Рішення № 9236007, 26.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.10                                                                                           Справа№ 3/41

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави: Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м. Львів

До відповідача: Житлово-будівельний кооператив № 192, м. Львів

Про стягнення 110796,73 грн.

В судове засідання з’явились:

від прокурора: Татарин Ю.Б. –помічниу прокурора (посв. № 101 від 30.07.2009 р.);

від позивача: Луців О.І. –представник;

від відповідача: Мік З.М.- голова правління ЖБК, Крохмальна О.М. –гол. бухгалтер ЖБК.

Представникам сторін роз’яснено їхні права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави: Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” до Житлово-будівельного кооперативу № 192 про стягнення 110796,73 грн.

В судовому засіданні 26.04.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, подав клопотання про зменшення позовних вимог на суму 32051,31 грн. та просив задоволити позовні вимоги в розмірі 78745,42 грн. з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині основного боргу , що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за послуги з теплопостачання від 17.03.2010 р. (належно завірена копія в матеріалах справи), проти нарахування штрафних санкцій заперечив.

В судовому засіданні 26.04.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Житлово-будівельним кооперативом № 192 (Покупець) та Львівським міським комунальним підприємством „Львівтеплоенерго” (Енергопостачальна організація) було укладено Договір № 2570/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 30.07.2002 року

На виконання умов договору позивач в період з 01.11.2007 року по 31.01.2010 року надавав послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді в потрібних Покупцю обсягах, за які відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання не виконував, заборгувавши ЛМКП „Львівтерлоенерго” 89541,50 грн. Проте, як вбачається з клопотання Позивача про зменшення позовних вимог та з акту звірки взаєморозрахунків (а.с.31) Відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 32051,31 грн.

Таким чином, станом на 26.04.2010 р., заборгованість відповідача перед позивачем складає 57490,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 17023,38 грн. та три відсотки річних в сумі 3358,78 грн. Крім цього, відповідно до п.7.2.3 Договору про постачання теплової енергії позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що становить 873,07 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 2570/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 30.07.2002 року Позивач в період з 01.11.2007 року по 31.01.2010 року надавав Відповідачу послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 6 вказаного Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Однак, як вбачається із позовних вимог, клопотання Позивача про зменшення позовних вимог від 26.04.2010 р. та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 57490,19 грн. за надані послуги, що підлягають до сплати.

Слід зазначити, що Відповідачем сплачено 28351,31 грн. основного боргу до моменту звернення з позовом до суду, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за послуги з теплопостачання від 17.03.2010 р. (а.с.31). Тому суд в цій частині відмовляє в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Крім того, ЖБК № 192 сплачено 3700,00 грн. за спожиту теплову енергію під час розгляду справи господарським судом Львівської області, що також вбачається з акту звірки взаєморозрахунків за послуги з теплопостачання від 17.03.2010 р. (а.с.31). В цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 3358,78 грн. та інфляційні втрати в розмірі 17023,38 грн. підлягають до сплати.

Відповідно до п.7.2.3 Договору № 2570/А про постачання теплової енергії в гарячій воді від 30.07.2002 року за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то слід зазначити наступне:

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як з’ясовано в судовому засіданні, заборгованість у відповідача виникла в зв’язку з несплатою мешканцями вартості спожитої електроенергії. Відповідачем вживаються заходи про примусове стягнення боргу з мешканців за рішеннями суду, що свідчить про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість задоволити клопотання та зменшити розмір пені до 10 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 57490,19 визнає, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 17.03.2010 року, який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с.31).

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 778,82 грн. державного мита та 165,90 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 192 (79070, м. Львів, вул. Чукаріна, 18/45, код ЄДРПОУ 20856157) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) –57490,19 грн. –основного боргу, 17023,38 грн. –інфляційних втрат, 3358,78 грн. –трьох відсотків річних, 10,00 грн. –пені, 778,82 грн. –державного мита та 165,90 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 28351,31 грн. - основного боргу та 863,07 грн. - пені –відмовити.

4.В частині стягнення 3700,00 грн. –основного боргу провадження у справі припинити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.04.2010 року.

Суддя