Рішення № 92356106, 21.10.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 675/577/20

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2020 позивач звернулася до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і отримує пенсію за віком. Чоловік позивача - ОСОБА_2 , як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід II групи, одержував в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 , виданого Ізяслазським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Захворювання, що привело до смерті, визнано таким, що пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії, виданого 24.12.2019. 05.02.2020 позивачу видано посвідчення № НОМЕР_2 дружини померлого громадянина із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою. 28.12.2019 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 . Листом від 21.02.2020 №2200-0301-8/5948 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки в результаті проведення перерахунку розмір пенсійної виплати зменшиться, а це є недоцільним. Заробітну плату за роботу в зоні по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно довідки від 17.06.2005 року № 61, виданою ВАТ «Ізяславське автотранспортне підприємство № 16840» не має підстав, оскільки довідка врахована для обчислення пенсії ОСОБА_2 , за рішенням суду по справі № 2-640-2005р. З такою позицією відповідача позивач не погоджується, внаслідок чого звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2020 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, передано за підсудністю на розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

04.09.2020 відповідач на адресу суду надіслав відзив на позов в якому зазначив, що проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, оскільки при зверненні ОСОБА_1 виникли нові правовідносини, які не врегульовані рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10.06.2005 у справі № 2-893-2005р, а тому вона не може братися до уваги при обчисленні пенсії по втраті годувальника за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказує, що розмір пенсії позивача за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є більшим, ніж розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому переходити на пенсію у зв`язку із втратою годувальника недоцільно.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п`ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

З 05 жовтня 2020 року головуючий суддя у справі № 675/577/20 ОСОБА_3 перебував у щорічній відпустці.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що чоловік позивача - ОСОБА_2 , був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (період з 17.08.1987 по 31.08.1987 та з 01.09.1987 по 17.09.1987), що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками № 32 від 11.03.2005 та № 61 від 17.06.2005.

Із експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 09.09.2004 вбачається, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачка з 02.07.1981 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб від 02.07.1981 НОМЕР_3 .

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 , яке видане 05.02.2020 ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів 1-ї категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Встановлено, що ОСОБА_2 - чоловік ОСОБА_1 отримував пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

28.12.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 .

Рішенням від 03.01.2020 № 1 відповідач відмовив ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку із переведенням з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки в результаті проведення перерахунку розмір пенсійної виплати зменшується і становить 1719,90 грн., що є недоцільним.

Листом № 2200-0301-8/5948 від 21.02.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу в переході на пенсію в разі втрати годувальника.

Вважаючи рішення відповідача від 03.01.2020 № 1 протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом.

Статтею 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов`язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на отримання щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст. 52 цього Закону) та державної пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Частиною 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Відповідно до частини 4 статті 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пункту 1 Порядку пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно з пунктом 11 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, згідно з якими пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Cудом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.07.1981 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб від 02.07.1981 НОМЕР_3 , досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а тому є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника ОСОБА_2 .

Постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"" № 22-1 від 25.11.2005 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Порядок).

Пунктом 2.3. Порядку визначений вичерпний перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 2.8. Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Чоловік позивача - ОСОБА_2 був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Cудом встановлено, та не заперечувалось сторонами у наданих письмових поясненнях, що ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась пенсія до дня його смерті з урахуванням довідки №61 від 17.06.2005, виданої ВАТ «Ізяславське автотранспортне підприємство № 16840», на виконання рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10.06.2005 у справі № 2-893-2005р.

Частиною 5 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють підстави та порядок призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, суд вважає, що позивачка надала всі документи, необхідні для переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

У той же час, покликання відповідача на те, що в результаті проведення перерахунку пенсії позивача розмір пенсійної виплати зменшиться, що є недоцільним, суд оцінює критично, оскільки обґрунтування бездіяльності органу влади категоріями доцільності/недоцільності прийняття тих чи інших рішень не є належним способом дій, а тому є неприпустимим. У разі подання особою, яка має на це право, заяви з клопотанням або вимогою про вчинення на її користь перерахунку або інших дій, які суб`єкт владних повноважень повинен розглянути/вирішити/вчинити (по суті), орган влади не має права відмовляти, керуючись при цьому мотивами доцільності або недоцільності.

Таким чином, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії та переведені її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії та переведені її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника ОСОБА_2 , обчисленої із заробітної плати згідно довідки від 17.06.2005 № 61 та довідки форми 122 від 11.03.2005 № 32, виданих ВАТ «Ізяславське автотранспортне підприємство № 16840» (за матеріалами пенсійної справи мого чоловіка), починаючи з 28.12.2019 року, суд зазначає наступне.

Як визначає практика Європейського суду з прав людини в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Судом встановлено, що позивач звертаючись із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області довідки № 32 від 11.03.2005 та № 61 від 17.06.2005, виданих ВАТ «Ізяславське автотранспортне підприємство № 16840», згідно яких просить провести їй перерахунок призначеної пенсії по втраті годувальника.

Визначаючи протиправність дій відповідача, судом також встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, здійснено неналежний розгляд усіх доданих позивачем документів, зокрема, довідки № 32 від 11.03.2005 виданої ВАТ «Ізяславське автотранспортне підприємство № 16840» та посвідчення про відрядження з 17.08.1987 по 17.09.1987 для участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м. Чорнобиль, що підтверджується листом від № 2200-0301-8/5948 від 21.02.2020.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника ОСОБА_2 , обчисленої із заробітної плати згідно довідки від 17.06.2005 № 61 та довідки форми 122 від 11.03.2005 № 32, виданих ВАТ «Ізяславське автотранспортне підприємство № 16840» (за матеріалами пенсійної справи мого чоловіка), починаючи з 28.12.2019.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в проведені перерахунку пенсії у зв`язку з переведенням з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 03.01.2020 № 1 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії по втраті годувальника від 28.12.2019 та додані до неї документи, у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду справи не доведено правомірність вчинених ним дій при прийнятті рішення про відмову позивачу у призначенні пільгової пенсії.

Суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії та переведені її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову ОСОБА_1 в проведені перерахунку пенсії у зв`язку з переведенням з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 03.01.2020 № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії по втраті годувальника від 28.12.2019 та додані до неї документи, у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_4 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 21318350) Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький