Рішення № 92377475, 12.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 жовтня 2020 р. Справа № 120/1950/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк Віти Володимирівни,

представника позивача: Мацедонської Тетяни Олександрівни,

представника позивача: Яненка Вадима Васильовича,

представника відповідача: Осадчука Сергія Васильовича,

представника відповідача: Ходаковського Юрія Валентиновича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (код ЄДРПОУ: 00130694, адреса: вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

до: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ: 39369133, адреса: вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057)

про: визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом НКРЕКП), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову НКРЕКП від 19.11.2019 року № 2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік" в частині затвердження економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класу напруги на 2020 рік для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рівні - 0,1153 (відносних одиниць);

- зобов`язати НКРЕКП здійснити перерахунок та затвердити економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класу напруги на 2020 рік для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" та встановити його на рівні розрахованому відповідно до затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2017 року № 981 Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, зі змінами внесеними постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1424, а саме - 0,1233 відносних одиниць;

- зобов`язати НКРЕКП здійснити перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на 2020 рік з врахуванням величин економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класу напруги на рівні 0,1233 відносних одиниць в розрахунку на рік, які затверджені постановою НКРЕКП від 10.12.2019 року № 2670 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Вінницяобленерго".

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку представника позивача, постанови НКРЕКП від 19.11.2019 року № 2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік" в частині затвердження економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класу напруги на 2020 рік для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рівні – 0,1153 (відносних одиниць).

Вважаючи, що оскаржувана постанова НКРЕКП винесена протиправно, порушує права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

У підготовче засідання, призначене на 15.06.2020 року, сторони не прибули, про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом із тим, на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване запровадженням комплексу обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року, враховуючи рекомендації уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також з метою забезпечення процесуальної рівності прав учасників даного судового процесу та необхідністю заслухати в судовому засіданні пояснення всіх сторін щодо обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, судовий розгляд справи відкладено.

Даною ухвалою звернено увагу учасників справи на тимчасовий характер вжитих судом процесуальних заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, серед учасників відкритих судових засідань.

26.06.2020 року на адресу суду від представника НКРЕКП надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що економічний коефіцієнт прогнозованих технологічних витрат електроенергії (далі за текстом ЕКПТВЕ) відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2007 року № 981 (далі за текстом Положення, в редакції постанови НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1424) визначається як відносна величина, розрахована у встановленому цим Положенням порядку.

При цьому, згідно з абзацом 2 пункту 1.3 Положення ЕКПТВЕ затверджується НКРЕКП на розрахунковий період (рік) на підставі даних форм звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ як середній за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, який розраховується відповідно до глави 3 цього Положення, та не може перевищувати значення середньорічних ЕКНТВЕ за базовий рік.

Окремо представником відповідача зауважено, що абзац другий пункту 1.3 Положення не містить виключного переліку підстав для затвердження ЕКПТВЕ.

Разом із тим зазначено, що оператор системи розподілу має планувати та виконувати, у тому числі за рахунок інвестиційної програми більш ефективні заходи зі зниження технологічних витрат електроенергії в електричних мережах оператора системи розподілу, з метою зниження витрат у майбутніх періодах, а не збільшення.

Відповідно до проведеного аналізу пояснень до розрахунків наданих позивачем на прогнозний період не надано до НКРЕКП, відповідно до критеріїв пункту 4 Положення, підтверджуючих матеріалів та розрахунків щодо зміни структури балансу електричної енергії, пов`язаної зі зміною технічних характеристик електричних мереж та/або структури споживання електричної енергії, які могли би вплинути до росту ЕКПТВЕ.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для перегляду в сторону збільшення ЕКПТВЕ при розрахунку для затвердження.

У свою чергу, порядком розроблення та подання на затвердження планів розвитку систем розподілу та інвестиційних програм операторів систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 04.09.2018 року № 955, визначено, що інвестиційна програма - це план використання коштів, розроблений на підставі схваленого ПРСР ліцензіата, для підвищення рівня надійності та економічності роботи основних фондів, який містить комплекс зобов`язань ліцензіата на період її виконання щодо розвитку ліцензіата, джерела її фінансування, графік виконання та пояснювальну записку.

Таким чином, ЕКПТВЕ мають зменшуватись, водночас, позивачем не надано достатнього обґрунтування зростання витрат, що, на думку представника НКРЕКП, свідчить про неефективну експлуатацію електричних мереж.

