Постанова № 9235167, 15.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2010 року           10:15           № 2а-11840/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»

До відповідачів1.          Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

2.Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва простягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та нарахування відсотків За участю представників сторін: Від позивача: Мінчук Д.Л. –представник за довіреністю

Від відповідача 1: не з’явились

Від відповідача 2: Степаненко І.Д. –представник за довіреністю

За участю представника прокуратури: Овчаренко О.З.

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ТОВ «ТФГ-Дельта»звернулось до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 137856,00 грн., зобов’язання відповідача –2 нарахувати в особовому рахунку позивача відсотки на рівні 120 % річних облікової ставки НБУ та повідомити позивача про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю.

Заявами від 11.11.09р., 02.02.10р. та від 15.03.10р. позивач змінював позовні вимоги.

З урахуванням останньої заяви позивача (вх. № 03-12/1586 від 15.03.10р.), предметом позову є: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 27.11.2008р. №0009432303/0; стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві на користь ТОВ «ТФГ –ДЕЛЬТА»бюджетної заборгованості у розмірі 115786 грн.; зобов'язання ДПІ у Печерському районі міста Києва після повного перерахунку Головним управлінням Державного казначейства України у місті Києві на рахунок позивача коштів з бюджету у вищезазначеному розмірі, в особовому рахунку позивача нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення; зобов'язання ДПІ у Печерському районі міста Києва повідомити позивача про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю у формі наведеній в додатку 5 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», який затверджений спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування з податку ПДВ за серпень і жовтень 2007 року у загальному розмірі 115786 грн., вказує на те, що підставою для такого висновку та прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення були припущення податкового органу про незнаходження позивача за юридичною (фактичною) адресою та ненадання ним документів для перевірки задекларованих сум бюджетного відшкодування, що не відповідає фактичним обставинам справи та даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник позивача зазначає, що ДПІ не повідомлено позивача про проведення перевірки декларацій за вказаний період, про витребування документів на підтвердження задекларованих у податкових деклараціях даних; позивачу не направлялись ні запрошення на перевірку, ні акт перевірки від 27.11.08р. Втім, доказів того, що перевіркою було виявлено невідповідність сум бюджетного відшкодування сумі, заявленій у цих податкових деклараціях податковим органом у акті не наведено.

З покликанням на неправомірність вказаного податкового повідомлення-рішення та не дотримання позивачем вимог п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР щодо порядку визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача –1 - Головного управління Державного казначейства України у м. Києві в судовому засіданні 05.11.009р. проти позову заперечив та зазначив, що відповідно до Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України, Державного казначейства України від 21.05.01р. №200/86, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Контролюючими органами у випадку відшкодування ПДВ є податкові органи, якими у спірному випадку не було надано відповідних висновків щодо відшкодування на користь позивача спірної суми.

Отже, представник відповідача-1 вважає, що вимоги щодо Головного управління Державного казначейства у м. Києві –безпідставні, а позов необґрунтований.

Заявою від 12.02.10р. №05-04/194-1537, отриманою канцелярією суду 15.02.10р., відповідач-1 просив проводити розгляд справи без участі представника Головного управління ДКУ у м. Києві.

Представник відповідача -2 - ДПІ у Печерському районі міста Києва проти позову заперечив, мотивуючи тим, що ДПІ у Печерському районі м. Києва неодноразово, за участі понятих, було встановлено незнаходження позивача за юридичною та фактичною адресами: м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9а , про що складено акти перевірки юридичної адреси фактичному місцезнаходженню СПД від 15.10.08р. та від 20.10.08р. За результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТФГ - Дельта»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вказаний період, що відображені у акті перевірки №613/23-3/21641157 від 27.11.2008р., ДПІ встановлено, що у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 86391 грн. за серпень 2007 року та 29395 грн. за жовтень 2007року, так як Товариство не знаходиться за місцезнаходженням та не надало документів на перевірку достовірності задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ даних. На підставі акту перевірки, ДПІ прийняте податкове повідомлення - рішення №0009432303/0 від 27.11.2008р. , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень, жовтень 2007 року у вказаних розмірах та на загальну суму 115786 грн. Зазначене податкове повідомлення –рішення відповідно до акту №1157/23-03/21641157 від 27.11.2008р. розміщене на дошці податкових оголошень (повідомлень).

З покликанням на викладене, на те, що податковим органом дотримано вимог Закону щодо порядку проведення перевірки, а також і на те, що позивачем пропущено річний строк звернення з позовом до суду, встановлений ст.99 КАС України, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Прокурор підтримує заперечення відповідачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, думку прокурора, суд

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТФГ –Дельта»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, жовтень 2007 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.07.07р. по 31.07.07р. та 01.09.07р. по 30.09.07р., за результатами якої складено акт перевірки №613/23-3/21641157 від 27.11.2008р.

На підставі вказаного акту, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0009432303/0 від 27.11.2008р. , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 115786 грн., в тому числі: за серпень 2007 року у розмірі 86391 грн. (за поясненнями представника ДПІ у рішенні помилково за серпень 2007 року зазначено суму 85 481 грн., замість 86391 грн., що призвело до арифметичної помилки в загальній сумі 114 876 грн., замість 115786 грн.), та за жовтень 2007 року у розмірі 29395 грн.

Як свідчать обставини справи та матеріали перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування у загальній сумі 115786 грн., слугував висновок податкового органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за серпень та жовтень 2007року, мотивований тим, що Товариство не знаходиться за місцезнаходженням та не надало документів на перевірку достовірності задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ даних.

Суд вбачає підстави для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-ІУ до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР було внесено зміни, в зв'язку з чим із 01.06.2005 року порядок визначення сум, належних до бюджетного відшкодування, є наступним.

За підсумками періоду (першого), в якому виникло від'ємне значення, платник податку бюджетного відшкодування не одержує. Сума такого від'ємного значення у цьому періоді враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а за його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного (другого) податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР).

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР, коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається.

При цьому згідно з пунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7 статті 7 Закону N 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Відповідно до 7.7.3. ст.7 Закону N 168/97-ВР, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як свідчать обставини справи, у серпні 2007 року (податкова декларація з ПДВ за серпень подана 11.06.08р. № 562534) за даними позивача залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24) склала 93 499 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17) –1233 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) –86391 грн.; сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 25.1) –86391 грн.

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2007 року ( № 562540 від 11.06.08р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника складає 29395 грн.; рядок 24 – 37028 грн.; рядок 17 –434 грн.; сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) –29395 грн.

Абзацом другим підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

В спірному випадку, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з тих мотивів, що бюджетне відшкодування за серпень 2007р., жовтень 2007р вдвічі і більше перевищує вартість власних основних фондів позивача, про що посадовими особами податкового органу було складено на ім’я начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва доповідні записки № 297/15-10 від 08.07.08р.; № 298/15-10 від 08.07.08р. про необхідність проведення позапланової виїзної перевірки бюджетного відшкодування. Крім того, як зазначено в акті перевірки, податкові декларації за серпень 2007р. та жовтень 2007р. в порушення вимог п.п.4.1.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»подано несвоєчасно, а саме 11.06.08р. за № 562534 та № 562540, відповідно.

Однією з підстав для проведення позапланової виїзної перевірки є неподання платником податків в установлений строк податкової декларації або розрахунку, якщо їх подання передбачено законом (п.2 ст.11-1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Як свідчать матеріали справи, про проведення виїзної позапланової перевірки позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період серпень, жовтень 2007 року, начальником ДПІ у Печерському районі м. Києва видано наказ № 694 від 07.11.08р., в якому зазначено підставою для її проведення п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», дата її початку та дата закінчення з 07.11.08р. по 20.11.08р.

Між тим, як вбачається з акту (стор. акта 2) перевірка проводилась в приміщенні ДПІ; запити щодо надання загальних відомостей про основних постачальників позивача за періоди серпень та жовтень 2007 року податковим органом не надсилались (стор.3 акту); фактична сплата ПДВ в ціні товарів (послуг) не перевірялась, а висновок про завищення сум бюджетного відшкодування, як зазначалось вище, зроблений виключно з покликанням на незнаходження позивача за місцезнаходженням (юридичною та фактичною адресами: м. Київ, вул. Кіквідзе, 26; м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9а) відповідно до актів перевірки юридичної адреси фактичному місцезнаходженню СПД від 15.10.08р. та від 20.10.08р.

Суд вважає такий висновок необґрунтованим та передчасним, оскільки він не ґрунтується на перевірці достовірності нарахування бюджетного відшкодування за вищевказаний період, як того вимагає вищенаведена ст. 7 Закону N 168/97-ВР, а також норми інших законодавчих актів, які регламентують порядок та підстави проведення планових та позапланових перевірок, метою яких є, в першу чергу, перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Так, відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка. Такі підстави та порядок проведення позапланової виїзної перевірки передбачені ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п.1.3. Порядку, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З наведених правових норм слідує, що податковий орган за наслідками проведеної перевірки складає акт, в якому відображає виявлене порушення, в першу чергу, вимог податкового законодавства, внаслідок якого податковий орган дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування, чого немає у спірному випадку.

