Рішення № 9235626, 26.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.10                                                                                 Справа № 10/59пд.

          За позовом Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва», м. Луганськ,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, -

про визнання недійсним частини договору.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Бугайов Ю.В., - представник за довіреністю № б/н від 25.12.09 року;

від відповідача –Ващенко Ю.К. - заступник начальника юридичного відділу, - довіреність № 20-01 від 19.06.09 року,

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

визнання недійсним п.3.1 договору оренди державного майна №000925/09, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі –РВ ФДМУ) та Донбаською державною академією будівництва та архітектури в особі Луганської філії, правонаступником якого є позивач (далі –Навчальний заклад), - наступного змісту: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями) та становить 7708 грн. 38 коп., в місяць без урахування ПДВ»;

          визнання з дня укладання договору пункт 3.1. Договору чинним у наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786 (зі змінами та доповненнями) та становить одну гривню в місяць, без урахування ПДВ».

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 25.03.10 року у зв’язку з хворобою судді Мінської Т.М. розгляд справи доручено судді Середі А.П.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09.04.10 року до 26.04.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання 26.04.10року представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його безпідставністю визначення з боку відповідача розміру місячної орендної плати на рівні 7708,38 грн. на місяць, без урахування ПДВ, - оскільки діяльність позивача як вищого навчального закладу повністю фінансується за рахунок державного бюджету України, а тому орендна плата повинна складати 1,00 грн. на місяць.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вих. № б/н від 25.03.10 року), просить при вирішенні спору застосувати термін позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що діяльність позивача фінансується не тільки за рахунок коштів державного бюджету України.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Вищий навчальний заклад «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва»є правонаступником Луганського інституту післядипломної освіти Донбаської державної академії будівництва та архітектури (п.1.1 статуту, затвердженого Міністерством освіти і науки України 15.11.07 року); він є юридичною особою з дня державної реєстрації (п.1.6), фінансування діяльності якої здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного бюджету, а також додаткових джерел фінансування, не заборонених законодавством (п.9.4).

30.05.2001 року між відповідачем (орендодавець) та Донбаською державною академією будівництва та архітектури в особі Луганської філії (орендар) укладено договір оренди державного майна №000925/09, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення підвалу, 1-го, 2-го та 3-го поверхів триповерхової адміністративної будівлі загальною площею 889,4 кв.м, у т.ч.: підвал –98,4 кв.м (кімнати 5,7,8,9,10,11,12,13,17); 1-й поверх –32,3 кв.м (кімнати 84,85); 2-й поверх: 267,4 кв.м (кімнати 106,107,108,125,125,127,128,129); 3-й поверх: 491,34 кв.м (кімнати 135,136,137,138,139,140, 141, 142, 143,144, 145,146, 147,148,149,150,151, 152, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160), оціночною вартістю 472271,0 грн., які знаходяться на балансі Донбаського державного науково-дослідного та проектно-технологічного інституту будівельного виробництва (Донбаський ДНДПТІБВ) та розташовані за адресою: місто Луганськ, кв. Дімітрова, 23-а (п.1.1 договору).

Вказані приміщення орендареві передано під розміщення закладу освіти (підготовка висококваліфікованих фахівців для будівельної та суміжних галузей господарства) (п.2.1).

Згідно пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затв. постановою КМУ №786 від 04.10.95 року (з наступними змінами) і складає станом на 01.04.2001 року 412,38 грн. на місяць, без урахування ПДВ; останній нараховується відповідно до чинного законодавства.

Договір укладено на період з 30.05.2001 року до 30.05.2002 року (п.11.1) (а.с.12-16).

22.04.02 року між позивачем та Донбаською державною академією будівництва і архітектури укладено угоду №1 до основного договору, відповідно до якої:

до п.3.1 останнього внесено зміни та встановлено, що розмір орендної плати становить одна гривня за рік, «враховуючи, що Донбаська державна академія будівництва і архітектури являється бюджетним закладом»;

термін дії договору визначено з 30.05.2001 року по 30.05.2007 року (п.11.1 основного договору) (а.с.17-18).

01.10.07 року між РВ ФДМУ та Донбаською державною академією будівництва і архітектури в особі Луганського інституту післядипломної освіти укладено договір №2, яким внесено низку змін до основного договору (цитується - з урахуванням предмету спору), у т.ч. до п.3.1, яким встановлено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 04.10.95 року №786 (з урахуванням наступних змін) і за базовий місяць –серпень 2007 року –складає 7078,38 грн., без ПДВ (нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України) (а.с.19-21).

17.03.08 року між РВ ФДМУ та Донбаською державною академією будівництва і архітектури в особі Луганського інституту післядипломної освіти укладено договір №3 до основного договору, згідно якому до преамбули договору внесено зміни та визначено, що орендодавцем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, а орендарем - Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва (далі –Інститут), який є правонаступником Луганського інституту післядипломної освіти Донбаської національної академії будівництва і архітектури (а.с.22).

Отже, позивач по цій справі є правонаступником орендаря, вказаного як у основному договорі оренди, так і у додаткових угодах до нього, укладених до 17.03.08 року.

