Рішення № 9235789, 22.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.10 Справа№ 13/13

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ "Дейв Експрес", м.Житомир

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Червоноград

про стягнення 8592,65грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Барановська М.В. представник

Від відповідача: не з”явився

Порушено провадження у справі за позовом ТзОВ "Дейв Експрес", м.Житомир до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Червоноград про стягнення 8592,65грн. Позивачем подано заяву про зменшення ціни позову №392 від 29.03.10р. якою висловлено прохання про стягнення з відповідача 8000,00грн. боргу, 465,92грн. пені та 66,56грн. 3% річних, всього 8532,48грн.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалах господарського суду від 05.02.10р., від 18.02.10р., від 09.03.10р. та від 30.03.10р.

Відповідачем явки представника в судовому засіданні не забезпечено, вимог ухвал суду не виконано, а направлена йому кореспонденція повернута органом зв”язку з поміткою „за закінченням терміну зберігання”, у зв”язку з чим позивачем подано довідку про включення відповідача до ЄДР ЮО та ФОП серії АГ №607027, якою підтверджено, що місцем його проживання є АДРЕСА_1, як і вказано у позовній заяві.

За таких обставин, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Зясовано:

01 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес»(позивач) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір №0109-09 від 01.09.2009 року та заявку-договір №18 від 01.09.09р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Виконання договірних умов здійснювалося у відповідності до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам (КДПГ) та чинним законодавством України.

Відповідно до договірних відносин та у відповідності до ст.909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, перевізник зобов'язується доставити довірений йому другою стороною вантаж до пункту призначення та видати його особі яка має право на одержання вантажу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно з договірними умовами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейв Експрес» здійснило перевезення вантажу в міжнародному сполученні по маршруту Україна Німеччина, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною А №00227110 від 02.09.09р.

Відповідно до заявки-договору №18 від 01.09.2009 року на перевезення вантажним транспортом, оплата за наданні транспортні послуги повинна бути проведена протягом 10 календарних днів з моменту отримання оригіналів документів.

Транспортні послуги вчасно сплачені не були і борг відповідача перед позивачем складає 8000 грн.

Позивачем направлено відповідачу лист - претензію №1857 від 30.10.2009 року та лист- претензію №1904 від 11.11.2009 року, які залишені відповідачем без задоволення.

Згідно п.5.5 договору, позивачем також вимагається стягнення 465,92грн. пені та, відповідно до ст.526 ЦК України, 66,56грн. 3% річних.

При винесенні рішення у даній справі, суд керувався наступним:

відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки невиконанням договірних зобов”язань відповідачем допущено порушення ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України за що, згідно ст.ст.224, 230, п.п.4.6 ст.231, п.4 ст.232 ГК України, ст.611,625 ЦК України, наступає відповідальність у виді стягнення боргу, пені та річних, то суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85, 115,116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь ТзОВ „Дейв Експрес” (м.Житомир, вул.Київське шосе,143а, код ЄДРПОУ 22053439) 8000,00грн. боргу, 465,92грн. пені, 66,56грн. 3% річних, 102.00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Суддя