Ухвала суду № 9235483, 30.03.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

УХВАЛА

від "30" березня 2010 р. Справа № 7/100-Б. За заявою Приватного підприємства "Компанія "Укрпромфарфор" (м.Київ)

до Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м.Коростень)

про визнання банкрутом

Суддя Машевська О.П.          

Присутні:

від ініціюючого кредитора: Джяутов Валерій Вінцентасович - представник за дов. від 04.03.10 року

від боржника: не з'явився

В провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа №7/100-Б про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м. Коростень), порушена за правилами ст. ст. 8,11-13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду від 02.03.2010 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні суду, зобов'язано ініціюючого кредитора ПП "Компанія Укрпромфарфор" та боржника надати господарському суду витребувані докази, зобов'язано відділ ДВС Коростенського МРУЮ надіслати на адресу господарського суду копії матеріалів виконавчого провадження про стягнення заборгованості із ЗАТ "АТЗТ Коростенський фарфор " на користь ПП "Укрпромфарфор" або, у разі їх відсутності, повідомити суд письмово, визнано явку уповноважених представників сторін обов'язковою та попереджено про відповідальність, передбачену п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

У судовому засіданні уповноваженим представником ініціюючого кредитора заявлено клопотання від 30.03.2010 року ( вх. № 3078 ) в порядку статті 22 ГПК України про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення, у зв'язку з цим, розгляду справи. В усній формі представник кредитора обгрунтував необхідність звернення до суду з відповідним клопотанням своєю участю у розгляді справи вперше.

У судове засідання уповноважений представник боржника не з'явився.

В день судового засідання від боржника надійшла телеграма про відкладення розгляду справи з підстав неможливості забезпечити участь у судовому засіданні представника сторони.

В свою чергу, вимоги ухвали суду від 02.03.2010 року в частині подання витребуваних судом доказів як ініціюючий кредитор, так і боржник не виконали, про причини невиконання вимог суду - не повідомили.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши матеріали справи на підставі ст.ст. 22, 28, 77 ГПК України, господарський суд ухвалив відхилити клопотання сторін про відкладення розгляду справи з підстав у них наведених з огляду на наступне.

Положення ч.1 ст. 77 ГПК України не зобов'язують, а дають право господарському суду відкладати розгляд справи за наявності вказаних у даній статті обставин за умови неможливості вирішення спору ( в даному випадку, проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство) в даному засіданні.

До числа таких обставин стаття 77 ГПК України, зокрема, відносить: 1). нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів.

Отже, з положень статті 77 ГПК України не випливає, що наявність клопотання нового представника сторони про відкладення розгляду справи з підстав необхідності ознайомлення з її матеріалами є тією обставиною, що унеможливлює розгляд справи у підготовчому засіданні при:

- належному повідомленні судом ініціюючого кредитора про дату, час та місце судового засідання та про зміст витребуваних судом доказів;

- можливості представника сторони у справі скористатися правом на ознайомлення з матеріалами справи до дати судового засідання;

- відсутності будь-яких клопотань сторони про поважність причин неможливості виконання вимог суду в частині подання витребуваних доказів;

- відсутності в ухвалі суду від 02.03.2010 року вимог щодо витребування нових доказів.

Аналогічно, не є тією обставиною, що зумовлює обов'язок суду відкласти розгляд справи з підстав неможливості сторони, в даному випадку, боржника, забезпечити участь в судовому засіданні уповноваженого представника при недотриманні, в черговий раз, вимог статті 28 ГПК України щодо можливості представництва юридичних осіб у господарському процесі безпосередньо їх керівником (Головою правління товариства), іншими особами, уповноваженими установчими документами (першим заступником Голови правління, членом Правління), а також іншими особами, незалежно від фаху та займаної посади, що діють на підставі довіреності юридичної особи.

Стосовно обов'язкової участі у підготовчому засіданні уповноважених представників сторін, господарським судом вже наголошувалось у мотивувальній частині ухвали суду від 08.02.2010 року, про те, що відповідно до ч.1 статті 11 Закону № 2343 підготовче засідання суду має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

Однак у зв'язку із численними заявленими клопотаннями як ініціюючим кредитором, так і боржником, підготовче засідання суду неодноразово відкладалось з підстав неможливості участі у ньому їх уповноважених представників. При цьому, сторонами не виконувались вимоги ухвал господарського суду в частині подання витребуваних доказів.

Визначене у статті 22 ГПК України право сторін, в даному випадку, ініціюючого кредитора та боржника, заявляти клопотання про відкладення розгляду справи обмежене особливостями провадження у справі про банкрутство, зокрема, визначеними Законом № 2343 строками вчинення відповідних процесуальних дій.

Окрім того, при розгляді справ про банкрутство застосовуються ті статті Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі - Закон № 2343).

Так, у статті 4-3 ГПК України закріплено такий правовий принцип, як змагальність сторін. Його зміст полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свої вимоги та заперечення за допомогою доказів.

Частина 2 статті 32 ГПК України встановлює перелік видів доказів або засобів доказування. Як докази допускаються: письмові та речові докази, висновки експертів, пояснення представників сторін та пояснення представників інших осіб, які беруть участь у справі тощо. При цьому, пояснення представники сторін можуть надавати суду усно, або на його вимогу - письмово.

Таким чином, участь представників сторін у судовому засіданні є необхідною у тому разі, коли їх пояснення ( усні чи письмові ) є належними та допустимими засобами доказування до заявлених вимог чи заперечень. Відповідно, нез'явлення в судове засідання представників сторін може бути визнано судом таким, що перешкоджає розгляду справи, зокрема, повному та всебічному встановленню всіх обставин, а відтак слугувати підставою для її відкладення в порядку статті 77 ГПК України.

При розгляді справи про банкрутство господарським судом враховується, що згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З врахуванням змісту ст. ст. 1, 6, 7 Закону № 2343 належними та допустимими засобами доказування безспірності вимог ініціюючого кредитора ( їх розміру, строку незадоволення боржником) та заперечень боржника на стадії підготовчого засідання суду є письмові докази (рішення суду, неоплачений розрахунковий документ, виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса, письмовий відзив боржника на заяву про порушення справи про банкрутство тощо).

В свою чергу, пояснення сторін Закон № 2343 не відносить до числа засобів доказування, особливо, безспірності вимог ініціюючого кредитора, хоча допускає їх використання у підготовчому засіданні суду ( ч.4 статті 11 Закону).

Відповідно, участь представників сторін у підготовчому засіданні суду та надання ними пояснень не може замінити належні та допустимі засоби доказування вимог ініціюючого кредитора та заперечень боржника, якими є, зокрема, вище наведені письмові докази.

І, навпаки, відсутність представників сторін у судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами справи.

Як свідчать матеріали справи, підготовче засідання суду 02.03.2010 року відбулось за участю представників обох сторін, яким було відомо обставини здійснення провадження у справі про банкрутство, та, які з них, не підтверджені відповідними доказами.

При цьому, надані в судовому засіданні представниками сторін усні пояснення за своїм змістом не були засобами доказування в розумінні ст.ст. 32,34 ГПК України та ст. ст. 1, 6, 7 Закону № 2343 безспірності вимог ініціюючого кредитора суду.

Натомість, представником ініціюючого кредитора було заявлено суду клопотання про витребування доказів здійснення виконавчого провадження на користь ПП "Укрпромфарфор" у ВДВС Коростенського МРУЮ, що доводить визнання кредитором зазначених доказів належними та допустимим засобами доказування( а с. 49 Т.2).

У зв'язку з вище викладеним, господарський суд вважає за можливе розглянути справу про банкрутство у підготовчому засіданні суду у присутності представника ініціюючого кредитора, за відсутності представника боржника за наявними в матеріалах справи доказами.

Обгрунтовуючи вимоги заяви про порушення справи про банкрутство за правилами ст.ст. 6 та 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ініціюючим кредитором зазначено наступне:

21.06.2006 року між кредитором та боржником було укладено Договір поставки № 20/06-К, на виконання якого кредитор передав боржнику матеріали та обладнання на загальну суму 435 000,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № Р-136 від 22.09.2006 року та № Р-23 від 31.07.2007 року ( а с. 10-15 Т.1, а.с. 21-23 Т.2).

У встановлений договором строк боржник сплатив кредитору частину заборгованості у розмірі 101 191,00 грн. Таким чином, заборгованість боржника перед кредитором станом на 11.09.2007 року становила 334 809,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків ( а с. 20 Т.1, а с. 22 Т.2).

30.10.2007 року кредитор направив боржнику претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 334 809,00 грн. ( а с. 16 Т.1,а.с. 18 Т.2).

У листі - відповіді № 1191 від 27.11.2007 року боржник визнав борг перед кредитором у розмірі 334 809,00 грн. ( а с. 17 Т.1, а.с.20 Т.2).

Як зазначає у заяві ініціюючий кредитор, згідно ст. 1 Закону № 2343 безспірними вимогами кредиторів визнаються вимоги, визнані боржником. Враховуючи той факт, що боржник визнав свою заборгованість перед кредитором у повному обсязі, то вимоги останнього є безспірними.

Крім того, як зазначає ініціюючий кредитор у заяві про порушення справи про банкрутство, заборгованість боржника перед ним підтверджена у судовому порядку ( а. с. 3 Т.1).

Як свідчать матеріали справи, ініціюючим кредитором докази розгляду його вимог в судому порядку не подано.

Відповідність суми безспірних вимог до боржника 334 809,00 грн. розміру 300 мінімальних заробітних плат, ініціюючий кредитор доводив посиланням на Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати у період з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року складав 525,00 грн.

Обставини незадоволення боржником вимог кредитора протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, останній доводив умовами Договору поставки № 20/06-К від 21.06.2006 року та вимогами ч.2 ст. 530 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, ініціюючим кредитором докази здійснення заходів щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" не подано.

У відзиві на заяву про порушення справи про банкрутство боржник заперечує обгрунтованість вимог ініціюючого кредитора, вказуючи наступне:

- вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими;

- порушення провадження у справі про банкрутство можливо лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою;

- жодний наданий кредитором документ не є виконавчим в розумінні абз. 7 ч. 1 Закону № 2343, тому не може підтверджувати безспірні вимоги кредитора до боржника у розумінні абз. 3 ст. 6 Закону № 2343 ( а.с. 159-161 Т.1).

Вважає, що справа порушена безпідставно, а відтак просить провадження у справі про банкрутство ЗАТ "АТЗТ "Коростенський фарфор" припинити.

На дату судового засідання господарським судом не отримано витребувану інформацію чи докази у ВДВС Коростенського МРУЮ.

Враховуючи, що за приписами ст. ст. 4-3 та 33 ГПК України тягар доказування вимог та заперечень покладено на сторін справи, господарський суд не знайшов підстав для відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні суду з підстав неотримання інформації чи доказів у ВДВС Коростенського МРУЮ.

Згідно ч.4 статті 11 Закону № 2343 у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника та, за результатами їх розгляду, приймає відповідне рішення. Відповідно, витребувані судом документи повинні бути надані сторонами до або під час підготовчого засідання.

В свою чергу, згідно ч.12 статті 11 Закону № 2343 відсутність відзиву боржнику не зупиняє провадження у справі про банкрутство, а згідно статті 75 ГПК України у разі неподання витребуваних господарським судом документів, причому, обома сторонами, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.3 статті 6 Закону № 2343 підставами звернення кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що:

- вимоги кредитора є безспірними;

- боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором;

- сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

В свою чергу, безспірність вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження". До розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги. Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом безспірності вимог кредитора ( кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів ( п.п. 27, 28 Постанові Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" ( далі - Постанова № 15).

У зв'язку з цим, частина 8 статті 7 Закону № 2343 визначає певний перелік документів, які додаються до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство, зокрема, тих, що підтверджують безспірність вимог ( рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника, виконавчі чи розрахункові документи тощо).

Матеріали справи свідчать, що зазначені документи ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство подано не було, однак у її змісті було зазначено про те, що заборгованість боржника перед кредитором підтверджена у судовому порядку ( а. с. 3 Т.1).