Податковим органом не надано належних документальних доказів на підтвердження неможливості проведення виїзної позапланової перевірки позивача з 07.11.08р. по 20.11.08р.; не допуску до перевірки у вказаному періоді; витребування від позивача документів для перевірки достовірності даних податкової звітності з ПДВ за вказаний період, тощо, як і не подано доказів про порушення вимог Закону при розрахунку сум бюджетного відшкодування, чи доказів, на підтвердження відсутності права на отримання бюджетного відшкодування, як того вимагає Закон N 168/97-ВР (п.п.7.7.2. «а», п.п.7.7.11. статті 7).

Акти про незнаходження за місцезнаходженням від 15.10.08р. та від 20.10.08р., на які покликається відповідач, складені до початку проведення спірної перевірки (направлення на перевірку від 07.11.08р.; наказ керівника ДПІ про проведення перевірки від 07.11.08р. № 694), а тому не можуть вважатись належними доказами та підставою для проведення виїзної позапланової перевірки в приміщенні податкового органу.

За вимогами ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»від 15.05.2003 року N 755-IV, місцезнаходження юридичної особи є однією з обов’язкових відомостей щодо юридичної особи, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб (ч.5 ст.17 цього Закону)

Відповідно до частин 1,3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

В даному випадку, за відомостями Єдиного державного реєстру (довідка від 02.08.07р.; витяги станом на 23.09.09р., станом на 19.01.10 року), місцезнаходженням позивача є м. Київ, Печерський район, вул.Кіквідзе,26.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для висновку про неможливість проведення спірної виїзної позапланової перевірки за місцезнаходженням позивача.

Окрім того, згідно з положеннями п.4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Відтак, як встановлено судом, таким правом з метою перевірки питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень, жовтень 2007 року податковий орган також не скористався; письмові запрошення з цього приводу позивачу не направляв.

Наслідком порушення вимог законодавства щодо порядку проведення перевірки визначення достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за серпень, жовтень 2007 року слугував необґрунтований та протиправний висновок про завищення сум бюджетного відшкодування, оскільки такий висновок не ґрунтується на встановленні порушення вимог Закону щодо порядку визначення сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись субґєктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого субґєкт владних повноважень зобовґязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення субґєкта вланих повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд вважає протиправним оспорюване податкове повідомлення рішення, в звґязку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позов в цій частині –задоволенню.

У суду відсутні правові підстави для висновку про пропуск позивачем строку оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, на застосуванні якого наполягає податковий орган з покликанням на ст.ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами.

Підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним, а отже, пріоритетним щодо спірних правовідносин, встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому, наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 КАС України.

В даному випадку, такий строк позивачем не пропущено, оскільки рішення податкового органу оскаржено в межах граничного строку, визначеного ст.15 Закону N 2181-III, отже у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині вимог.

Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення решти вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості у розмірі 115786 грн. за вказаний період та зобов'язання відповідача нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки НБУ, за порушення строків такого відшкодування.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 Закону N 168/97-ВР із змінами,внесеними згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах зазначеної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам у складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Як свідчать обставини справи та матеріали перевірки, податковим органом під час перевірки не встановлювалась фактична сплата позивачем (отримувачем) ПДВ в ціні товарів (послуг).

Встановлення таких обставин, в також обставин щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування та правомірності розрахунку суми бюджетного відшкодування, віднесено, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ст. 7 Закону N 168/97-ВР, до компетенції податкових органів, а не суду.

Враховуючи наведене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у зазначеній частині вимог.

Разом з тим, враховуючи встановлені судом порушення з боку податкового органу під час перевірки, що призвели до порушення прав позивача на реалізацію у встановлений законом спосіб права на бюджетне відшкодування, а також те, що основним завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій, суд вважає за доцільне, з метою відновлення та захисту порушеного права позивача, зобов’язати ДПІ у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дії для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, заявленої позивачем у вказаному періоді.

Право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять регламентоване до ч. 2 ст. 11 КАС України. Відповідно до ст.162 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд при вирішенні справи по суті може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 27.11.2008 р. №0009432303/0.

Зобов’язати ДПІ у Печерському районі м. Києва вчинити передбачені п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»дії для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування, заявленої ТОВ «ТФГ-Дельта» у серпні, жовтні 2007 року.

В задоволенні решти позову –відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 20.04.10р.