Рішення № 92356297, 21.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/3126/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати незаконним рішення Управлінця поліції охорони в Чернігівській області, викладене в листі від 08.07.2020 № 5-Л/43/45-01-2020 щодо не проведення розрахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Чернігівській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Чернігівській області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом від 05.06.2020 № 125 о/с по Управлінню поліції охорони у Чернігівській області він був звільнений за власним бажанням з 09.06.2020. Однак, на час звільнення виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарних рік служби, що передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснена не була, оскільки на переконання сторони відповідача особа, звільнена зі служби за власним бажанням без права на пенсію, не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Таку відмову відповідача позивач вважає протиправною, тому звернувся за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки поліцейським, які звільняються зі служби у поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премії установленні на день звільнення. Також вказується, що днем звільнення зі служби у поліції вважається день видання наказу про звільнення, або дата, зазначена у наказі про звільнення. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" чітко визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виходячи із роз`яснення вказаної статті, на думку представника відповідача, позивач не мав права на пенсію, а тому одноразова грошова допомога не виплачувалась.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги просив задовольнити та вказав на протиправність дій відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції старшим сержантом поліції поліцейського взводу охорони об`єктів та публічної безпеки № 2 батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області.

Наказом начальника Управління поліції охорони в Чернігівській області від 05.06.2020 № 125 о/с позивач звільнений зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» з 09.06.2020.

Станом на дату звільнення вислуга років позивача складала 11 років 05 місяців 27 днів, що підтверджується копіями трудової книжки та Витягом з наказу від 05.06.2020 № 125 о/с.

15.06.2020 позивач звернувся до Управління поліції охорони в Чернігівській області із заявою з приводу виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також, у зв`язку із неповним розрахунком під час звільнення, сплатою середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проте, за результатами розгляду вказаної заяви, відповідач своїм листом від 08.07.2020 № 5-Л/43/45-01-2020 відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, пославшись на те, що відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) право на виплату цієї допомоги мають лише ті особи, які мають право на призначення пенсії, а оскільки Позивач не набув права на пенсію, він не має права на отримання цієї допомоги.

Позивач вважає, що така відмова порушує його права та інтереси, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правовідносини, у яких виник спір, врегульовані Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон від 02.07.2015 № 580-VIII), Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон від 09.04.1992 № 2262-XII), постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393).

Як передбачено п.п. 4 ч. ст. 13 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII у складі поліції функціонують, у тому числі, поліція охорони.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно зі ст. 102 Закону від 02.07.2015 № 580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом від 09.04.1992 № 2262-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічне положення закріплено в абз. 4 п. 10 Порядок № 393, за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наведене положення п. 10 Порядку № 393 не пов`язує виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.

Разом з тим, відповідач у відповіді від 08.07.2020 № 5-Л/43/45-01-2020 на заяву позивача від 15.06.2020 як підставу для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби, належить особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом. Тобто, якщо вони звільнені зі служби з правом виходу на пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.

Щодо вказаної підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожен рік служби, суд зазначає, що системний аналіз наведених положень Закону № 2262-XII дає підстави для висновку, що ст. 9 Закону передбачено право для виплати одноразової грошової допомоги, таким категоріям осіб: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу; іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.03.2015 справа № 21-80а15 та постанові Верховного Суду від 26.06.2019 справа № 821/3762/15-а.

Поряд із цим, обов`язковою підставою для отримання спірної допомоги для обох категорій осіб є: 1) звільнення їх із служби із підстав, що визначені як нормами ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-XII так і Кабінетом Міністрів України у Порядку № 393; 2) наявність вислуги 10 років і більше.

Як встановлено судом, відповідно до витягу з наказу начальника Управління поліції охорони у Чернігівській області з 09.06.2020 позивача звільнено з Національної поліції України в запас за власним бажанням, вислуга в календарному обчисленні якого складає 11 років 05 місяців 27 днів (а.с.12).

Відтак, суд зазначає, що як формулювання підстави звільнення позивача так і здобута вислуга років дає йому право на отримання спірної виплати. Разом із цим, із урахуванням системного аналізу норм ч. 2 ст. 9 Закону № 2262-XII суд дійшов висновку, що набуття права на пенсію згідно з Законом № 2262-XII не є обов`язковою підставою для нарахування та виплати допомоги позивачу, а тому не набуття позивачем права на пенсію не може нівелювати його право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Управління поліції охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити позивачу не нараховану та не виплачену одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає таке.

Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських врегульовано Наказом МВС №260 від 06.04.2016, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Наказ № 260)

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Наказу № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 23 розділу 1 Наказу № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Отже, позовна вимога про зобов`язання Управління поліції охорони у Чернігівській області нарахувати і виплатити позивачу не нараховану та не виплачену одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у розмірі в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, підлягає задоволенню.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання Управління поліції охорони в Чернігівській області нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не може вирішувати вимоги на майбутнє, а тому права позивача в цій частині не порушені, і така вимога є передчасною.

За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Управлінця поліції охорони в Чернігівській області, викладене в листі від 08.07.2020 № 5-Л/43/45-01-2020 щодо не проведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) розрахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Чернігівській області (вул. І. Франка, 4-А, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 40109021) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко