Ухвала суду № 92360463, 21.10.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42322/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., при секретарі - Стриж І.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката Михаленко Лесі Степанівни, яка діє в інтересах ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Михаленко Л.С. звернулася в інтересах ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №4201902000000000134.

В обґрунтування клопотання зазначає, що під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року (провадження № 757/36650/20-к) накладено арешт, зокрема на кошти, які належать ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» та знаходяться у безготівковому вигляді на рахунках: № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614), ЄДРПОУ 14361575 та № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838), ЄДРПОУ 14360920.

Вказує, що на даному етапі досудового розслідування відпала потреба у подальшому застосуванні арешту грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ», оскільки Товариство є відомим на ринку системним інтегратором, обороти якого перевищують десятки мільйонів гривень на рік, є реальним сектором економіки. Окрім того, директором ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» було надано органу досудового розслідування всю необхідну документацію, що спростовує взаємовідносини та систематичні стосунки із особами щодо яких здійснюється кримінальне провадження №4201902000000000134.

В судове засіданні заявник не з`явився та надав клопотання, в якому підтримав клопотання про скасування арешту майна з викладених в ньому підстав, просив його задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду клопотання за його відсутності на адресу суду не надав.

Слідчим суддею визнано можливим проводити розгляд клопотання у відсутності учасників кримінального провадження, адже їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням в кримінальному провадженні № 42019020000000134, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року (провадження № 757/36650/20-к) накладено арешт, зокрема, на кошти, які належать ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» та знаходяться у безготівковому вигляді на рахунках: № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614), ЄДРПОУ 14361575 та № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838), ЄДРПОУ 14360920, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, заробітної плати із обов`язковим зазначенням дати та часу.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 28.08.2020 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на грошові кошти, слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, а саме те, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, та з матеріалів провадження вбачається, що на момент розгляду провадження у посадових осіб відсутній процесуальний статус, з яким закон пов`язує можливість накладення арешту на його майно, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком органу досудового розслідування довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який прокурор зазначає у своєму клопотанні.

Так, прокурором не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що арештовані грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках та належать ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» були одержані злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» мало взаємодію із особами зі статусом фізичних осіб-підприємців, а саме: ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та рахунки яких, відповідно до даних органу досудового розслідування, використовувались для легалізації коштів, отриманих в результаті вчинених кримінальних правопорушень. Проте, на підтвердження легального походження коштів ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» надають виписки по даних рахунках, акти надання послуг, видаткові накладні а також податкові накладні, з яких вбачається, що нелегального походження коштів на рахунках Товариства не має та по всіх невеликих замовленнях, зокрема й зазначених вище ФОП, здійснювалась попередня оплата замовлення.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення та тривалість досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для арешту грошових коштів, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання та скасувати арешт накладений на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках та належать ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ», оскільки зазначене не порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Михаленко Лесі Степанівни, яка діє в інтересах ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року №757/36650/20-к в частині майна ТОВ «ЛІТЕР ІНТЕГРАЦІЯ», а саме: рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614), ЄДРПОУ 14361575 та рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838), ЄДРПОУ 14360920, в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, заробітної плати із обов`язковим зазначенням дати та часу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С.І.Смик