Постанова № 9234989, 24.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2010 року           14:45           № 2а-1574/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакрите акціонерне товариство "Президент-Готель"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2010р. №0000124220/0 ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.01.2010 р. № 0000124220/0.

          Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає спірне рішення таким, що прийнято безпідставно та необґрунтовано, оскільки збір на право використання символіки міста Києва справляється лише з тих суб’єктів господарювання, які використовують символіку у комерційних цілях. З рекламної продукції Позивача вбачається, що у його власному найменуванні наголошується на словосполученні «Президент-Готель», а слово «Київський»використовувалось як другорядне, тобто для територіальної ідентифікації готелю, але ні в якому разі для комерційної мети.

Крім того, на підтвердження неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід зазначити, що Позивач –ЗАТ «Президент-Готель»ніколи не звертався до столичної влади з метою отримання дозволу для використання символіки, як це передбачається частиною другою статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори», де зазначено що дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Відсутність такого звернення Позивача також підтверджує його небажання використовувати будь-яку місцеву символіку, до того ж, ще й в комерційних цілях.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, та просила відмовити у задоволені позову, свою позицію виклала у письмових запереченнях на позовну заяву. Відповідач вважає правомірним нарахування позивачу суми податкового зобов’язання, у тому числі нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки позивачем були порушені п. 6.3 розділу IV Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.02.1994 року №7, в редакції рішення від 9 березня 2006 року №149/3240, із змінами та доповненнями.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. києві по роботі з великими платниками податків було проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного законодавства за період 01.01.2003р. по 30.09.2009р.

За результатами перевірки було складено акт від 15.01.2010р.№ 9/42-20/30058128 в якому зазначено порушення п.6.3 розділу VI Положення про збір за право на використання символіки міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.02.1994р. №7 ( в редакції рішення від 9 березня 2006 року № 149/3240) із змінами та доповненнями та підпункту «б» пп.4.2.2 ст.4 Закону України від 21 грудня 2000року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», а саме позивачем не було подано податкові декларації зі збору на право використання символіки міста Києва.

Законом України «Про систему оподаткування»визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування», місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Відповідно до п.9 ч.2 ст. 15 вищезазначеного Закону до місцевих зборів (обов’язкових платежів) належить збір за право використання місцевої символіки.

Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. № 56-93 «Про місцеві податки і збори»(далі Декрет) визначено види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення.

Статтею12 Декрету передбачено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на право використання місцевої символіки (гарба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб 0,1 % вартості виробленої продукції, виконанні робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю –5 неоподатковуваних доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Декрету «... органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві подати і збори або звільняти їх від сплати певні категорії платників податків та надавати відстрочку у сплаті місцевих податків та зборів... ».

У місті Києві збір за право використання місцевої символіки впроваджено рішенням Київської міської ради від 15.02.1994р. №7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва».

Пунктом 1.2 Положення про збір за право використання символіки міста Києва, затвердженого вищезазначеним рішенням, визначено, що до місцевої символіки відносяться назви і зображення об’єктів та історичних пам’яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.96р.№ 39 Переліком назв об’єктів та історичних пам’яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку. Це герб м. Києва, прапор м. Києва, Назви (похідні від назв).

Відповідно п.2 Положення, розрахунковою базою оподаткування збором юридичних осіб є загальна вартість виробленої продукції (виконання робіт, надання послуг) підприємств, організацій , установ, у власних назвах або товарних знаках, яких використовується символіка міста у комерційних цілях.

У відповідності до п.п. 6.3 п.6 Рішення №149/3240, збір за право на використання символіки м. Києва сплачується підприємствами та організаціями щоквартально не пізніше десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання розрахунку сплати збору.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що збір за право використання місцевої символіки міста Києва, зокрема, найменування «Київ»справляється з тих суб’єктів господарювання, які використовують символіку у комерційних цілях.

Що стосується тверджень позивача щодо територіального ідентифікування місцезнаходження готелю, а не використання назви в комерційних цілях суд зазначає наступне.

Платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які у встановленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують в найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Згідно з п. 76 Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.02.1996 р. N 39 зазначено, що назва «Київ»віднесена до назви, використання якої юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку.

Суд звертає увагу на те, Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 року N65 «Про затвердження вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу»встановлено, що назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України. Юридична особа, крім повного найменування, може мати скорочене найменування.

Пункт 2.4. Наказу №65, назва юридичної особи береться у лапки та зазначається безпосередньо після організаційно-правової форми суб'єкта господарювання. Використання лапок у найменуванні юридичної особи не є ознакою для визначення тотожності найменувань.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до п.1.3 Положення, використання символіки м. Києва з комерційною метою дозволяється тільки за наявності дозволу, наданого Головним управлінням культурної спадщини виконавчого органу Київради. Юридичні особи та громадяни, які не отримали дозволу в установленому порядку, але використовують символіку м. Києва з комерційною метою, несуть відповідальність згідно з нормами чинного законодавства.

Отже, суд приходить до висновків, що використання позивачем вислову «Київ»виключно для підтвердження свого місцезнаходження не відповідає дійсності, оскільки відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи Закону виступають від її імені, у зв’язку з чим твердження позивача не знаходять у законодавстві правового підґрунтя.

За таких обставин позивач, використовуючи у найменуванні символіку міста Києва, зобов’язаний справляти збір за право використання символіки міста Києва.

          Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

          Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучались та експертизи не проводились, судові витрати, що підлягають стягненню відсутні.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кишинський М.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –31.03.2010р.