17.09.08 року між сторонами за цим спором укладено договір №4, яким термін дії основного договору продовжено з 30.05.07 року до 30.05.13 року (а.с.23-24).

Договором №5 від 18.05.09 року сторони уточнили свої юридичні адреси (а.с.25).

Як вбачається з наявних у справі доказів, орендна плата за користування позивачем предметом оренди уже була предметом судових спорів між сторонами за даним спором (№10/59пд), а саме:

рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.08 року по справі №11/53пд за позовом РВ ФДМУ до Інституту –про стягнення орендної плати у сумі 28335,80 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщень –позов задоволено частково: стягнуто заборгованість з орендної плати за період з лютого 2007 року по лютий 2008 року у сумі 27146,85 грн. та пеню у сумі 1188,95 грн., при цьому відповідач по названій справі визнав позов, а позивач по ній відмовився від немайнових вимог (а.с.32-33);

ухвалою того ж суду від 05.02.09 року по справі №10/4пд за позовом РВ ФДМУ до Інституту –про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 17009,20 грн., розірвання договору та звільнення орендованого приміщення, - провадження по справі припинено на підставі п.4 ст. 80 ГПК України –у зв’язку з добровільним погашенням боргу відповідачем та відмовою позивача від немайнових позовних вимог (а.с.31).

Станом на час вирішення цього спору предмет оренди знаходиться у позивача, розмір місячної орендної плати становить 7078,38 грн., без ПДВ (нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства України), що, на думку позивача, суперечить чинному законодавству, оскільки Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, на підтвердження чого позивач надав до справи листа Управління бухгалтерського обліку та звітності Міністерства освіти і науки України від 08.05.08 року за №11/67-461, згідно якому Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва є державним навчальним закладом, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України і його фінансування здійснюється через головного розпорядника коштів –Міністерство освіти і науки України.

Цими доводами позивач мотивує свої позовні вимоги.

Дослідивши їх, суд встановив, що вони суперечать фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.

Так, пунктом 9.5 статуту встановлено, що в інституті створюються наступні фонди:

загальний фонд на підготовку фахівців (у т.ч. із зарубіжних країн) в межах державного замовлення та проведення науково-дослідних робіт;

спеціальний фонд, який формується за рахунок:

коштів, одержаних за підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації фахівців, надання додаткових освітніх послуг згідно з укладеними договорами з юридичними і фізичними особами;

доходів від надання в оренду приміщень, обладнання та ін.;

безоплатних та благодійних внесків юридичних і фізичних осіб, у т.ч. з інших держав;

надходжень за виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських, пошукових та інших робіт (послуг), виконаних Інститутом на замовлення та за договорами з підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами;

інших надходжень, не заборонених законодавством.

Таким чином, діяльність Інституту фінансується не тільки за рахунок коштів державного бюджету.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 205 названого Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як сказано у ч. 1 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Різновидом правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ).

Згідно приписам частини 1 ст. 638 Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних; орендоване нерухоме майно має статус державного майна.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (частина 1 ст. 759 ЦКУ, ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦКУ (ст. 19 Закону) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (абз.4 ч.1 ст. 10 Закону).

Позивач, мотивуючи свої позовні вимоги, посилається на п. 10 Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.95 року №786 (далі –Методика №786), яка, на його думку, надає йому право на сплату орендної плати у розмірі 1 гривня за місяць.

Такий висновок позивача не ґрунтується на фактичних обставинах справи та на законі з огляду на наступне.

          Редакція пункту 10 Методики №786 до 19.01.2000 року мала наступний вигляд: «розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями (в тому числі з частковим самофінансуванням), а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування становить 1 гривню».

          Починаючи з 19.01.2001 року застереження «(в тому числі з частковим самофінансуванням)»з Методики виключене, а тому, з огляду на те, що діяльність позивача фінансується не тільки за рахунок коштів державного бюджету, але і за рахунок коштів, надходження яких передбачене п.9.4 його статуту (тобто –самофінансування), - при встановленні орендної плати за вищезгаданим договором для позивача (орендаря) не може бути застосована ставка орендної плати в 1 гривню на місяць або на рік.

          Цим вимогам законодавства відповідає редакція п.3.1 договору оренди №000925/09 від 30.05.2001 року, встановлена договором №2, укладеним сторонами 01.10.07 року з метою внесення змін до першого.

          За таких обставин відсутні підстави для внесення до договору оренди №000925/09 від 30.05.2001 року змін, про які йдеться у позові, а тому останній задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Так, відповідно до розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 року №825 за розгляд господарським судом позову на користь Державного бюджету України стягуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., - позивач же на підставі платіжного доручення №117 від 18.02.10 року сплатив такі витрати у сумі 434,50 грн., - тобто надмірна сплата становить 198,50 грн. (434,50 грн. –236,00 грн.), яка підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 258,509,525, 526, 530, 549,560, 610-612, 614, 623, 655, 759,762,795,796 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2,10 та 19 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1, 49 та 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Вищого навчального закладу «Луганський державний інститут житлово-комунального господарства і будівництва», ідентифікаційний код 35628937, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Димитрова, 23-а, - надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 50 коп.

Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 26.04.10 року за згодою прокурора та представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 27 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа