Ухвала суду № 92378516, 16.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

16 жовтня 2020 року м.Київ №320/6586/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду - Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання - Чорнобровенко Ю.В.;

за участі представника третьої особи - Хильницької В.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, в межах підготовчого судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України в особі її територіального підрозділу - Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, третіх осіб: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л., Президента України Зеленського В.О. про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

в провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться справа №320/6586/18 за зверненням громадянина України ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України в особі її територіального підрозділу – Бориспільського районного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області, треті особи: Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Денісова Л.Л., Президент України Зеленський В.О. про визнання протиправною відмову у видачі паспорта громадянина України у паперовому вигляді та зобов`язання видати такий паспорт.

У межах вказаної справи судом було постановлено дві ухвали про привід позивача у судове засідання: від 10.09.2020 та 08.10.2020, які були направлені для виконання начальникові Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області Пелеху М.І. та одержані останнім.

Вказані судові рішення набули законної сили в момент проголошення та не підлягали оскарженню.

Натомість, жодне рішення, у встановлений судом строк, виконано не було, з огляду на що, суд вказує на таке:

згідно положень статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

За невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, статтею 382 КК України передбачена кримінальна відповідальність.

Об`єктом злочину є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень.

Суб`єктом злочину, з урахуванням спеціальних вимог ч.2, 4 ст.382 КК України, виступають: юридична особа в особі посадової особи – керівника, який виступає від імені та в інтересах такої (достатнім доказом чого буде запис із ЄДРПОУ); службова особа відповідного державного органу як спеціальний суб`єкт злочину, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому.

Предметом злочину за частинами 1-3 ст. 382 КК є судовий акт органів правосуддя (рішення, вирок, ухвала, постанова), який постановлений: а) судом будь-якої юрисдикції (загальної чи спеціалізованої); б) судом будь-якої інстанції (першої, апеляційної чи касаційної); в) судом із будь-якої категорії судових справ (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) і г) набрав законної сили.

Невиконання судового рішення, згідно правової позиції Верховного Суду, може виражатися у прямій відмові виконати рішення або в ухиленні від його виконання.

Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати судове рішення.

Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне ставлення до наслідків, зазначених у ч. 3 ст. 382 КК, може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини. Мотиви злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. У цілому злочин є умисним.

Об`єктивна сторона злочину виражається з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: а) невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню.

За ст.382 КК України, склад злочину є формальним, бо його об`єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру.

Невиконання судового акту - це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Проаналізувавши дії начальника Білоцерківського відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 на предмет наявності ознак кримінального правопорушення, суд стверджує про встановлення в них ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України.

Так, ОСОБА_2 , будучи спеціальним суб`єктом злочину – посадовою особою правоохоронного органу, який в силу своїх повноважень зобов`язаний був вчинити дії по виконанню судових рішень, умисно ухилився від виконання ухвал суду (судових рішень від 10.09.2020 та 08.10.2020), які набули законної сили, не забезпечивши примусову доставку у судове засідання позивача у справі №320/6586/18 ОСОБА_1 , що утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , мав реальну можливість виконати ухвали суду, проте не вчинив жодних дій, спрямованих на їх виконання.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 243, 248, 249, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

направити окрему ухвалу директору Державного бюро розслідувань для внесення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення начальником Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України (невиконання судового рішення).

Надати суду відповідь про внесення відомостей до ЄДРДР із зазначенням номеру кримінального провадження у дводенний строк з дня одержання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.