Рішення № 9235805, 13.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.10                                                                                           Справа№ 10/32

За позовом: ТзОВ „МЕРІДІАН ПЛЮС (УКРАЇНА)”, м.Вишгород Київська область

до відповідача: ТзОВ „Логістика Дистриб”юція Сервіс”, м.Львів

про стягнення 10 666 грн. 21 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : не з”явився ;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „МЕРІДІАН ПЛЮС (УКРАЇНА)”, м.Вишгород Київська область до ТзОВ „Логістика Дистриб”юція Сервіс”, м.Львів про стягнення 10 666 грн. 21 коп.

Ухвалою суду від 19.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 18.03.2010р.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, надіслав телеграму , відповідно до якої просить зменшити суму основного боргу, так як відповідачем погашено заборгованість у розмірі 9511грн. 93 коп. Решту позовних вимог підтримує.

Відповідач в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не подав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою: м.Львів, вул. Миколайчука, 36А кв. 25 , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 5188867.

Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Судом встановлено:

22 червня 2009 року між ТзОВ „МЕРІДІАН ПЛЮС (УКРАЇНА)” ( надалі - Позивач ) та ТзОВ „Логістика Дистриб”юція Сервіс”, м.Львів (надалі - Відповідач) укладено Договір №18/01-09.

За даним договором, Продавець продає , а Покупець купує та реалізує Продукцію на умовах, вказаних у Договорі ( п.1.1).

Як вбачається із матеріалів справ, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено Відповідачу продукцію на загальну суму 18236грн. 94 коп. Факт поставки підтверджується видатковою накладною №20535 від 28.09.2009р. , яка підписана обома сторонами і скріплена печатками підприємств.

Згідно п.1Додаткової угоди від 22.06.2009р. до Договору , Покупець зобов”язався оплатити кожну партію продукції на умовах : 100% її вартості протягом 28 календарних днів з моменту передачі продукції на складі Покупця , враховуючи фактичну дату поставки та дату платежу.

Однак, Відповідач в порушення умов договору оплату за отриманий товар повністю не здійснив, що стало підставою для звернення з позовом в суд.

На день подання позовної заяви сума заборгованості ТзОВ „Логістика Дистриб”юція Сервіс”, м.Львів перед ТзОВ „МЕРІДІАН ПЛЮС (УКРАЇНА)” по розрахунках за поставлену продукцію становить 9511 грн. 93 коп. основного боргу.

Як стало відомо в останньому судовому засіданні , під час розгляду спору в суді основний борг у розмірі 9511 грн. 93 коп. Відповідач сплатив, тому в цій частині провадження у справі слід припинити.

Позивач просить стягнути з Відповідача пеню , 3%річних та інфляційні збитки , нараховані за період з 27.10.2009р. по 01.02.2010р. Сума пені згідно розрахунку сум позову становить 620 грн. 69 коп. , 3% річних – 90 грн. 83 коп., інфляційні збитки - 442 грн. 76 коп.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України , зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору купівлі-продажу №18/01-09 від 22.06.2009р. , в частині оплати продукції Відповідачем виконано повністю під час розгляду спору в суді , тому заборгованість в сумі 9511грн. 93 коп., врахуванням вищенаведених норм закону, слід припинити.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

У п. 5.2 Договору сторони встановили, у разі несвоєчасного виконання грошового хобов”язання Покупець зобов”язаний сплатити Продавцю пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на момент невиконання зобов”язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Таким чином, Позивачем правомірно нараховано пеню за період з 27.10.2009р. по 01.02.2010р. Однак, суд не згідний із сумою 620 грн. 69 коп. , так як розрахунок проведений із суми 11511 грн. 93 коп. , в той час як Позивачем не вказано, коли саме була здійснена проплата в розмірі 8725 грн. 01 коп. Суд перерахував пеню з врахуванням того, що основний борг Відповідача перед Позивачем становить 9511 грн. 93 коп. : 9511 грн. 93 коп. х 20,5 % / 365х 96 = 512,86.

Відтак, сума пені, яка підлягає до стягнення становить 512 грн. 86 коп.

Правова норма ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перерахував інфляційні та три проценти річних з врахуванням основного боргу у розмірі 9511 грн. 93 коп. : 9511, 93 х 3%/365х96 = 75,05 ; 9511,93 х 101,1%х100,9%х101,8% - 9511,93 = 365,25.

З врахуванням вищезазначених норм закону , 512,86 грн. пені, 75 грн. 05 коп. трьох відсотків річних та 365 грн. 25 коп. інфляційних втрат правомірно підлягають до стягнення з Відповідача.

Враховуючи те, що під час розгляду спору в суді ТзОВ „Логістика Дистриб”юція Сервіс”, сплатила основний борг у розмірі 9511грн. 93 коп. суд вважає, що Відповідач позовні вимоги визнає .

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорцій розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193,230 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75,80, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ „Логістика Дистриб”юція Сервіс” ( 79059, м.Львів, вул. Миколайчука, 36А кв. 25 код ЄДРПОУ 35383133) на користь ТзОВ „МЕРІДІАН ПЛЮС (УКРАЇНА)”( Київська область м.Вишгород вул. Шолуденка, 19 і.к.32878486 ) 512 грн. 86 коп. пені, 365 грн. 25 коп. інфляційних нарахувань, 75 грн. 05 коп. –3%річних, 104 грн. 65 коп. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 9511грн.93 коп. припинити.

4. В решті позову - відмовити.

5. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя