Постанова № 9236814, 20.04.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.04.2010 р.                                                             справа №11/203пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.

суддівАкулової Н.В. , Гези Т.Д.

за участю представників сторін: від позивача: від позивача:Соколов М.В. - довіреність № 25-03/1518 від 25.03.10р.,

Проскурін С.І. - довіреність № 25-03/1525 від 25.03.10р.

від відповідача:Сідельников В.М. - довіреність № 12/02 від 16.02.10р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від09.02.2010 року по справі№11/203пд (Чернота Л.Ф.) за позовомМалого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "Гермес" м.Донецьк доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" м.Донецьк провизнання недійсним договору фінансового лізингу №73/85 від 28.09.01р.та застосування двосторонньої реституції, зобов'язавши відповідача повернути позивачу будівлю в натурі В С Т А Н О В И В: Господарський суд Донецької області (суддя Ягічева Н.І.) рішення від 09.02.2010р. позовні вимоги малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства «Гермес»м. Донецьк (далі МП ВВП «Гермес») задовольнив, визнав недійсним договір фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р., укладений між ЗАТ „Завод Авангард” м. Харцизьк та ТОВ "Авангард" м. Донецьк з моменту його укладення, та зобов’язав товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" м. Донецьк (далі –ТОВ "Авангард") повернути МП ВВП «ГЕРМЕС»м.Донецьк будівлю блочного цеху, яка знаходиться за адресю: вул. Шаумяна, 2б, м. Харцизьк (попередня адреса: вул. Кірпічна, 2, м. Харцизьк), у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили. Рішення суду обґрунтовано посиланням на те, що в договорі фінансового лізингу зазначена вартість майна, оцінка якого здійснена після його укладання та заявлення позову в межах строку позовної давності. Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Авангард" звернулось з апеляційною скаргою, в якій рішення суду першої інстанції просить скасувати, в позові відмовити, посилаючись на відсутність підстав для визнання договору лізингу недійсним. Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що судом неповно з’ясовано обставини справи та висновки господарського суду не ґрунтуються на матеріалах справи. Крім того, відповідач зазначає, що факт розбіжності в даті укладання договору і даті оцінки не є підставою визнання договору фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р. недійсним згідно ст. 48 ЦК УРСР. Також відповідач вважає, що позивач порушив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи, у грудні 2008 року МП ВВП «Гермес»звернулось в суд з позовом до ТОВ "Авангард" про визнання недійсним договору фінансового лізингу №73/85 від 28.09.2001 року, та застосування двосторонньої реституції, зобов’язавши відповідача повернути будівлю в натурі.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що став стороною договору лізингу внаслідок правонаступництва та в грудні 2008 року дізнався про заниження вартості предмету лізингу, оскільки спірний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, що є підставою для визнання договору недійсним згідно ст. 57 ЦК УРСР (а.с. 3-6 т. 1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2009 року у справі № 11/203пн позов був задоволений, визнано недійсним договір фінансового лізингу №73/85 від 28.092001р., укладений між ЗАТ „Завод Авангард” м. Донецьк та ТОВ „Авангард” м. Донецьк з моменту його укладення. Зобов’язано ТОВ „Авангард” м.Донецьк повернути МП ВВП «Гермес»м. Донецьк будівлю блочного цеху, яка знаходиться за адресою: вул. Шаумяна, 2б, м. Харцизьк (попередня адреса: вул. Кірпічна, 2, м. Харцизьк), у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року апеляційну скаргу ТОВ „Авангард” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2009 року залишено без задоволення, рішення без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 12 травня 2009 року у справі скасовано, та справу направлено на новий розгляд. При цьому Вищим господарським судом зазначено необхідність при новому розгляді справи суду першої інстанції уточнити вимоги позивача та правові підстави позову, перевірити заперечення відповідача щодо належності предмету спору та місця його знаходження, належно визначити початок перебігу строку позовної давності і вирішити питання щодо його застосування.

Згідно Господарського процесуального кодексу України предметом позову є матеріально-правова вимога, підставою позову –обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача (п. 3.7 Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007р. № 04-5/103).

Позивачем в судовому засіданні 12.03.2008р. було змінено підстави позову, про що зазначено у протоколі судового засідання. Позивач просив суд визнати договір фінансового лізингу недійсним «з посиланням на ст. 48 ЦК УРСР та відсутністю істотних умов договору»(а.с. 50 т. 2).

На відповідне порушення процесуальних норм зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2009р. (а.с. 144 т. 2).

З врахуванням подальших пояснень позивача від 01.12.2009р. № 01-12/1749, доповненню № 08-02/1616 від 08.02.2010р., господарський суд в рішенні сформулював підстави позову як «порушення ст. 48 ЦК УРСР в редакції 1963р., оскільки в момент укладення договору лізингу № 73/85 від 28.09.2001р. сторони порушили вимоги чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про лізинг»в частині визначення ціни об'єкту лізингу після укладення договору»(а.с. 15-19 т. 3, а.с. 121-123 т. 3).

Вимоги щодо визнання недійсної додаткової угоди від 05.08.2003р. до Договору лізингу господарський суд до розгляду не прийняв, як заявлені з порушенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати спори.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Розглянувши матеріали справи, доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2010р. скасуванню з врахуванням наступного.

28.09.2001р. між ЗАТ „Завод Авангард” м. Харцизьк в особі керуючого санацією Сидельникова В.М. (лізингодавець) та ТОВ „Авангард” м. Донецьк (лізингоотримувач) в особі директора Чвала О.Ю., був укладений договір фінансового лізингу № 73/85 (далі за текстом-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору лізингодавець зобов’язується передати, а лізингоотримувач прийняти у виключне платне користування на умовах фінансового лізингу майно, вказане у Додатку № 1 до даного Договору, розташоване за адресою: м.Харцизьк, вул. Кірпічна, 2, з метою його використання для виробництва металовиробів та інших видів діяльності, передбачених статутом лізингоотримувача, за умови уплати Лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів, у порядку та на умовах, викладених у даному договорі.

Загальна вартість майна, яке передається - складає 53315,00грн. в т.ч. ПДВ (п.1.3 Договору).

Відповідно п.1.5 Договору встановлено, що майно, яке передане лізингодавцем є його власністю на протязі всього строку дії Договору. Право власності на майно –об’єкт лізингу переходить до лізингоотримувача з дати уплати лізингоотримувачем повної вартості об’єкту лізингу у відповідності з умовами даного договору.

Згідно умов п. 1.7 Договору, при переході права власності на об’єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність для нового власника, про що лізингодавець зобов’язаний попередити нового власника.

Відповідно до розділу 4 Договору було узгоджено сторонами порядок розрахунків.

Згідно п.2.3 Договору строк лізингу встановлений з моменту підписання акту приймання-передачі майна до 28.09.2016р.

Актом приймання передачі основних засобів, які передаються у лізинг відповідно Договору № 73/85 від 03.01.01р. ЗАТ „Завод Авангард” м. Харцизьк 28.09.01р. передав ТОВ „Авангард” м. Донецьк будівлю блочного цеху вартістю 53315,00 грн. Згідно вказаного Акту, об’єкт (будівля блочного цеху) знаходиться на промисловому майданчику ЗАТ „ Завод Авангард” в м. Харцизьку, вул. Кірпічна 2.

В подальшому ЗАТ «Завод «Авангард»на товарній біржі «Фенікс»укладено біржовий договір № 01/02-08 від 28.08.2003р., за яким будівля блочного цеху загальною площею 2447,4 кв.м. перейшла у власність ПП «Донтехнологія»(а.с. 38-40 т. 2), а за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1719 від 16.10.2003р. перейшла у власність позивача (а.с. 41-42 т. 2).

Право власності позивача на будівлю блочного цеху зареєстровано у встановленому порядку, про що свідчать Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1741881 від 16.10.2003р., № 23015484 від 15.06.2009р. (а.с. 43 т. 3, а.с. 44 т. 3).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг»та умов договору позивач набув прав лізингодавця за спірним договором щодо предмету лізингу –будівлі блочного цеху, розташованого за адресою: м. Харцизьк, вул. Кірпична, 2.

Господарським судом на виконання вказівок касаційної інстанції з витребуванням необхідних доказів, встановлено фактичне місцезнаходження будівлі блочного цеху - м. Харцизьк, вул. Шаумяна, 2 б, яка була раніше зареєстрована за адресою: м. Харцизьк, вул. Кірпична, 2.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про лізинг” у редакції, яка діяла на момент укладення договору, лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору ( п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ „Про лізинг” у редакції, яка діяла на момент укладення договору).

З врахуванням викладеного та з посиланням на ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно оціночну діяльність в України» від 12.07.2001р. судом зроблено висновок про недійсність договору фінансового лізингу від 28.09.2001р., оскільки Звіт про експертну оцінку будівлі блочного цеху, складений Консалтінговою фірмою «Експерт-Аналітик», датований 30.09.2001р. Оціночна вартість об'єкту в договорі та звіті –53315,00 грн. (а.с. 90 т. 1).

З таким висновком погодитись не можна з врахуванням наступного.

Дата оцінки –30.09.2001р. визначена в р. 1 Звіту, втим згідно розділу IV Звіту огляд технічного стану об'єкту здійснено 21.09.2001р., а за розділом III Звіту дата оцінки –це дата (останнє число місяця), на яку проводиться оцінка.

Крім того, судом не враховані пояснення Консалтінгової фірми «Експерт-Аналітик" від 13.02.2009р. щодо дати здійснення оцінки об'єкту лізингу, зокрема, виготовлення звіту та його передання замовнику лише після оплати оціночної роботи (а.с. 13-14 т. 2).

Вартість об'єкту лізингу є істотною умовою договору лізингу. І в спірному договорі ця умова була сторонами погоджена, тому посилання позивача на відсутність в договорі вартості об'єкту як підстави визнання його недійсним є необґрунтованою.

Висновок суду про невідповідність за таких обставин умов договору вимогам ст.4 Закону України «Про лізинг»є безпідставним, оскільки позивачем не доведено, що вартість об'єкту лізингу на момент укладення договору не була визначена або була іншою, ніж зазначено в договорі та у відповідному Звіті.

Крім того, на вимогу апеляційного суду відповідачем надані докази фактичного виконання лізингоотримувачем умов спірного договору щодо сплати лізингових платежів за період з грудня 2001р. по лютий 2004р. закритому акціонерному товариству «Завод «Авангард», та з березня 2004р. на депозитний рахунок приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу –Морозова Є.В., та користування в цей час об'єктом лізингу відповідно до умов договору.

Також відповідачем надані докази укладення відповідного договору оренди землі за місцезнаходженням об'єкту лізингу.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем не доведено недійсність договору фінансового лізингу, а висновок господарського суду є помилковим та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає законодавству, що регулює правовідносини з лізингу.

Оскільки підстави для задоволення позову відсутні строк позовної давності судом не застосовується.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покласти на позивача - мале приватне виробничо-впроваджувальне підприємство "Гермес" м. Донецьк.

Оскільки в апеляційній інстанції не сплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому вони підлягає поверненню відповідачу, як помилково сплачені.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.02.2010р. у справі № 11/203пд скасувати.

У задоволенні позову малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "Гермес" м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" м. Донецьк про визнання недійсним договору фінансового лізингу №73/85 від 28.09.01р.та застосування двосторонньої реституції, зобов'язавши відповідача повернути позивачу будівлю в натурі, та застосування двусторонньої реституції відмовити.

Стягнути з малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства "Гермес" м. Донецьк (вул. Владичанського, 32, м. Донецьк, 83052, код ЄДРПОУ 30277741) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" м. Донецьк (вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк, 83052, код ЄДРПОУ 30871667) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 42,50 грн.

Видати довідку на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., як такі, що не підлягають уплаті.

Головуючий          Т.М. Колядко

Судді:          Н.В. Акулова

          Т.Д. Геза

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

5. г/с Дон.обл.