Рішення № 9235499, 30.03.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" березня 2010 р. Справа № 15/110

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Ткачука В.М. - директора (паспорт: ВМ 886588 виданий Малинським РВ УМВС України в Житомирській області 19.07.2000р.),

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Україна ТВМ" (м. Малин)

до Відкритого акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м. Малин)

про стягнення 18389,52 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на його користь з відповідача 18389,52грн., із яких: 17941,00грн. основного боргу, 358,82грн. інфляційних нарахувань та 89,70грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 30.03.2010р. про відмову від позовних вимог в частині стягнення 358,82грн. інфляційних нарахувань та 89,70грн. - 3% річних. Просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 17941,00грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 11.03.2010р. Проте, своїм правом прийняти участь в судовому засіданні відповідач не скористався. Суд враховує, що за неможливості направити в судове засідання свого представника, відповідач не був позбавлений можливості подати письмовий відзив на позов та докази на підтвердження своїх заперечень (за наявності).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2009р. між Приватним підприємством “Україна ТВМ” (позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (ВАТ ”МДЕЗ”, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів за № 12 (а.с. 7-9).

Згідно із п. 1 зазначеного договору, продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець прийняти та і оплатити нафтопродукти - в подальшому товар, в кількості, асортименті, по цінам, в терміни згідно з умовами договору.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору купівлі-продажу нафтопродуктів №12 сторони погодиди:

найменування товару - дизельне паливо (літне, зимове), бензин (А76(80), А92, А95), оливи (М-8В, М10В2, М10Г2к) інші нафтопродукти, згідно замовлення покупця та визначається в рахунках-фактурах, накладних або додатках до даного договору підписаних уповноваженою особою покупця;

одиниця виміру кількості товару - літр, кілограм, тонна, штука;

якість товару, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам, що діють на території України на момент поставки і підтверджується паспортом (сертифікатом) виробника.

Відповідно до п. 3.1. договору №12 від 29.05.2009р. асортимент, ціна і кількість кожної окремої партії товару попередньо узгоджуються сторонами і відображається в розрахункових документах (рахунок-фактура, видаткові та податкові накладні).

Пунктом 9.3 договору №12 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р.

На виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 12 від 29.05.2009р., позивач у період з 30.05.2009р. по 09.09.2009р. по видатковим накладним: № РН-0000825 від 30.05.2009р. на суму 2652,00грн., № РН-0000989 від 11.06.2009р. на суму 10170,51грн., № РН-0000882 від 10.06.2009р. на суму 4262,00грн., № РН-0000982 від 27.06.2009р. на суму 4606,00грн., № РН-0001015 від 03.07.2009р. на суму 5300,00грн., №РН-0001043 від 08.07.2009р. на суму 1267,00грн., № РН-0001048 від 09.07.2009р. на суму 870,00грн., № РН-0001076 від 14.07.2009р. на суму 11950,00грн., № РН-0001108 від 20.07.2009р. на суму 1890,00грн., № РН-0001128 від 23.07.2009р. на суму 2640,00грн., №РН-0001132 від 23.07.2009р. на суму 3400,00грн., № РН-0001194 від 04.08.2009р. на суму 2208,00грн., № РН-0001201 від 05.08.2009р. на суму 1674,00грн., № РН-0001251 від 13.08.2009р. на суму 3070,00грн., № РН-0001273 від 17.08.2009р. на суму 2680,00грн., №РН-0001280 від 18.08.2009р. на суму 4990,00грн., № РН-0001297 від 20.08.2009р. на суму 1340,00грн., № РН-0001333 від 26.08.2009р. на суму 3408,00грн., № РН-0001346 від 27.08.2009р. на суму 1525,00грн., № РН-0001362 від 31.08.2009р. на суму 2226,00грн., №РН-0001376 від 02.09.2009р. на суму 5998,00грн., № РН-0001394 від 04.09.2009р. на суму 1240,00грн., № РН-0001409 від 07.09.2009р. на суму 5200,00грн., № РН-0001429 від 09.09.2009р. на суму 5502,00грн., та на підставі довіреностей №225 від 30.05.2009р., №278 від 03.07.2009р., №288 від 14.07.209р., №311 від 04.08.2009р., №334 від 17.08.2009р., №361 від 31.08.2009р. передав, а відповідач прийняв нафтопродукти на загальну суму 90068,51грн. (а.с. 13-42).

Нормою ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами укладеного між сторонами 29.05.2009р. договору купівлі-продажу нафтопродуктів №12, зокрема, пунктом 3.3 передбачено, що покупець здійснює 100% передоплату вартості товару на основі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

У відповідності з п. 4.1 договору №12, товар відпускається на умовах EXW - самостійний вивіз зі складу продавця і здійснюється по першій вимозі покупця, після надходження передплати на розрахунковий рахунок продавця в триденний термін, якщо інше не вказано в додатках або рахунках-фактурах.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, сторони своїми діями змінили умови договору, як щодо здійснення відповідачем 100% передоплати, так і щодо відпустку позивачем товару в триденний термін після надходження передоплати. Зокрема, позивач відпускав товар відповідачу без здійснення останнім попередньої оплати, а відповідач прийняв цей товар.

Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на оплату отриманого товару, які останнім оплачені частково (а.с.60-80). Так, відповідач за отриманий від позивача у період з 30.05.2009р. по 09.09.2009р. по видатковим накладним товар розрахувався частково на суму 72127,51грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку позивача: за 16.07.2009р. на суму 29127,51грн., за 13.08.2009р. на суму 20000,00грн., за 18.08.2009р. на суму 10000,00грн., за 03.09.2009р. на суму 10000,00грн., за 12.10.2009р. на суму 3000,00грн. (а.с. 43-47).

Неоплаченим залишився товар отриманий відповідачем на суму 17941,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

19.11.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості в сумі 17941,00грн. (а.с.11). Факт направлення позивачем вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9527 від 19.11.2009р. (а.с. 12).

Проте, відповідач відповідь на вимогу позивача не надав, розрахунки за отримані нафтопродукти на суму 17941,00грн. не провів.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до господарського суду у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 17941,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати заборгованості в сумі 17941,00грн. суду не надав.

Зважаючи на наведене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17941,00грн. основної заборгованості обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, позов Приватного підприємства "Україна ТВМ" підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 17941,00грн. основної заборгованості. Провадження у справі в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 358,82грн. та 3% річних в сумі 89,70грн. слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 525, 526, 530 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст. 49, п.4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод” (11603, м. Малин, вул. І. Огієнка, 55, ідентифікаційний код 30793296)

на користь Приватного підприємства "Україна ТВМ" (11603, м.Малин, вул. Грушевського, 132 б, ідентифікаційний код 34829205):

- 17941,00грн. основної заборгованості;

- 179,41грн. витрат по сплаті державного мита;

- 230,24грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 358,82грн. інфляційних нарахувань та 89,70грн. - 3% річних.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання: "08" квітня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - до справи, 2,3 - сторонам