Рішення № 9236170, 22.04.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2010 р. Справа № 14/45

за позовом Прокурора м. Кузнецовська в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовське міське комунальне підприємство

про стягнення в сумі 1 886 096 грн. 38 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : представник по довіреності Климець С.С.

Від відповідача : представник по довіреності Мархайчук О.І.

В засіданні приймали участь: прокурор відділу прокуратури рівненської області Криворучко А.О.

В засіданні оголошувалась перерва з 20.04. по 22.04.2010 року

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ СПОРУ : Прокурор м. Кузнецовська звернувся в господарський суд в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" з позовом до Кузнецовського міського комунального підприємства в якому просить стягнути з останнього 1 533 411, 94 грн. заборгованості за відпущену в січні 2010 року теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №3 від 01.10.2002 року, 245345,60 грн. пені за несвоєчасну оплату її вартості за період з 29.02. по 29.03.2010 року, 7% штрафу за порушення господарського зобов"язання на підставі ст.231 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому вимог прокурора м. Кузнецовська не визнає посилаючись на те, що тариф в розмірі 27,81 грн. за Гкал (без ПДВ), за яким Позивач нарахував вартість теплової енергії, відпущеної в січні 2010 року, вступив в дію тільки з 01.02.2010 року, про що зазначено в рішенні Кузнецовської міської ради №5 від 28.01.2010р.. Відтак Відповідач стверджує, що в зв"язку з неправомірним застосуванням тарифу Позивач завищив вартість теплової енергії, відпущеної в січні 2010 року, і, відповідно, завищив нарахування штрафних санкцій. Відповідач стверджує, що на даний момент його заборгованість перед Позивачем складає 540000,00 грн., а пеня, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", 27 559,40 грн.. Проти стягнення 7% штрафу Відповідач заперечив пославшись на те, що вказаний вид відповідальності не передбачено договором.

До винесення рішення зі спору представник Відповідача подав клопотання в якому просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Кузнецовську міську раду посилаючись на те, що остання є представником власника Кузнецовського міського комунального підприємства і відповідно до Закону Укріїни «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює тарифи щодо оплати житлово-комунальних послуг, які надаються підприємствами комунальної власності, та погоджуються з підприємствами, які не належать до комунальної власності.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню, так як відповідно до статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Всупереч наведеним нормам представник Відповідача не вказав яким чином рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки Кузнецовської міської ради щодо однієї з сторін.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Між Відповідачем та ДП НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" (надалі - ВП "'Рівненська АЕС") 01.10.2002 року було укладено договір №3 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі-договір). Згідно з розділом 1 договору ВП "Рівненська АЕС" зобов'язалась постачати Кузнецовському міському комунальному підприємству теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором..

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання": теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Тариф (ціна) теплової енергії - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал).

З 1 січня 2010 року тариф на виробництво теплової енергії був змінений і становить 27,81 грн за 1 Гкал (без ПДВ) відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України №1573 від 30.12.2009р. "Про затвердження тарифу ДП НАЕК '"Енергоатом" на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях".

29.01.2010 року ВП ''Рівненська АЕС" було надіслано Відповідачу лист №174/850 яким було повідомлено про зміну діючого тарифу на виробництво теплової енергії.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію здійснюються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ВП "Рівненська АЕС" до 25-го числа місяця наступного за розрахунковим, згідно виставлених рахунків.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконує своєчасно і належним чином.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань та умов договору, розрахунки за спожиту теплову енергію в січні 2010 року здійснив несвоєчасно і неналежним чином.

Як з'ясовано судом, і про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, рахунок №5550-ТВ від 31.01.10 року на суму 2 012 451,41 грн., виходячи з розрахунку 27,81 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), оплачений відповідачем не в повному обсязі, а саме, в сумі 479 039,47 грн.

Таким чином, залишок боргу склав 1 533 411,94 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 1533 411,94 грн. грунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідач, заперечуючи наявність вищезазначеного боргу, насамперед посилається на відсутність у позивача на застосування з 01 січня 2010 року нового тарифу, розрахованого Рівненською АЕС згідно з постановою НКРЕ №1573 від 30.12.10р., визначеного з 01.01.10р. в розмірі 27,81 грн. (без ПДВ) за 1 Гкал, оскільки в установленому порядку, а саме у відповідності до п.5 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не був повідомлений про зміну тарифів та рішенням Кузнецовської міськради від 28.01.2010р. №5 вказаний тариф введено в дію з01.02.2010 року. Як вказує відповідач ВП "Рівненська АЕС" повідомила його про зміну тарифу своїм листом лише 29.01.10р., відтак розрахунки за теплову енергію за січень 2010 року були правомірно та в повному обсязі здійснені за попереднім тарифом.

Проте з такими діями, та власне доводами відповідача суд погодитись не може, з огляду на таке.

Постановою НКРЕ від 30 грудня 2010 року №1573 "Про затвердження тарифу для ДП НАЕК "Енергоатом" на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях" (а.с.16), для ДП НАЕК "Енергоатом" було затверджено тариф на виробництво теплової енергії, яка виробляється на атомних електростанціях, 27,81 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Вищезазначена Постанова набула чинності з 01 січня 2010 року.

Статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що основними завданнями державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є:

реалізація державної політики щодо функціонування ринку теплової енергії;

захист прав споживачів;

забезпечення рівних можливостей доступу суб'єктів відносин у сфері теплопостачання на ринок теплової енергії;

запобігання монополізації та створення умов для розвитку конкурентних відносин у сфері теплопостачання.

Державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться у формі:

ліцензування певних видів господарської діяльності в цій сфері;

регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат;

здійснення контролю за діяльністю суб'єктів відносин у сфері теплопостачання та застосування відповідних санкцій за порушення ними умов і правил здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання.

Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється:

Кабінетом Міністрів України;

центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання, крім суб'єктів господарської діяльності з теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії;

Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про теплопостачання" регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії належить до повноважень саме Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Отже тариф (ціна) на виробництво теплової енергії встановлений не виробником (ВП "Рівненська АЕС"), а органом виконавчої влади у межах наданої йому компетенції.

Статтею 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

У свою чергу сторони у розділі 1 та пункті 3.2.2 Договору №3 від 01.10.2002 року визначили, що Споживач зобов"язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами.

Враховуючи викладене, спростовується твердження відповідача, що оскільки в установленому порядку, а саме у відповідності до п.5 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач не був повідомлений про зміну тарифів, розрахунки за теплову енергію за січень 2010 року ним були правомірно та в повному обсязі здійснені за попереднім тарифом.

Крім того суд зазначає, що 29.01.2010 року ВП ''Рівненська АЕС" було надіслано Відповідачу лист №174/850 яким було повідомлено про зміну діючого тарифу на виробництво теплової енергії.

Також слід зазначити, що ні Закон України "Про теплопостачання", ні Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не ставить встановлення тарифу (ціни) на виробництво теплової енергії та введення його в дію в залежність від того, чи погоджений вказаний тариф з органом місцевого самоврядування. Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" лише встановлено, що до відання виконавчих органів місцевих, сільських, селищних рад належить погодження в установленому порядку тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Тобто з даної норми Закону слідує, що не підприємства-виробники теплової енергії погоджують з виконавчими органами місцевих, сільських, селищних рад вказані вище тарифи, а що навпаки саме на ці органи покладені повноваження погодження тарифів з підприємствами.

Відповідно до п.7.2.2. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, Відповідач зобов"язувався сплатити пеню у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення. В зв"язку з простроченням в оплаті вартості отриманої теплової енрегії Позивач нарахував Відповідно пеню у розмірі 245 345, 60 грн. за період з 29.02. по 29.03.2010 року.

Оскільки Відповідачем прострочено виконання зобов"язання, позовні вимоги про стягнення з останнього пені обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Заперечення Відповідача про те, що ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, а відтак зміст р.7, п. 7.2.2. Договору № 3 від 01.10.2002 року на постачання теплової енергії в гарячій воді, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати наданих послуг (платіжних вимог) абонентом та встановлює пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочки, є таким що суперечить чинному законодавству, є необгрунтованим та спростовується наступним.

Пунктом 10 Договору №3 від 01.10.2002 року встановлено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Таким чином договір є чинним на 2010 рік.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України.

Статтею 551 вказаного Кодексу передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно ж до п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ правила цього Кодексу про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Відтак застосування в 2010 році відповідальності за невиконання грошового зобов"язання у вигляді сплати пені в розмірі 0.5% від простроченої суми за кожний день прострочення є обгрунтованим.

Позовні вимоги про стягнення з Відповідача, на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафу в сумі 107 338,84 грн. не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З даної норми вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій застосуванню підлягають положення п. 7.2.2 договору, яким не передбачено стягнення штрафу в розмірі 7%.

Поряд з цим, слід зазначити, що із змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з рахунку Кузнецовського міського комунального підприємства (майдан Незалежності 2,Кузнецовськ,Рівненська область,34400 р/р 260041090 РОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 333227 ЗКПО 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якої діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Кузнецовськ, Рівненська область,34400, код ЄДРПОУ 05425046) 1 533 411, 94 грн. заборгованості за відпущену в січні 2010 року теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №3 від 01.10.2002 року, 245345,60 грн. пені за несвоєчасну оплату її вартості за період з 29.02. по 29.03.2010 року.

3. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (майдан Незалежності 2,Кузнецовськ,Рівненська область,34400, код ЄДР 30536302) в доход Державного бюджету України 17 787 грн. 57 коп. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні вимог про стягнення з Відповідача 7% штрафу в сумі 107 338,84 грн. відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

підписано "26" квітня 2010 р.