Рішення № 92378332, 22.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2020 року Справа № 280/3830/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Приватного малого підприємства “Фірма “Демаркет Б-ХХ”

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство “Фірма “Демаркет Б-ХХ” (надалі – позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом Дніпровської митниці Держмитслужби (надалі – відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000068/2, яким збільшено митну вартість товару – спирту ізобутилового (ізобутанол) до 0,59 євро за кг. та визначено загальну митну вартість товару в сумі 33394,00 євро.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними, є припущенням і не є підставою для застосування положень ч.3 ст.57 та ч.3 ст.58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару. А тому просить скасувати спірне рішення відповідача. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх.№39843 від 28.08.2020 року) в якому зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення містять розбіжності. Враховуючи виявлені розбіжності декларанту була пред`явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. Та враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використала наявну в митниці Міндоходів інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за осиновим та другорядними методами. Випуск товарів у вільний обіг здійснено за митною декларацією зі сплатою митних платежів згідно з заявленою митних вартістю товарів та наданням фінансових гарантій. Вказує, що встановлені розбіжності, в наданих до митного оформлення документах, до завершення митного оформлення, декларантом так і не усунуто (спростовано) позивачем. З урахуванням усіх обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, що винесла законне та обґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в митному оформленні товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам ст.161 КАС України, ухвалою суду від 15.06.2020 позовна заява залишена без руху. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Приватне мале підприємство “Фірма “Демаркет Б-ХХ” (код ЄДРПОУ 13634054) є юридичною особою, яка зареєстрована 13.11.1992 за № 11031200000002561, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.33-39).

Так, 31.03.2020 року між Приватним малим підприємством “Фірма “Демаркет Б-ХХ” (далі - покупець) та команією «Сібур Інтернешнл ГмбХ», Австрія, Відень (далі - Продавець) укладено договір № 10202521, відповідно до якого продавець поставляє на умовах DAP кордон Росія-Україна, прикордонна станція Соловей, спирт ізобутиловий технічний.

На виконання умов договору позивач отримав товар, а саме: - спирт ізобутиловий (ізобутанол), технічний вищий ґатунок, ГОСТ 9536-2013. Окрема органічна сполука - ациклічнй насичений моно спирт 2-метіл-1- пропанол (ізобутанол, ізобутіловий спирт), безбарвна рідина з характерним запахом, хімічна формула С4Н100. Номер CAS 78-83-1. Масова частка основної речовини -99,54%, щільність при 20 гр. С-0,802 г/куб.см. Наливом 56600 кг.

27.04.2020 декларантом ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» до митного оформлення подано електронну митну декларацію № UA110230/2020/009393 стосовно ввезення на митну територію України товару. Декларантом заявлено рівень митної вартості товарів за основним методом визначення на рівні - 0,50 EUR/кг (а.с. 13).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано:

-рахунок-проформа (Proforma invoice) № 0010202521 від 31.03.2020 p.;

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № SLI-AT 20007884 від 15.04.2020 р .;

-накладна УМВС (SMGS consignment note (rail) № 28865282 від 15.04.2020 ;

-декларація про походження товару № SLI-AT 20007884 від 15.04.2020 р .;

-платіжне доручення в іноземній валюті № 62 від 06.04.2020;

-договір (зовнішньоекономічний контракт) № 10202521 від 31.03.2020 р.

-паспорт безпеки від 22.02.2011;

-показники якості від 12.04.2020 p.;

-копія митної декларації країни відправлення №10418010/140420/0100558

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, а саме:

-в графі «Деталі платежу» платіжного доручення в іноземній валюті №62 від 06.04.2020 міститься посилання на інвойс №0010202521 від 31.03.2020, який до митного оформлення не надавався. Фактично документу з цими реквізитами відповідає проформа- інвойс від 31.03.2020 № 0010202521;

-у рахунку від 15.04.2020 № SLI-AT20007884 визначені умови оплати 100% - 28 300 євро, але оплата здійснена 06.04.2020 за платіжним дорученням №62, на більшу суму, а саме ЗО 000 євро. Відповідно до статті 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що в гр.70 зазначено реквізити інвойсу, який до митного оформлення не надано, а також виходячи з визначення митної вартості товарів та зовнішньоекономічного договору, в якому не передбачено врегулювання щодо повернення переплати чи її врахування по майбутніх поставках у митниці є сумнів, що за задекларованою партією товару фактично сплачено 28300 євро, а не 30000 євро, як зазначено в рахунку – проформі;

-в інвойсі від 15.04.2020 №SLI-AT20007884 та зовнішньоекономічному договорі від 31.03.2020 №10202521 зазначені умови поставки СРТ- Соловей згідно Incoterms, а у заявленій митній декларації від 27.04.2020 №110230/2020/009393 DAP - Соловей.

-копія митної декларації країни відправлення від 14.04.2020 №10418010/140420/0100558 не завірена у встановленому порядку уповноваженими органами іноземної держави та відсутні відмітки прикордонної митниці;

-в інвойсі (з 3-ми особами) від 14.04.2020 №140420-145 відсутні відмітки прикордонної митниці.

28.04.2020 року позивачем до митниці були надані наступні додаткові документи:

-альтернативна пропозиція (витяг з повідомлення електронної пошти);

-висновок ДП «Укпромзовнішекспертиза» від 17.04.2020 №786;

-комерційна пропозиція квітень та березень (витяг з повідомлення електронної пошти);

-інвойс від 14.04.2020 №140420-145;

-залізнична накладна від 15.04.2020 №28865282, яка була подана раніше та зазначена в гр. 44 електронної митної декларації;

-пояснення декларанта щодо встановлених митним органом розбіжностей від 28.04.2020.

За результатом розгляду додатково наданих документів, митницею було встановлено наступне: надані витяги повідомлень з електронних поштових скриньок не є офіційними документами та не відображають динаміку ринку на задекларований товар. Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.04.2020 №786 не містить додатків-витягів із зазначених джерел цінової інформаці, відсутність яких не дає можливості проаналізувати фізичні, хімічні та якісні характеристики досліджуваних товарів та оцінити динаміку ринку на відповіді товари.

Додатково відповідачем зазначено, що декларантом не надано документального пояснення щодо розбіжності №2,3,5, які вказані в повідомленні митного органу від 28.04.2020.

За результатами розгляду поданих документів митним органом здійснено коригування заявленої митної вартості товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110230/2020/000068/2 від 29.04.2020, а саме митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у органу доходів і зборів України інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст.59 Митного кодексу України використана наявна у митниці інформація щодо митного оформлення за ціною контракту та рівнем митної вартості 0,59 євро/кг ідентичного товару «Спирт ізобутиловий технічний номер CAS:78-83-1», виробник АТ «Сибур Хімпром» (РФ), продавець SIBUR International GmbH (AT) за МД №110050/2020/013474 від 23.03.2020.

Також, митним органом складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00135.

Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктами 23 та 24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України митне оформлення -виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Крім того ч.6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.12 ст.264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі.

За таких обставин митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Разом з цим, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки вартість спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

28.04.2020 позивачем, як вже було зазначено судом, відповідачем були надані додаткові документи та пояснення щодо встановлених митним органом розбіжностей. У поясненнях зокрема зазначено:

1. В платіжному дорученні оплата за товар здійснювалась згідно документа Proforma Invoice №0010202521 від 31.03.2020 і в ньому є посилання на номер документу, номер і дату контракту та назва товару, а слово INVOICE в деталях 70гр. не суперечить правилам заповнення.

2. Проформа-інвойс №0010202521 від 31.03.2020 виставлена на суму 30000 евро за 60мт та згідно умов контракту п. Х зроблена 100% передоплата за товар (плат. доруч. 62 від 06.04.2020. Передоплата за товар здійснювалась відповідно Проформа-інвойс №0010202521 від 31.03.2020, а не фактичному Інвойсу № SLT-AT20007884.

3. Різниця у сумах Proforma Invoice та INVOICE складає 1700 евро у зв`язку з тим, що відвантажили товара менш (56,6мт), чим було оплачено 60мт., так як товар наливний.

4. Копія митної декларації країни відправлення від 14.04.2020 №10418010/140420/0100558 без печаток митних органів, так як має електронний вигляд і в неї є номер, по якому інформація перевіряється.

Отже надані Приватним малим підприємством “Фірма “Демаркет Б-ХХ”, разом із первинною митною декларацією, документи, а також додаткові документи надані на вимогу митниці і пояснення кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Зазначені Дніпровською митницею розбіжності за таких обставин не є підставою для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, вищенаведені документи спростовують правомірність прийнятого рішення Дніпровською митницею Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000068/2 яким збільшено митну вартість товару.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного малого підприємства “Фірма “Демаркет Б-ХХ” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000068/2 від 29 квітня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Приватного малого підприємства “Фірма “Демаркет Б-ХХ” (69081, м.Запоріжжя, вул. 8 березня, буд.190, код ЄДРПОУ 13634054) судові витрати у розмірі 2289 грн. 64 коп. (дві тисячі двісті вісімдесят дев`ять гривень 64 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова