Рішення № 92359173, 07.10.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3752/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Заочне

07 жовтня 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ». Оскільки, у цьому будинку з 09.11.2016 встановлено будинковий лічильник обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири. У період до встановлення будинкового лічильника обліку теплопостачання нарахування за послугу здійснювалися згідно з п.п. 40-49 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07,2005 № 630, а саме у разі відсутності будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги, пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища. Лічильник обліку гарячого водопостачання у кв. АДРЕСА_2 відсутній, тому згідно з п. 21 вищевказаних правил у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу.

Вказує, що відповідно до листа-інформації Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 21.01.2020 № 1116-01-10 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано 2 (дві) особи, одна з яких неповнолітня, а інша є відповідачкою по справі.

Частиною першою ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7., п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

За приписами ч. 3 ст. 13 Конституції України, - власність зобов`язує. Відповідно до ст. 332 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з огляду на вищевикладене очевидно, що не дивлячись на відсутність укладеного між позивачем та відповідачкою договору про надання житлово-комунальних послуг, відповідачка зобов`язана оплатити позивачу усі фактично спожиті нею комунальні послуги (з централізованого опалення та гарячого водопостачання) у повному обсязі. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 по справі № 401/710/15-ц та у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 по справі № 6-59цс13.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач (відповідачка) зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги позивачу, якщо він фактично користувався ними. Більше того, фактично споживши вищезазначені послуги, від відповідачки не надходило жодних скарг чи претензій щодо якості їх надання. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідачки) від оплати послуг у повному обсязі.

Крім того, відповідно до п.п. 5, 10, 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово–комунальні послуги» споживач зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги» за цінами та тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг, інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.

Стаття 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Проте, відповідачка своєчасно, з січня 2013 року, не вносила плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2020 складає 87274,36 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 11332345.

Крім того, відповідачці на суму боргу, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані інфляційна складова боргу у сумі 24411 грн. 73 коп. та 3 % річних у сумі 5511 грн. 20 коп.

На підставі викладеного вище, позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 87274 грн. 36 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 24411 грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 5511 грн. 20коп., а всього – 117197 грн. 29 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 03.06.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

У судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 не з`явився, надавши до суду письмову заяву від 07.10.2020 про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено. Відзив на позов не подано.

Справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , повідомленої у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, яка не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову, а представник позивача не заперечує проти такого порядку розгляду справи.

Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, на ПАТ «Черкаське хімволокно» (в подальшому ПрАТ) покладений обов`язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 № 2444).

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно з вищенаведеним ПрАТ «Черкаське хімволокно», як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.

Крім того, з відповіді на адвокатський запит Колотило Л.М., наданої Управлінням з питань державної реєстрації Черкаської міської ради за № 1116-01-10 від 21.01.2020, вбачається, що відповідно до адресної картки особи за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 21.01.2020, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 26.03.2019 по теперішній час) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (з 26.03.2019 по теперішній час). Вказана інформація перевірена та підтверджена судом довідкою з відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 25.06.2020. За вказаною адресою відповідачка отримує послуги з тепловодопостачання від ВП «Черкаська ТЕЦ», відкритий о/р 11332345, але ухиляється від перерахування щомісячної оплати за опалення та гаряче водопостачання, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Тож, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що надавав ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» за адресою: вул. Героїв Дніпра, буд. 81, кв. 345, м. Черкаси, з 26.03.2019 по 01.03.2020.

Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту надання позивачем споживачу послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (у редакції Закону України №2454-VІІІ від 07.06.2018, що чинна з 09.06.2018; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18 з 01.01.2019; введено Закон в дію з 01.05.2019 відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.

За приписами частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2454-VІІІ від 07.06.2018, у редакції, що чинна з 09.06.2018, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.

До того ж, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідачка своєчасно не вносила плату за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, тож згідно з розрахунком ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», заборгованість відповідачки по оплаті вказаних послуг з січня 2013 року по лютий 2020 року становить 87274 грн. 36 коп.

Між тим, судом достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 26.03.2019, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме, слід стягнути з відповідачки заборгованість за надані послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період часу з квітня 2019 року по лютий 2020 року, яка становить 10330 грн. 53 коп. В іншій частині слід відмовити, оскільки до 26.03.2019 відповідачка ОСОБА_1 не була споживачем послуг, що надаються до помешкання позивачем. Також відсутні докази, які б свідчили про те, що вона була (є) власником квартири, до якої надаються відповідні послуги. Крім того, слід зазначити, що відповідачка взагалі не надала своїх заперечень проти розрахунку боргу.

Суд звертає увагу, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Закон передбачає, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти – претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019.

Крім того, відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат у сумі 24411 грн. 73 коп. та трьох процентів річних у сумі 5511 грн. 20 коп. у зв`язку із простроченням відповідачкою оплати комунальних послуг за період з січня 2013 року по лютий 2020 року.

Між тим, оскільки частково задоволені вимоги про стягнення основної заборгованості за надані послуги, то відповідно слід частково задовольнити й позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України. Так, за період з квітня 2019 року по січень 2020 року вони складають: 3% річних у розмірі 61 грн. 70 коп. та інфляційні у розмірі – 2грн. 01 коп. (від`ємне значення). В іншій частині слід відмовити.

За таких обставин, оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягають до часткового задоволення, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, ним були надані відповідні послуги відповідачці, як споживачу таких послуг, а тому до стягнення з відповідачки ОСОБА_1 підлягає заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, яка утворилася за період з квітня 2019 по лютий 2020 року у розмірі 10330 грн. 53 коп., за період з квітня 2019 по січень 2020 - 3% річних в сумі 61 грн. 70 коп. Що стосується стягнення заборгованості за надані послуги, протягом часу з січня 2013 по березень 2019, то в цій частині вимог слід відмовити, оскільки за встановленими матеріалами справи не доведено, що відповідачка була споживачем таких послуг у цей період.

До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 2102 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 5211 від 27.04.2020.

Отже, оскільки судом задоволені позовні вимоги частково на 8,87%, то до стягнення із відповідачки на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», яке діє в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягає судовий збір, пропорційно до задоволених вимог – 186 грн. 45 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 164, 223, 259, 264-265, 268, 280-282, 353, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код дані відсутні, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 00204033, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76) заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 10330грн. 53коп., 3% річних в сумі 61грн. 70коп., судовий збір в розмірі 186грн. 45коп., а всього – 10578грн. 68коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2020.

Головуючий: С. М. Позарецька