Рішення № 92351761, 22.10.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м.Мукачево Справа №303/2083/20

2/303/1050/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до відповідачів: (1) ОСОБА_1 , який також діє від імені: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

(2) ОСОБА_5 ;

(3) ОСОБА_6 ;

(4) ОСОБА_7 ;

третя особа: Cлужба у справах дітей Мукачівської районної державної адміністрації

про стягнення неустойки, зобов`язання вчинити певні дії, виселення та зняття з реєстрації,

За участю:

представника позивача – Гринихи Т.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк) звернулося до суду з позовом до відповідачів про:

-стягнення з ОСОБА_1 суми 34406,67 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення;

-зобов`язання ОСОБА_1 передати (повернути) приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Будинок), шляхом підписання акту здачі-приймання приміщення;

-виселення та зняття з реєстрації відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що між позивачем та ОСОБА_1 15.01.2018 було укладено договір №4 оренди житлового будинку (надалі - Договір). Згідно з вказаним Договором Банк передав відповідачу (1) у тимчасове користування (оренду) за плату для проживання Будинок строком до 10.01.2019. Вказаний Договір припинений з 11.01.2019. Однак, ОСОБА_1 до не повернув зазначений Будинок та ухиляється від підписання акту здачі-приймання орендованого приміщення. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не виконує обов`язку щодо повернення об`єкта оренди, з останнього підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення користування Будинком, розмір якої становить 34406,67 грн.

Також позивач вказує на те, що ОСОБА_1 без згоди орендодавця зареєстрував у Будинку інших відповідачів, які підлягають виселенню з Будинку разом з ним, із зняттям їх з реєстрації місця проживання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просила задоволити з мотивів, викладених в позовній заяві.

Від представника відповідача (2) до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі (1), (2), (3), (4) в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних правовідносин, пов`язаних з наслідками цивільно – правової реалізації укладеного між позивачем та відповідачем (1) Договору, а також застосування в зв`язку з цим матеріального – правових способів захисту та відновлення порушеного права.

2. В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

15 січня 2018 року між Банком (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір, відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язався передати Орендареві у тимчасове платне користування (оренду) Будинок на обумовлений строк для проживання.

Згідно з п. 2.2 Договору орендна плата була визначено у розмірі 1300,00 грн. на місяць. Договір було укладено на строк з 15.01.2018 року по 10.01.2019 (п. 7.1 Договору).

Того ж дня сторони підписали акт здачі-приймання житлового приміщення.

13.02.2019 Банк надіслав ОСОБА_1 лист, згідно з яким повідомив останнього про наявність заборгованості за Договором, а також необхідність підписання акту здачі-приймання Будинку та можливість переукладання нового договору оренди.

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у частині першій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст.ст. 15, 386, 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

При цьому, права власника житлового будинку, квартири визначені статтею 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору та характеру правовідносин, що виникли між ними, вбачається, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї заселилися до будинку на підставі цивільно-правової угоди - договору оренди даного Будинку.

Особливості правового регулювання найму (оренди) житла визначаються нормами Глави 59 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 810 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною першою статті 817 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому.

До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки Договір припинив свою дію 11.01.2019, і відповідно до положень частини другої статті 821 Цивільного кодексу України такий пролонгації не підлягає, тому в силу приписів ст.ст. 509, 598, 785 Цивільного кодексу України відповідачі повинні звільнити займаний Будинок та повернути (передати) спірне майно позивачу.

З огляду на викладене, у відповідача і членів його сім`ї відсутні підстави для перебування у спірному Будинку, який належить позивачу, що є підставою для виселення відповідачів зі спірного Будинку без надання іншого жилого приміщення та повернення вказаного Будинку акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України).

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі № 6-122цс12.

Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У спірній по справі ситуації, відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів щодо своєчасного виконання умов Договору стосовно повернення Будинку, звільнення орендованого Будинку, а також підписання акту здачі-приймання або неможливості звільнення орендованого приміщення.

Таким чином, позивач у відповідності до положень частини другої статті 785 Цивільного кодексу України має право на стягнення з ОСОБА_1 неустойки у розмірі подвійної плати за користування Будинком за період 02.03.2019 по 02.04.2020, що становить 34406,67 гривень (86,67 (подвійна орендна плата за один день) х 397 днів прострочення.)

Поряд з цим, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

З урахуванням вказаних законодавчих приписів, у задоволенні позовних вимог про зняття з реєстрації місця проживання відповідачів слід відмовити, оскільки така вимога окремого вирішення у даному випадку не потребує, так як задоволення попередньої (виселення) - є достатньою підставою для зняття відповідачів з реєстрації у Будинку на підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Крім того, така вимога у контексті з положеннями ст.ст. 1, 15 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15 Цивільного кодексу України, є передчасною, оскільки позивачем доказово не підтверджено обставин щодо порушення органом уповноваженим на виконання таких дій прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання вирішення розподілу судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 1291 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 259, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задоволити частково.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» приміщення, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Чомонин, вул. Миру, 152 шляхом підписання акту здачі-приймання приміщення.

3. Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» неустойку у розмірі 34406,67 гривень.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

6. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму 4729,50 гривень судового збору.

6.1. Стягнути з ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму 525,50 гривень судового збору.

6.2. Стягнути з ОСОБА_6 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму 525,50 гривень судового збору.

6.3. Стягнути з ОСОБА_7 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму 525,50 гривень судового збору.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

9. Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001 м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

Представник позивача: Гриниха Тетяна Юріївна ( АДРЕСА_2 ).

Відповідачі: (1) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який також діє від імені: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

(2) ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 );

(3) ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 );

(4) ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Представник відповідача (2): ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 ).

Третя особа: служба у справах дітей Мукачівської районної державної адміністрації (89600, м. Мукачево, вул. Августина Штефана, 25)

Суддя В.В. Кость

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.10.2020.