Рішення № 92380779, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/15948/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас»доДержавної податкової служби Українипровизнання недійсною індивідуальної податкової консультації,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бланідас» (далі - позивач/ ТОВ «Бланідас») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі- відповідач/ДПС України), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної податкової служби України від 23.06.2020 №2520/6/99-00-05-06-02-06/ІПК.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №640/15948/20, суд ухвалив здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, податкова консультація №2520/6/99-00-05-06-02-06/ІПК від 23.06.2020 року є необґрунтованою, безпідставною та такаю, що суперечить нормам діючого законодавства та фактично позбавляє ТОВ «Бланідас» права користуватися податковою пільгою з ПДВ при ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання під час карантину, а саме після 31 травня 2020 року.

У встановлений судом строк, відповідач відзиву на позов не подав.

Згідно частини п`ятої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бланідас» 28 травня 2020 року звернулось до Головного управління ДПС у м. Києві із листом за №11-02/04/291 про надання роз`яснень щодо граничних термінів застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

Згідно вказаного листа, ТОВ «Бланідас», посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №224, пункт 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, зазначає, що оскільки карантин по всій території України продовжено на період з 22 травня по 22 червня 2020 року, підприємство позивача вважає, що пільга з ПДВ згідно пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України діє до 30 червня 2020 року та на підставі п. 17.1.1 п,17.1 ст.17 Податкового кодексу України просить надати роз`яснення з цього питання.

У відповідь на вищезазначене звернення Державною податковою службою України надано податкову консультацію від 23.06.2020№2520/6/99-00-05-06-02-06/ІПУ в якій зазначено: «…режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначеного пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, застосовується до останнього числа місяця, на який припадатиме визначена постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дата завершення дії карантину.

Не погоджуючись з вказаною податковою консультацією, позивач звернувся з даним пзовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом. Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій

Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За змістом пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Розглянувши питання відповідності чинному податковому законодавству наданої позивачу відповідачем податкової консультації, суд висловлює наступну правову позицію.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом розглянуто звернення позивача про надання податкової консультації, проте, на думку останнього зміст податкової консультації від 23.06.2020 №2520/6/99-00-05-06-02-06/ІПК суперечить нормам чинного законодавства.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління ДПС в місті Києві із листом про надання роз`яснень щодо граничних термінів застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.

В вказаному вище листі позивач просив податковий орган «Оскільки карантин по всій території України продовжено на період з 22 травня по 22 червня 2020 року, ми вважаємо, що пільга з ПДВ згідно пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України діє до 30 червня 2020 року. На підставі п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України просимо надати роз`яснення з цього питання, щоб ми були впевнені, що не помиляємося в застосуванні цієї пільги в червні 2020 року.».

На виконання функцій покладених чинним законодавством України, податковим органом на вищевказаний лист було надано податкову консультацію, в якій останній зазначив «режим звільнення від оподаткування ПДВ визначений пунктом 7.1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, застосовується до останнього числа місяця, на який припадатиме визначена постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-I9, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дата завершення дії карантину».

Суд в свою чергу, звертає увагу, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 540) викладено в новій редакції пункт 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Згідно з пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу (з урахуванням внесених змін) від оподаткування податком на додану вартість звільняються такі операції:

- з ввезення на митну територію України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;

- з постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу застосовуються до операцій, здійснених в період, починаючи з 17 березня 2020 року, і до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, на всі і території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що всі питання, які пов`язані щодо періоду дії карантину на території України регулювались Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, до якої в подальшому вносились відповідні зміні іншими постановами Кабінету Міністрів України, при цьому суд зазначає, що дана постанова була чинною на момент звернення позивача за відповідною консультацією.

Таким чином, враховуючи викладені вище висновки, суд зазначає, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної податкової консультації.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового Кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключне» платником податків, якому надано таку консультацію.

Суд звертає увагу, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб`єкта владний повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб`єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов`язки, а також, не є обов`язковою для виконання.

Необхідною ознакою податкової консультації, як предмета оспорювання в судовому порядку, є її відповідність визначенню рішення (акта) суб`єкта владних повноважень в розумінні пункту 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб`єктів, яким це рішення адресоване.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі суду від 17 березня 2015 року у справі № К/800/3595 і/14 (№ 802/1188/14-а) «....податкова консультація за своїм змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а також, не має сили нормативно-правового акту та не створює і не припиняє прав чи обов`язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов`язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. ...».

Доводи позивача не містять належних та допустимих доказів та обґрунтувань щодо порушень спірною індивідуальною податковою консультацією його прав та законних інтересів.

Відтак, оскільки управлінських висновків оскаржувана індивідуальна податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов`язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, а тому доводи позивача про те, що на підставі зазначеної податкової консультації податковий орган фактично позбавив останнього права користуватися податковою пільгою з ПДВ при ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання під час карантину, є необґрунтованими.

При цьому, суд зауважує, що невиправдання прийнятою податковим органом спірною індивідуальною податковою консультацією сподівань та очікування позивача з приводу порушених питань не є підставою для визнання такої консультації протиправною. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін і стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 77-78, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Бланідас».

Рішення набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.К. Каракашьян