Рішення № 9235240, 20.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 квітня 2010 р.           Справа 13/38-10

за позовом:Київського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Об'єднання "Київспирт") (03190, м.Київ, вул.Баумана,9/12, код ЄДРПОУ 24920337)

до:Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" (23134, Вінницька область, Жмеринський район, с.Мартинівка, код ЄДРПОУ 05459128)

про стягнення 47090,50 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Мельничук Ю.Л., довіреність

          відповідача : Шевчук Г.В., довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 18.02.2010 р. порушено провадження у справі за позовом Київського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Об'єднання "Київспирт") до Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" про стягнення 47090,50 грн. боргу, що включає в себе: 41208,41 грн. - основної суми боргу; 4092,00 грн. - пені; 1236,25 грн. - інфляційних витрат; 553,84 грн. - 3% річних та призначено до слухання, однак в зв'язку з неявкою представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату з'явився представники сторін.

Представником позивача було подано суду клопотання в якому він уточнює свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 41208,41 грн. - суми основного боргу; 4092,00 грн. - пені; 1236,25 грн. - інфляційних витрат; 553,84 грн. - 3% річних та 12000,00 грн.- витрат на послуги адвоката. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав уточнені позовні вимоги та представника відповідача, який проти позову заперечував, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

Відповідно до укладеного між сторонами договору комісії на продаж спирту №20-к/в від 09.11.2007 р. позивач (комісіонер) зобов'язався за дорученням відповідача (комітента) укладати від свого імені, але за рахунок відповідача договори на поставку спирту етилового ректифікованого на внутрішньому ринку на 2008 рік, а відповідач (комітент) зобов'язався виплатити позивачу (комісіонерові) винагороду в розмірі та порядку передбаченого договором (п.1.1.,1.2.).

Договором п.4.2 визначено, що поставка спирту здійснюється після надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача (комітента) на підставі рахунка-фактури, наданого позивачем (комісіонером). У випадку перерахування покупцем коштів на рахунок відповідача (комітента) без рахунку-фактури позивача (комісіонера) відвантаження спирту покупцю не здійснюється, за що відповідач (комітент) несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій, виставлених позивачем (комісіонером).

Позивач взяті на себе зобов'язання згідно договору комісії на продаж спирту №20-к/в від 09.11.2007 р. виконав належним чином, укладавши від свого імені договори на поставку спирту етилового ректифікованого на внутрішньому ринку, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявками покупців на виставлення рахунку на спирт, адресованих на адресу позивача та виставлених ним покупцям рахунків-фактур на отримання товару від відповідача, з вказаними банківськими реквізитами на оплату саме відповідача.

Умовами договору п.2.1. встановлено, що за виконання даного договору відповідач (комітент) сплачує позивачу (комісіонеру) винагороду в розмірі 0,6 % (крім того ПДВ - 20%) від вартості поставленого за договором поставки спирту без ПДВ та акцизного збору.

Згідно з п.2.2 договору винагорода позивачу (комісіонеру) сплачується відповідачем (комітентом) на підставі акту виконаних робіт у національній валюті України по кожному факту відвантаження, не пізніше ніж 10 днів з дня відвантаження спирту.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті позивачу винагороди відповідно до умов договору комісії на продаж спирту №20-к/в від 09.11.2007 р., виконав частково, а саме здійснивши оплату частково в розмірі 20901,92 грн., що підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.30-33), в зв'язку з чим заборгованість відповідача по сплаті суми комісійної винагороди склала 41208,41 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву свої заперечення обґрунтував тим, що Київським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Об'єднання "Київспирт") в порушення умов договору комісії на продаж спирту №20-к/в від 09.11.2007 р., доручення відповідача на представництво його інтересів та укладання договорів не виконувалось.

Проте заперечення відповідача спростовується наявними в матеріалах справи звітів відповідача, які надавались позивачу про відвантаження спирту згідно договорів комісії, на продаж спирту станом на 01.03.2008 р., 01.06.2008 р., 01.08.2008 р.. 01.09.2008 р., 01.10.2008 р., 01.11.2008 р., 01.12.,2008 р., 01.01.2009 р. та 01.02.2009 р.

Доказів, що вимагались судом від відповідача на підтвердження його тверджень щодо невиконання позивачем умов договору комісії на продаж спирту №20-к/в від 09.11.2007 р., щодо здійснення представництва інтересів відповідача на укладання договорів з покупцями, надано не було.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, в судовому засіданні, відповідачем було надано пояснення, що ними не здійснювалась оплата в зв'язку з тим, що позивачем відповідно до умов договору комісії не надавались акти виконаних робіт, що позбавило відповідача можливості здійснювати розрахунки комісійної винагороди з позивачем.

Проте, позивач у судовому засіданні заперечив щодо даного твердження, як підстави несплати комісійної винагороди відповідачем, так як: по-перше позивач неодноразово намагався підписати з відповідачем акти виконаних робіт, проте останній постійно ухилявся від їх підписання, а по-друге договором визначений термін оплати винагороди позивачу, а саме не пізніше 10-ти днів з дня відвантаження товару і тому не підписання акту виконаних робіт не звільняє відповідача від виконання ним своїх зобов'язань.

Суд аналізуючи вказані обставини, критично сприймає доводи відповідача, як підставу невиконання ним своїх зобов'язань по договору комісії на продаж спирту №20-к/в від 09.11.2007 р.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дії позивача по наданню послуг комісії та дії відповідача по їх прийняттю і його частковий розрахунок, свідчать про те, що у відповідача виникло зобов’язання по оплаті за отримані послуги комісії, а саме сплаті комісійної винагороди.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (п.1 ст.1011 Цивільного кодексу України).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (п.1 ст1013 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Відповідач доказів повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 41208,41 грн. - основної суми боргу, з покладанням на відповідача судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Згідно чинного законодавства, а саме п.3 ст.232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 4092,00 грн. - пені підлягає задоволенню, згідно розрахунку позивача, тому що вказана вимога відповідає умовам п.8.2 договору укладеного між сторонами, де вказано, що комісіонер має право на застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків перерахування комітентом комісійної винагороди. Пеня складає 0,1% від суми несвоєчасно перерахованої за кожен день прострочки.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1236,25 грн. - інфляційних витрат та 553,84 грн. - 3% річних, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1236,25 грн. - інфляційних витрат та 553,84 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Позивачем заявлено до стягнення 12 000,00 грн. за послуги адвоката, згідно укладеного договору про надання юридичних послуг №19 від 10.02.2010 р. та наданого позивачем платіжного доручення №389 від 23.03.2010 р., згідно якого позивачем було сплачено 12000,00 грн. адвокату Мельничуку Ю.Л. за надання юридичних послуг.

Згідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката, пов'язана з розглядом справи відноситься до судових витрат і стягується з відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Відповідно до ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Даним нормативним актом, а саме ст.12 встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Враховуючи викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 12 000,00 грн. за послуги адвоката підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст.525, 526, 527, 551, 625, 1011, 1013 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 232 ГК України,ст.ст. ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 48, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, ст.12 ЗУ "Про адвокатуру" -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" (23134, Вінницька область, Жмеринський район, с.Мартинівка, код ЄДРПОУ 05459128) на користь Київського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Об'єднання "Київспирт") (03190, м.Київ, вул.Баумана,9/12, код ЄДРПОУ 24920337) 41208,41 грн. - основної суми боргу; 4092,00 грн. - пені; 1236,25 грн. - інфляційних витрат; 553,84 грн. - 3% річних; 12000,00 грн.- витрат на послуги адвоката; 590,90 грн. - витрат на державне мито; 236,00 грн. - судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Достягнути з Київського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (Об'єднання "Київспирт") до Державного бюджету України 120,00 грн. - недоплаченого державного мита.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03190, м.Київ, вул.Баумана,9/12)

3 - відповідачу (23134, Вінницька область, Жмеринський район, с.Мартинівка)