При цьому наголошено на тому, що затвердження розміру ЕКПТВЕ електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік, з урахуванням особливостей процедури голосування на засіданнях НКРЕКП у формі відкритого слухання, відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

28.07.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи НКРЕКП безпідставними та необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню. Зокрема вказує, що відповідно до пункту 1.3 Положення прогнозований коефіцієнт затверджується відповідачем на розрахунковий період (рік) на підставі даних форм звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ як середній за три завершені річні періоди (січень-грудень), що передували прогнозному періоду, який розраховується відповідно до глави 3 Положення, та не може перевищувати значення середньорічних економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії за базовий рік. Пунктом 2.2 Положення встановлено, що ЕКПТВЕ розраховується НКРЕКП на прогнозний період на підставі даних форми звітності № 2-НКРЕ, 1Б-ТВЕ та розрахованого ЕКНТВЕ на II-IV квартали 2017 року та І квартал 2018 року.

Отже, Положенням чітко встановлено, що ЕКПТВЕ розраховується за формулою, складові якої визначаються виключно на підставі форм звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ, а також яка вже враховує показник ефективності технологічних втрат електричної енергії.

Також вказаним Положенням встановлено верхню межу для ЕКПТВЕ, яку вони не можуть перевищувати - це значення середньорічних ЕКНТВЕ за базовий рік, які були розраховані відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 15.08.2013 року № 1110 на II-IV квартали 2017 року та І квартал 2018 року.

Нормативний коефіцієнт на ІІ-IV квартали 2017 року та І квартал 2018 року розрахований НКРЕКП у постанові від 16.03.2017 року № 292, та встановлений по 2 класу напруги: на II квартал 2017 року - 0,1264; на III квартал 2017 року - 0,1292; на IV квартал 2017 року - 0,1426; на І квартал 2018 року - 0,1490.

Середньорічний ЕКНТВЕ по 2 класу напруги для позивача на ІІ-ІV квартали 2017 року та І квартал 2018 року складає - 0,1368.

Відповідно до розрахунків, проведених позивачем за формулою, встановленою пунктом 3.1 Положення, величина ЕКПТВЕ по 2 класу напруги розрахована в розмірі 0,1233 відносних одиниць, що не перевищує середньорічний ЕКНТВЕ по 2 класу напруги для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на II-IV квартали 2017 року та І квартал 2018 року

На переконання представника позивача, іншого порядку визначення ЕКПТВЕ Положенням не встановлено, а отже затвердження відповідачем ЕКПТВЕ для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на 2020 рік з обмеженням до рівня ЕКПТВЕ затверджених на 2019 рік прямо порушує норми Положення та є очевидно незаконним.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні, призначеному на 12.10.2020 року, представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини наведені у заявах по суті справи, та просили суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представники відповідачів щодо задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.11.2019 року відповідачем прийнята постанова № 2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік", яка набрала чинності 01.01.2020 року.

Вказаною постановою для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго", як для ліцензіата з розподілу електричної енергії, встановлено ЕКПТВЕ для 1 класу напруги на рівні 0,0426 та для 2 класу напруги - 0,1153 відносних одиниць.

У подальшому, постановою НКРЕКП від 10.12.2019 року № 2670 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "Вінницяобленерго", яка набрала чинності з 01.01.2020 року, позивачу встановлено тарифи на послуги з розподілу електричної енергії на рівні:

для 1 класу напруги - 153,65 грн./МВт·год. (без урахування податку на додану вартість);

для 2 класу напруги - 909,89 грн./МВт·год. (без урахування податку на додану вартість).

Не погоджуючись із правомірністю розрахунку ЕКПТВЕ для 2 класу напруги на рівні 0,1153 відносних одиниць та, як наслідок, встановленням відповідних тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом також Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно зі статтею 2 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики, а саме діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Статтею 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, серед іншого, шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом, а також формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

За правилами пунктів 1, 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, та встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті, положення якої узгоджуються з основними принципами діяльності НКРЕКП, порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджені Регулятором, мають бути недискримінаційними і прозорими та підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора та в офіційному друкованому виданні. При розробленні та затвердженні зазначених методик Регулятор має забезпечити, щоб суб`єкти природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг отримали належні стимули на коротко- та довгостроковий періоди щодо підвищення ефективності, ліквідації перехресного субсидіювання між видами діяльності та групами споживачів, сприяння ринковій інтеграції та безпеці постачання.

У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості. Такі порядки (методики) повинні сприяти використанню місцевих, відновлюваних та вторинних енергетичних ресурсів, а також сприятливих до навколишнього природного середовища технологій.

У разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін з метою встановлення тарифу суб`єкти господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг подають на схвалення (затвердження) Регулятору розроблену інвестиційну програму (план) розвитку після громадського обговорення. Інвестиційні програми (плани) розвитку є публічною інформацією та повинні бути загальнодоступними.

Таким чином, відповідач у справі для забезпечення виконання покладених на нього завдань та функцій, у тому числі по формуванню цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг, має право приймати обов`язкові до виконання рішення (постанови) з питань, що належать до компетенції останнього.

Суд звертає увагу, що ЕКНТВЕ відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.07.2007 року № 981 (далі за текстом Положення, у редакції постанови НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1424) визначається як відносна величина, яка була розрахована відповідно до Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 15.08.2013 року № 1110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2013 року за № 1532/24064, на ІІ-ІV квартали 2017 року та І квартал 2018 року; ЕКПТВЕ - відносна величина, розрахована у встановленому цим Положенням порядку.

Тобто, у зазначеному Положенні чітко встановлено, що ЕКПТВЕ розраховується виключно у встановленому цим Положенням порядку.

Згідно з пунктом 1.3 цього Положення ЕКПТВЕ використовується операторами системи розподілу для визначення обсягів відшкодування суб`єктами господарювання, що здійснюють діяльність з постачання електричної енергії за вільними цінами на підставі відповідної ліцензії.

ЕКПТВЕ затверджується НКРЕКП на розрахунковий період (рік) на підставі даних форм звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ як середній за три завершені річні періоди (січень - грудень), що передували прогнозному періоду, який розраховується відповідно до глави 3 цього Положення, та не може перевищувати значення середньорічних ЕКНТВЕ за базовий рік.

Якщо розрахунковий ЕКПТВЕ по 1 та/або 2 класу напруги більше ніж розрахований середньорічний ЕКНТВЕ, то значення ЕКПТВЕ приймається на рівні розрахованого ЕКНТВЕ по даному класу напруги.

У випадку коли значення ЕКПТВЕ, розрахованого на перший рік наступного регуляторного періоду, буде перевищувати значення ЕКПТВЕ, затвердженого НКРЕКП для останнього року попереднього регуляторного періоду з урахуванням застосування показника ефективності технологічних витрат електричної енергії, ЕКПТВЕ приймається таким як для першого регуляторного періоду з урахуванням показника ефективності технологічних витрат електричної енергії за перший регуляторний період, крім випадків, зазначених главою 3 цього Положення.

ЕКПТВЕ для операторів системи розподілу, які не переходять на стимулююче регулювання, затверджуються щороку.

За приписами пункту 2.1 Положення щороку всі оператори системи розподілу подають до НКРЕКП документи, необхідні для затвердження ЕКПТВЕ, а саме форми звітності № 2-НКРЕ (місячна) "Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-2 класами напруги" (далі за текстом форма звітності № 2 НКРЕ) та 1Б-ТВЕ "Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах" (далі за текстом 1Б-ТВЕ) за три завершені річні періоди (січень-грудень), на базі яких розраховуються ЕКПТВЕ, а також протокол затвердження НХТВЕ, розрахований на базі завершеного річного періоду.

Оператори системи розподілу, які не перейшли на стимулююче регулювання надають до НКРЕКП розраховані ЕКПТВЕ не пізніше 01 листопада.

Оператори системи розподілу, якими прийнято рішення щодо впровадження стимулюючого регулювання, надають до НКРЕКП розраховані ЕКПТВЕ за місяць до їх затвердження.

З матеріалів справи вбачається, на виконання зазначених вимог пункту 2.1 Положення, Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" подано до НКРЕКП документи, необхідні для затвердження ЕКПТВЕ, а саме форми звітності № 2-НКРЕ (місячна) "Звітні дані про обсяги передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та нормативні технологічні витрати електроенергії за 1-2 класами напруги" та 1Б-ТВЕ "Структура балансу електроенергії та технологічних витрат електроенергії (ТВЕ) на передачу по електричних мережах" за 2016, 2017 та 2018 роки, а також протокол затвердження НХТВЕ, розрахований на базі завершеного річного періоду.

