Рішення № 92366391, 22.10.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5335/20

2/212/2838/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Пустовіт О.Г., за участю: секретаря судового засідання Мігрін Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків. Мотивуючи свою заяву тим, що 3 років 8 місяців працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання, яке встановлено 04 лютого 2020 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту протокол № 223 промислової медицини. Висновком МСЕК від 22.06.2020 року позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням з наступним переоглядом. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, крім того у працездатному віці 37 років його було звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваної роботи за станом здоров`я. Вказує, що завдана моральна шкода полягає в тому, що позивача кожного дня турбує частий ниючий гострий біль у попереково-крижовому відділі хребта з віддачею у праву ногу, утруднена хода, виражений біль у кістках і суглобах рук, особливо під час нічного сну, підвищена мерзлякуватість рук, напади побіління пальців рук при охолодженні, задишка при незначному фізичному навантаженні, кашель, підвищена втомлюваність, важкість в грудях, запаморочення. Вказує на те, що його самопочуття не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 204 033 гривень 60 копійок, яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.07.2020 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представниця відповідача Громко Н.В. скористалася правом надання відзиву. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити, вважає позовні вимоги занадто завищеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що позивач дійсно працював на підприємстві відповідача 3 роки 8 місяців, при цьому обставини трудової діяльності свідчать, що позивач працював також у шкідливих умовах праці па ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" в умовах впливу на організм шкідливих факторів - 13 років, що підтверджується трудовою книжкою позивача. Крім того, вина відповідача жодним документом не встановлена та не визнана. В розслідуванні причин виникнення хронічного професійного захворювання відповідач участі не приймав, акт розслідування за формою П-4 не підписував. Тим паче, в акті (п.20) конкретних посадових осіб, відповідальних за виникнення професійного захворювання, не встановлено. Також просить суд при винесенні рішення дотримуватись вимог законодавства щодо розумності, виваженості та справедливості судових рішень, врахувати період роботи позивача на інших підприємствах, ступінь вини кожного з них та стягнення моральної шкоди на користь позивача з тієї ж, що і за цим позовом підстави, в розмірі 40000,00 грн. Вказують, що розрахунок позивача щодо розміру відшкодування моральної шкоди на підставі методики розробленої професором ОСОБА_3 , не може бути використаний позивачем, оскільки ОСОБА_3 не володіє спеціальними пізнаннями в цій області знань.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 08.12.2004 року 12.10.2007 року, з 12.10.2007 року по 05.08.2008 року, працював на різних посадах у ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат". 05.08.2008 року звільний з підприємства за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книги позивача.

У медичному висновку ДУ «УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» протокол № 223 від 04.02.2020 року зазначено, що ОСОБА_1 отримав два професійні захворювання та йому протипоказана робота в умовах тяжкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, охолоджуючого мікроклімату, запиленості повітря робочої зони, підземно.

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 07.04.2020 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме робота позивача протягом 04 роки 10 місяців в умовах впливу шкідливих факторів: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну перевищувала на 10 к складала 40 кг при допустимій до 30 кг; періодичне перебування у незручній позі 47.3% при допустимому до 25%, згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» затверджених Наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року, концентрація пилу фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70 % повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму в 2 рази і складає 4.0 мг/м3 при ГДК 2.0 мг згідно вимог ГОСТ 12.1.005-88 «Загально санітарно - гігієнічних вимог до повітря робочої зони» (а.с. 34-38).

П. 17 Акту вказано, що згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 04.02.2020 №223, підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут: з 08.12.2004 по 12.10.2007 - вибуховник на шахті імені "Орджонікідзе" ВАТ "Центральний ГЗК", з 12.10.2007 по05.08.2008 - прохідник на шахті імені "Орджонікідзе" ВАТ "Центральний ГЗК".

Відповідно до висновку МСЕК від 22.06.2020 року позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, без встановлення групи інвалідності, з наступним переоглядом 01.06.2021 року (а.с.41).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1,3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо недоведеності позивачем заподіяння йому моральної шкоди через отримання професійного захворювання у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи висновків медичних органів, які б підтверджували факт перенесення ОСОБА_1 моральних страждань, оскільки згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, вік позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 35 %, без встановлення групи інвалідності, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 30000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків- задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, Покровський район, код ЄРДПОУ 00190977.

Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 22 жовтня 2020 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт