Ухвала суду № 923698, 26.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-11333/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Карася О. В.,

Костенка М. І.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.10.2004р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.06.2005р. у справі № 11/193-04

за позовом Гайсинської міської ради

до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Загородній Ю. С.,

встановив:

Гайсинською міською радоюподано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції від 04.06.2004р. № 0001062301/2-7374 та № 0001062301/3-7375 про визначення сум податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірах, відповідно, 19377 грн., в т. ч. 12918 грн. основного платежу і 6459 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 22063 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.10.2004р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.06.2005р., у справі № 11/193-04позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що операції з продажу та передачі земельних ділянок в оренду звільняються від оподаткування, тобто обсяг операцій позивача не потребував його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 5.1.17 п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної позапланової тематичної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по питанню оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення за період з 01.01.2001р. по 01.11.2003р. відповідачем складено акт від 16.12.2003р. № 1461-23/01-03084523 в якому зазначено виявлення не нарахування позивачем ПДВ по вказаних операціях в сумі 37 494 грн. 80 коп. та несвоєчасну реєстрацію останнього як платника податку на додану вартість.

04.06.2004р. на підставі вказаного акту, рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області № 1957/10/25-009 від 18.03.2004р., рішення Державної податкової адміністрації України № 5299/5/25-1115 від 28.05.2004р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: з посиланням, відповідно, на пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 17.1.2. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 0001062301/2-7374 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 19377 грн., в т. ч. 12918 грн. основного платежу і 6459 грн. штрафних (фінансових) санкцій; на пп. пп. “а” “г” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 15 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” № 857/98 від 07.08.1998р. № 0001062301/3-7375 визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 22063 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В п. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР” станом на 01.01.2002р.), п. п. “б”, “в” ст. 12, ч. ч. 1, 2 ст. 93, ч. ч. 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 127 (в редакції з 01.01.2002р.) передбачені права міської ради по передачі земельної ділянки у власність чи користування юридичним і фізичним особам та права останніх на отримання цих земельних ділянок у власність чи користування.

Згідно пп. 5.1.17. п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції до 16.01.2003р.) звільняються від оподаткування операції з передачі земельних ділянок, що знаходяться під обєктами нерухомості або незабудованої землі у разі коли така передача дозволена згідно з положеннями Земельного кодексу України. При цьому передача означає набуття (перехід) права на вказані земельні ділянки (права власності, права користування) на підставі відповідних юридичних актів, у тому числі за договорами купівлі-продажу (рішення Конституційного суду України № 2-рп/2004 від 05.02.2004р. у справі № 1-5/2004).

Відповідно до абз. 1 пп. 3.2.2. п. 3.2. ст. 3 вказаного Закону (в редакції з 16.01.2003р.) не є обєктом оподаткування операції з надання орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, а також повернення такого майна орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору.

З аналізу зазначених вище норм слідує, що операції міської ради, повязані з купівлею-продажем чи наданням у користування земельних ділянок несільськогосподарського призначення не є обєктом оподаткування податком на додану вартість, про що вірно зазначають суди попередніх інстанцій.

Згідно п. 2.1. ст. 2, абз. 2 п. 9.3. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на момент проведення перевірки) платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 як платник податку, в звязку з обсягами оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) меншими, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вважає за доцільне зареєструватись як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Зважаючи на звільнення операцій, повязаних з купівлею-продажем чи наданням у користування земельних ділянок, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивач в даному випадку не зобовязаний реєструватись як платник податку на додану вартість, а, отже, у відповідача не було правових підстав застосовувати штрафні санкції відповідно до п. 15 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” № 857/98 від 07.08.1998р.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 13.10.2004р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.06.2005р. у справі № 11/193-04 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Карась О. В.

(підпис) Костенко М. І.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України Брайко А. І.