Пунктом 2.2 Положення передбачено, що ЕКПТВЕ розраховується НКРЕКП на прогнозний період на підставі даних форми звітності № 2-НКРЕ, 1Б-ТВЕ та розрахованого ЕКНТВЕ на ІІ-ІV квартали 2017 року та І квартал 2018 року.

Формули, за якими визначається ЕКПТВЕ 1 та 2 класу напруги встановлені у розділі 3 цього Положення.

ЕКПТВЕ 2 класу напруги визначається за формулою, яка включає:

- середні за три завершені річні періоди (січень - грудень), що передували прогнозному періоду, звітні фактичні витрати електричної енергії на 2 класі напруги відповідно до форми звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ, тис. кВт·год;

- середні за три завершені річні періоди (січень - грудень), що передували прогнозному періоду, обсяги розподілу електроенергії споживачам на 2 класі напруги відповідно до форми звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ, тис. кВт·год;

- показник ефективності технологічних витрат електричної енергії, параметр регулювання, що має довготерміновий строк дії, який встановлюється НКРЕКП на регуляторний період на 2 класі напруги, %. Якщо оператор системи розподілу не переходить на стимулююче регулювання, то значення дорівнює 1;

- порядковий номер року з початку застосування стимулюючого регулювання.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що ЕКПТВЕ розраховується за формулою, складові якої визначаються виключно на підставі форми звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ (за відповідний період), а також враховує показник ефективності технологічних втрат електричної енергії.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ЕКПТВЕ на 2019 рік для позивача, як для ліцензіата з розподілу електричної енергії, розраховані відповідачем на підставі даних форм звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ позивача за 2015-2017 роки, у відповідності до вимог Положення, та затверджені постановою НКРЕКП від 23.11.2018 року № 1485 для 1 класу напруги на рівні 0,0446 та для 2 класу напруги - 0,1153 відносних одиниць.

У той же час, виходячи зі змісту вказаних вище норм, ЕКПТВЕ на 2020 рік, необхідно було розрахувати відповідачу за формами звітності № 2-НКРЕ та 1Б-ТВЕ позивача за 2016-2018 роки.

Натомість, НКРЕКП постановою від 19.11.2019 року № 2406 затверджено ЕКПТВЕ для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" по 1 класу напруги - 0,0426 відносних одиниць, тобто на рівні розрахованому за формулами, встановленими розділом 3 Положення, а по 2 класу напруги на рівні затверджених ЕКПТВЕ на 2019 рік - 0,1153 відносних одиниць, що порушує вимоги Положення та не відповідає встановленому порядку розрахунку ЕКПТВЕ.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 24.04.2019 року у справі № 815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У контексті зазначеного, суд вважає за можливе звернутись до прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо якості закону, яка характеризує її наступним чином:

1) правове положення може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи;

2) чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні;

3) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право;

4) закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте, надання законом виконавчій владі, нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання;

5) якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи;

6) жодна норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики;

7) ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах;

8) положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.

Вказані принципи знайшли своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Ґавенда проти Польщі" від 14.03.2002 року, у справі "Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004 року, у справі "Аманн проти Швейцарії" від 16.02.2000 року, у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 року, у справі "Фельдек проти Словаччини" від 12.07.2001 року, у справі "Фадєєва проти Росії" від 09.06.2005 року.

Отже, затвердження відповідачем ЕКПТВЕ на 2020 рік по 2 класу напруги з обмеженням до рівня ЕКПТВЕ затверджених на 2019 рік, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав та обґрунтованості такого розрахунку.

Як зазначає представник відповідача, за результатами проведеного аналізу пояснень до розрахунків наданих позивачем на прогнозний період не надано до НКРЕКП, відповідно до критеріїв розділу 4 Положення, підтверджуючих матеріалів і розрахунків щодо зміни структури балансу електричної енергії, пов`язаної зі зміною технічних характеристик електричних мереж та/або структури споживання електричної енергії, які могли би вплинути до росту ЕКПТВЕ, а тому у відповідача не було підстав для перегляду в сторону збільшення ЕКПТВЕ при розрахунку для затвердження.

Водночас, суд наголошує, що за правилами пункту 2.3 Положення НКРЕКП розглядає надані матеріали у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання, а також готує необхідні документи щодо затвердження ЕКПТВЕ для розгляду на засіданні НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання.

У свою чергу, пунктом 2.7, 2.8 цього Положення передбачено, що для підготовки матеріалів для розрахунку ЕКПТВЕ оператор системи розподілу повинен надавати достовірну та повну інформацію згідно з вимогами цієї глави.

НКРЕКП у разі потреби може вимагати від оператора системи розподілу додаткові дані для підтвердження розрахунку ЕКПТВЕ.

Отже, наведеними нормами встановлено відповідний обсяг прав та обов`язків НКРЕКП при вирішенні питання щодо розрахунку та затвердження ЕКПТВЕ на прогнозований період.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Поряд із цим, жодних доказів, які б підтверджували той факт, що відповідачем вчинялись певні дії щодо витребування додаткових даних для підтвердження розрахунку ЕКПТВЕ надано не було, а тому вищевказані доводи суб`єкта владних повноважень судом при вирішенні даної адміністративної справи не можуть бути прийняті до уваги.

Також, суд вважає за доцільне зауважити, що порядок розрахунку та затвердження ЕКПТВЕ встановлені розділом 2 "Розрахунок та затвердження ЕКПТВЕ на прогнозний період" та розділом 3 "Розрахунок ЕКПТВЕ", а розділ 4 цього Положення, на яку посилається представник НКРЕКП, має назву "Підстави та порядок перегляду ЕКПТВЕ" та встановлює перелік підстав для перегляду вже затверджених ЕКПТВЕ на прогнозний рік.

Таким чином, враховуючи те, що постанова НКРЕКП від 19.11.2019 року № 2406 стосується саме затвердження ЕКПТВЕ на 2020 рік, а не їх перегляду, суд критично розцінює посилання представника відповідача на критерії, встановлені розділом 4 Положення.

Одночасно, при вирішення даної справи, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 5.3, 6.2, 7.21, 8.4 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 року № 1175 (далі за текстом Порядок № 1175) та Додатком 16 до цього Порядку економічні коефіцієнти прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами враховуються як складові формул при розрахунку тарифів на послуги з розподілу електроенергії, а тому безпосередньо впливають на розмір таких тарифів.

Затверджені оскаржуваною постановою ЕКПТВЕ застосовані відповідачем при розрахунку позивачу тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на 2020 рік, які були затверджені, у свою чергу, постановою НКРЕКП від 10.12.2019 року № 2670 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "Вінницяобленерго".

Верховний Суд неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях на те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Окрім того, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив, що принцип належного урядування, зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Отже, слід зазначити, що відповідачем не доведено у судовому порядку обґрунтованості та правомірності прийнятої постанови від 19.11.2019 року № 2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік", що є підставою для визнання цього рішення протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає також за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок ЕКПТВЕ електромережами 2 класу напруги на 2020 рік для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" та розрахувати такий відповідно до вимог Положення, та, як наслідок, здійснити перерахунок затверджених тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на 2020 рік з урахуванням величини ЕКПТВЕ електромережами 2 класу напруги.

У той же час, з урахуванням приписів пункту 2.3 Положення, суд звертає увагу, що питання розрахунку та затвердження ЕКПТВЕ на прогнозний період належить до компетенції відповідача та підлягає розгляду на засіданні НКРЕКП, на підставі документів, поданих операторами системи розподілу. Відтак, суд не може встановити ЕКПТВЕ електромережами 2 класу напруги на 2020 рік для позивача, так як уповноважений лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні відповідних дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Системний аналіз положень КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд зазначає, що саме у процесі виконання рішення суду Регулятором, у відповідності до вимог вказаного вище Положення, буде розраховано та затверджено ЕКПТВЕ електромережами 2 класу напруги на 2020 рік, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. " від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати з дати прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.11.2019 року № 2406 "Про затвердження економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 1 та 2 класів напруги на 2020 рік" в частині затвердження економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класу напруги на 2020 рік для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рівні – 0,1153 (відносних одиниць).

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перерахунок економічного коефіцієнту прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класу напруги на 2020 рік для Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" та розрахувати відповідно до затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.07.2017 року № 981 Положення про порядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних та прогнозованих технологічних витрат електроенергії, зі змінами внесеними постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 року № 1424.

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на 2020 рік з урахуванням величини економічних коефіцієнтів прогнозованих технологічних витрат електроенергії електромережами 2 класу напруги, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2019 року № 2670 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Вінницяобленерго".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 3153,00 грн. (три тисячі сто п`ятдесят три гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" (код ЄДРПОУ: 00130694, адреса: вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, Вінницька область, 21050);

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ: 39369133, адреса: вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057).

Повний текст рішення складено: 23.10.2020 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна