Рішення № 9236333, 07.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2010 р. Справа № 55/86-09

вх. № 2621/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Ситник О.Б.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтіс Україна Електротехнік", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВП", м. Харків

про стягнення 7684,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтіс Україна Електротехнік", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВП", м. Харків, 7684, 27 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, 3000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 180 від 01.11.06 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. А також звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 квітня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 травня 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 01 червня 2009 р.

01 червня 2009 р. сторони звернулись до суду з заявою про продовження строку розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, у зв"язку з необхідністю надання додаткових документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 червня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 10 червня 2009 р.

В судовому засіданні 10 червня 2009 р. було оголошено перерву до 23 червня 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 червня 2009 року було зупинено провадження у справі, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВП", м. Харків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 грудня 2009 р. було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 14 січня 2010 р.

13 січня 2010 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що поставка товару за накладною № 2699 від 11.11.08 р. є позадоговірною, позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату товару, тому у відповідача не настав строк для виконання свого зобов"язання щодо оплати.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 р., 15 лютого 2010 р., 16 березня 2010 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

07 квітня 2010 р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач з моменту подання позову частково сплатив суму боргу у розмірі 1700 грн., що підтверджується витягами банку, у зв"язку з чим просив суд стягнути з відповідача 5217,10 грн. основного боргу, 368,40 грн. пені, 352,77 грн. інфляційних витрат, 46,10 грн. 3% річних, 3000 грн.- витрати на послуги адвоката та судові витрати.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала уточнені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 листопада 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елтіс Україна Електротехнік", м. Київ (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВП", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір № 80, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у встановлений строк товар у власність відповідача, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити за нього визначену грошову суму на умовах цього договору. Пунктом 3.4 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі на умовах попередньої оплати відповідної замовленої партії товару за ціною, визначеною відповідно до цього договору. Пунктом 3.5 договору передбачено, що додатковими угодами між сторонами залежно від обсягу продажів партій товару, стану розрахунків та інших умов, що визначені затвердженими позивачем правилами, може бути встановлений інший порядок розрахунків. Пунктом 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов"язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення на суму невиконаних зобов"язань за весь термін прострочення. Пунктами 7.4 та 7.5 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з дати його укладання сторонами та діє до 31 грудня 2007 р.. Строк дії договору вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не заявить іншу сторону про свої наміри розірвати договір за один місяць до закінчення терміну його дії.

Сторони до договору уклали додаткову угоду від 11.07.07 р.,в якій визначили групу товарів, та п. 2 вказаної угоди встановили, що сторони зупиняють дію пункту 3.4 договору та встановлюють, що розрахунки за товар здійснюються відповідачем у безготівковій формі не пізніше 30 календарних днів з дати отримання відповідної замовленої партії товару за видатковими накладними за ціною, визначеною згідно до договору та цієї додаткової угоди.

На виконання умов вказаного договору позивачем була здійснена відповідачеві поставка товару, зазначеного в додатковій угоді, на суму 9417,10 грн., що підтверджується видатковою накладною №-2699 від 11.11.08 р.

Вказана накладна підписана обома сторонами та скріплена печатками, що свідчить про отримання його з боку відповідача.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення та належним чином засвідчену довідку за підписом директора, де зазначив, що за період з 2006 р. по 2008 р. між сторонами існували взаємовідносини з постачання саме електричної продукції згідно переліку, зазначеному в додатковій угоді від 11.07.07 р., та інших договорів ,у тому числі і на постачання електричної продукції, між сторонами не укладалось, та договір № 80 від 01.11.06 р є єдиним документом, який засвідчує договірні правовідносини сторін щодо купівлі- продажу електротехнічної продукції.

Як було вищезазначено, сторони в додатковій угоді до договору чітко встановили строк оплати товару- не пізніше 30 календарних днів з дати отримання відповідної замовленої партії товару за видатковими накладними.

Відповідачем було частково оплачено вказаний товар на суму 2500 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до позовної заяви.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару, внаслідок чого у нього виникла забогованість на суму 6917 грн.(сума основного боргу) перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

Після звернення до суду позивач уточнив позовні вимоги та зазначив, що відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 1700 грн., що підтверджується банківськими витягами від 13.03.09 р., від 07.04.09 р., від 06.05.09 р., від 10.06.09 р., від 02.07.09 р., від 27.08.09 р., від 03.09.09 р., від 19.10.09 р., від 15.12.09 р.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була сплачена до подачи позову до суду, в решті у сумі 1600 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним повного розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі –5217,10 грн. правомірна та обгрунтована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 352,77 грн. та 3% річних у сумі 46,10 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні(розрахунки перевірені судом та є вірними).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 368,40 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Через невиконання відповідачем взятих на себе зобов*язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач вказує на те, що змушений був залучити адвоката Кедес О.О. для надання кваліфікованих юридичних послуг, з якою було укладено договір б/н від 27.02.09 р.. Пунктом 3.1 договору передбачена вартість послуг, яка складає 3000 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як судові витрати.

Проте у відповідності до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Заявлена позовна вимога щодо стягнення витрат у сумі 3000 грн., сплачених за отримання юридичних послуг задоволенню не підлягає, оскільки згідно ст.ст.44,49 ГПК України до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті, хто одержав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Проте позивачем не надано суду свідоцтво на право заняття Кедес О.О. адвокатською діяльністю, та не доведено суду, що вказані послуги надавались саме адвокатом. Суд вважає за необхідне зазначити про те, що надання свідоцтва, яке підтверджує право заняття адвокатською діяльністю є обов"язковою вимогою для задоволення вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката.

Розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв”язку з необгрунтуванням і непідтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також недоведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1, 4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВП", м. Харків(61091, м.Харків, вул. Танкопія, 9-А, кв. 6, п/р № 26008014349 в ХАК "Земельний банк", МФО 351652, код ЄДРПОУ 32032630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтіс Україна Електротехнік", м. Київ(04215, м. Киїі, пр. Гонгадзе, 20-Д, кв. 68, п/р № 26009010002882 в філії УніКредит Банку ТОВ у м. Києві,код ЄДРПОУ 32047605) 5217,10 грн. основного боргу, 368,40 грн. пені, 352,77 грн. інфляційних витрат, 46,10 грн. 3% річних, 100,67 грн. державного мита та 116,46 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 100 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

В частині стягнення 1600 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В стягненні 3000 грн. витрат на послуги адвоката відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 08 квітня 2010 року.