У пункті 3.3 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/289 від 18.09.97 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Ухвалами господарського суду від 01.07.2008 р., від 02.10.2008р., від 06.04.2009 р., від 12.05.2009 року, від 03.11.2009р., від 03.12.2009р., від 17.12.2009р., від 28.12.2009р., від 15.01.2010р., від 08.02.2010р. та 02.03.2010 року ініціюючого кредитора було зобов'язано подати рішення суду, який розглядав вимоги кредитора до боржника, виконавчі чи розрахункові документи, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника).

Вимоги зазначених ухвал суду ініціюючим кредитором не виконано.

Відповідно до п.8.2 Рекомендацій Вищого господарського суду від 04.06.2004 № 04-5/1193 " Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі -Рекомендації), які підлягають застосуванню в частині, що не суперечить Постанові Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" ( далі - Постанова № 15) у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

У разі якщо буде встановлено, що на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону № 2343, справа про банкрутство підлягає припиненню.

Оскільки ініціюючим кредитором не доведено в порядку статті 33 ГПК України обставин невиконання боржником безспірних вимог протягом трьохмісячного строку з дати відкриття виконавчою службою виконавчих проваджень з примусового виконання рішень судів, а отже, не доведено в сукупності всіх ознак неплатоспроможності боржника, зазначене виключає можливість подальшого розгляду справи про банкрутство господарським судом, а відтак, провадження у справі підлягає припиненню.

Підстави припинення провадження у справі про банкрутство визначено у статті 40 Закону № 2343.

Однак, як зазначає Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 20 червня 2007 року у справі N 5-рп/2007 перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, визначених статтею 40 Закону № 2343, не є повним, оскільки цією нормою не передбачено припинення провадження у справах про банкрутство за наявності обставин, викладених у частині восьмій статті 5 Закону № 2343 . Отже, Конституційний Суд України вважає, що позитивним обов'язком законодавця є заповнення прогалини у статті 40 Закону № 2343 для належного застосування судами оспорюваних положень.

Не передбачає стаття 40 Закону № 2343 підстави для припинення провадження у справі про банкрутство у разі встановлення у підготовчому засіданні суду обставин відсутності хоча б однієї з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону № 2343.

У зв'язку з цим, у пункті 36 Постанови ВСУ № 15 зазначено, що Законом № 2343 не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 ч. 1 ст. 40 Закону № 2343 ( за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України ( за відсутністю предмету спору).

Припинення провадження у справі про банкрутство з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню з заявою про порушення справи про банкрутство за наявності встановлених Законом № 2343 ознак неплатоспроможності.

З врахуванням змісту ч.7 ст. 12 Закону № 2343 припинення провадження у справі про банкрутство є підставою для припинення дії мораторію, а з врахуванням змісту ст. 68 ГПК України - підставою для розгляду питання про скасування забезпечення позову.

З врахуванням вище викладеного, господарський суд прийшов до висновку припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та скасувати заходи забезпечення їх вимог, вжиті ухвалою суду від 01.07.2008 року, про що зазначити в резолютивній частині ухвали суду.

Окрім того, відповідно до Конституції України (ч.5 ст.124 та п.9 ч.3 ст. 129 ) одним з основних принципів судочинства є обов'язковість рішень суду, тому судові акти (рішення, ухвали, вироки, постанови) є обов'язковими до виконання.

Недотримання цього принципу порушує нормальну діяльність органів правосуддя, перешкоджає виконанню судових актів та тягне за собою відповідальність за злочин передбачений ст. 382 Кримінальним Кодексом України.

Відповідно до ст. 4-5 ГПК України ухвали господарського суду є обов'язковими до виконання. Відповідно їх невиконання тягне за собою для сторін відповідальність встановлену цим кодексом.

Так, у п.2 Інформаційного листа ВГСУ 15.03.2010 N 01-08/140 " Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" зазначено, що у разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК.

Що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК".

У п.3 Інформаційного листа також зазначено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки: покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК); стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК); винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

З врахуванням вище викладеного, обставин справи, ступеня вини ініціюючого кредитора та боржника у невиконанні вимог ухвал господарського суду від 01.07.2008 р., від 02.10.2008р., від 06.04.2009 р., від 12.05.2009 року, від 03.11.2009р., від 03.12.2009р., від 17.12.2009р., від 28.12.2009р., від 15.01.2010р., від 08.02.2010р. та 02.03.2010, з врахуванням змісту п. 22.5 статті 22 Прикінцевих положень Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" про розмір неоподатковуваного мінімуму 17 гривень, з господарський суд прийшов до висновку стягнути в дохід Державного бюджету з ініціюючого кредитора Приватного підприємства "Компанія "Укрпромфарфор" штраф у розмірі 1700 грн. та з боржника ЗАТ "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" штраф у розмірі 170 грн., про що зазначити у резолютивній частині ухвали суду.

Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню накази господарських судів та ухвали у господарських справах у випадках, передбачених законом.

За змістом Закону № 2343 у провадженні у справах про банкрутство господарські суди виносять обов'язкові до виконання на всій території України ухвали, а також приймають постанови про визнання боржників банкрутами.

Відповідно, про припинення провадження у справі про банкрутство господарський суд виносить ухвалу.

Однак не всі ухвали суду, винесені у справі про банкрутство є виконавчими документами.

Такими слід вважати лише ухвали господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або грошові кошти, які підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3, і 6 Закону України "Про виконавче провадження", а наказ при цьому не видається ( п.4 Роз'яснення Президії ВГСУ N 04-5/365 від 28.03.2002р. " Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ( з наступними змінами та доповненнями).

В даному випадку на виконання ухвали господарського суду про стягнення зі сторін у справі про банкрутство в дохід Державного бюджету штрафу слід видати накази, про що зазначити в резолютивній частині ухвали суду.

Господарським судом також враховується, що за змістом ч.3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є, зокрема, орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення.

Відповідно стягувачем за даними наказами є господарський суд.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 6, 11, 12 та п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 68, п.1-1 ч.1 ст. 80, п. 5 ст. 83 та ст. 86 ГПК України, ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст. ст. 3, 11, п.3 ст.18 та ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2. Скасувати заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів, вжиті ухвалою господарського суду від 01.07.2008 року шляхом заборони посадовим особам боржника та власникам його майна, а також податковій інспекції за місцем знаходження боржника вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження належного підприємству майна, в тому числі і того що знаходиться у податковій заставі, реорганізацію чи ліквідацію юридичної особи боржника.

3. Припинити провадження у справі 7/100-Б.

4. Надіслати копію ухвали на адресу ВДВС Коростенського МРУЮ, Державного реєстратора у виконавчому комітеті Коростенської міської ради Житомирської області та Коростенській ОДПІ рекомендованою кореспонденцією суду.

5. Державному реєстратору у виконавчому комітеті Коростенської міської ради Житомирської області надіслати на адресу господарського суду довідку з ЄДР про внесення відомостей про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство № 7/100-Б згідно запиту.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Укрпромфарфор" (юридична адреса: м. Київ, вул. Кіровоградська 38/58 (фактична адреса: м. Київ, вул. Гарматна,8) , р/р 26009000491801 в ВАТ "СВЕДБАНК" МФО № 300164, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34422548 ) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1700,00 грн. за невиконання вимог ухвал суду.

7. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" ( юридична адреса: Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, буд.4, р/р 260040004845501 в ВАТ "СВЕДБАНК" МФО 300164, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00310350) в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 170,00 грн. за невиконання вимог ухвал суду.

8. Видати накази.

Ухвалу про припинення провадження може бути оскаржено.

Суддя                               Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - Приватному підприємству "Компанія "Укрпромфарфор" на юридичну адресу: м. Київ, вул. Кіровоградська 38/58 та фактичну адресу: м. Київ, вул. Гарматна,8)

3 - ЗАТ "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" на юридичну адресу: Житомирська область, м. Коростень, вул. Б.Хмельницького, буд.4,

4 - ВДВС Коростенського МРУЮ ( рек. з повідомленням )

5 - Державному реєстратору у виконавчому комітеті Коростенської міської ради Житомирської області ( рек. з повідомлен.)

6 - Коростенській ОДПІ ( рек. з повідомлен.)

7- Сектору з питань банкрутства у Житомирській області