 2023 року.

Позивач зазначає, що згідно довідки від 07 липня 2020 року №218/01-29 на адресу стягувача перераховано 722 772,83 грн., за які вже було стягнуто основну винагороду.

Виходячи з такого, позивач вважає, що у приватного виконавця Білан С.В. відсутні законні підстави для стягнення додаткової основної винагороди у розмірі 335 307,73 грн., а постанова про стягнення про стягнення з боржника основної винагороди від 29 листопада 2019 року №60756118 є такою, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову.

Після усунення позивачем недоліків позову відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року відкрито провадження у справі №640/20738/20, визначено розгляд провадити суддею одноособово з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судове засідання на 08 жовтня 2020 року, витребувано у приватного виконавця Мельниченка О.В. завірені матеріали виконавчого провадження ВП №62846498.

Від відповідача 06 жовтня 2020 року надійшла завірена належним чином копія матеріалів виконавчого провадження ВП №62846498, а також відзив на позовну заяву, з якого вбачаються заперечення щодо позовних вимог, зокрема з тих підстав, що ТОВ «Буйфіш Холдінгс» не надано доказів, які б свідчили про повне виконання постанови приватного виконавця Білан С.В. про стягнення з боржника основної винагороди від 29 листопада 2019 року №60756118. Відповідач вважає, що сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується , виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди на думку відповідача пов`язане з фактом початку примусового виконання виконавчим документом.

В судовому засіданні 08 жовтня 2020 року представник позивача та відповідач надали пояснення по суті позовних вимог, з урахуванням думки сторін судом ухвалено розгляд справи продовжити у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши наявні у справі документи і матеріали, врахувавши належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №62846498, постановою від 18 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком О.В. відкрито виконавче провадження за постановою №60756118 від 29 листопада 2019 року, виданою приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Білан С.В., про стягнення з боржника - ТОВ «Буйфіш Холдінгс» основної винагороди у сумі 335 307,73 грн.

Виходячи з руху виконавчого провадження №60756118, відкритого приватним виконавцем Білан С.В. згідно наказу господарського суду міста Києва від 25 листопада 2019 року, постановою від 18 серпня 2019 року зазначений виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження, а також зазначено, що залишок нестягнутого боргу з ТОВ «Буйфіш Холдінгс» на користь ПрАТ «Енергополь-Україна» складає 3 553 077,25 грн., стягнуто основної винагороди приватного виконавця - 72 277,28 грн. Також постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження №60756118.

Отже, з викладеного суду зрозуміло, що в рамках виконавчого провадження №60756118 приватним виконавцем Білан С.В. у примусовому порядку стягнуто з ТОВ "Буйфіш Холдінгс» на користь ПрАТ «Енергополь-Україна» суму боргу у розмірі 722 772,83 грн. та із зазначеної суми позивачем сплачено також 72 277,28 грн. основної винагороди приватного виконавця, після чого виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання.

Зазначені обставини підтверджуються копією постанови приватного виконавця Білан С.В. від 29 листопада 2019 року, на якій власноруч виконавцем зроблено запис: 18 серпня 2020 року частково стягнуто основної винагороди приватного виконавця 72 277,28 грн., залишок не стягнутої винагороди приватного виконавця складає 355 307,73 грн., а також листом приватного виконавця Білан С.В. від 07 липня 2020 року (наявний у справі), наданим на заяву позивача від 11 березня 2020 року.

Вважаючи, що стягненню з ТОВ «Буйфіш Холдінгс» підлягає решта суми основної винагороди у розмірі 10% від суми боргу за виконавчим документом, приватний виконавець Білан С.В. звернулася до приватного виконавця Мельниченка О.В. із заявою про примусове виконання постанови №60756118 від 29 листопада 2019 року у розмірі 355 307,73 грн., за якою оскаржуваною у даній справі постановою приватного виконавця від 18 серпня 2020 року відкрито виконавче провадження №62846498.

Оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано відповідачем за адресою боржника та 25 серпня 2020 року отримано від нього заяву про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, відповідач вважає, що правові підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, оскільки Товариством не надано доказів, які б свідчили про повне виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан С.В. про стягнення з боржника основної винагороди №60756118 від 29 листопада 2019 року, про що повідомив позивача.

Позивач у справі займає протилежну позицію, яка зводиться до того, що розмір основної винагороди приватного виконавця залежить від розміру фактично стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положень статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1403-VIII).

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом..

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Закон №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів №1403-VIII і №1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість, частина друга статті 27 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону №1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Із встановлених у даній справі №640/20738/20 обставин, матеріалів виконавчого провадження №60756118, відкритого приватним виконавцем Білан С.В., а також матеріалів виконавчого провадження №62846498, відкритого приватним виконавцем Мельниченком О.В., вбачається та сторонами не заперечується, що у примусовому порядку в рамках зазначеного виконавчого провадження з ТОВ "Буйфіш Холдінгс» на користь ПрАТ «Енергополь-Україна» стягнуто суму боргу у розмірі 722 722,83 грн. та із зазначеної суми позивачем сплачено також 72 277,28 грн. основної винагороди приватного виконавця, після чого виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що у державного виконавця Білан С.В. відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений нею у постанові від 29 листопада 2019 року №60756118.

У свою чергу, відкриваючи виконавче провадження ВП №62846498, приватний виконавець Мельниченко О.В. не врахував обставини часткового виконання виконавчого документу та сплати позивачем суми основної винагороди приватного виконавця, виходячи з розміру 10% від фактично сплаченої за виконавчим провадженнями суми боргу, та зробив помилкові висновки про те, що відсутні докази, які б свідчили про повне виконання постанови приватного виконавця Білан С.В. від 29 листопада 2019 року.

Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними належними та достатніми доказами та вбачає правові підстави для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору згідно квитанції №357 від 18 вересня 2020 року у розмірі 2 102,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись статтями 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2020 року №62846498 - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62846498 від 18 серпня 2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Олегом Володимировичем.

3. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Олега Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Буйфіш Холдінгс», адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, код ЄДРПОУ 34762558, тел. 0675077170.

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко Олег Володимирович, адреса реєстрації: 03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, будинок 12, офіс 27, фактична адреса: 03150, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, 65, тел. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Суддя В.І. Келеберда