Рішення № 92349101, 22.10.2020, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/191/20

Номер рядка звіту 62

РІШЕННЯ

іменем України

"22" жовтня 2020 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Прищепи Т.П.

за участю секретаря с/з Калантарян Л.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в залі суду смт Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити житлове приміщення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив постановити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві приватної власності домоволодінням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідачку звільнити житлове приміщення, а також стягнути на його користь судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що рішенням Ємільчинського районного суду від 06.11.2019 (справа № 277/926/19) за ним визнано право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В даний час у будинку, який належить йому на праві приватної власності незаконно проживає ОСОБА_2 та створює йому перешкоди в користуванні майном. З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору адвокат Луговий Р.Ю. від імені позивача звернувся до відповідачки з претензією, в якому просив звільнити будинок, однак відповідач не звільнив будинок та продовжує незаконно ним користуватися.

Ухвалою судді за даним позовом відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Вказаною ухвалою відповідачці був наданий строк для подачі відзиву на позовну заяву, але вона не скористалася своїм правом та відзив на позов не надала.

У судове засідання позивач не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 04.06.2020 направила до суду заяву про відкладення розгляду справи. В судові засідання призначені на 20.07.2020, 10.08.2020, 21.10.2020 не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином судовою повісткою, про причини неявки суд не повідомила, та не направила заяви про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з наступним.

Судом встановлено, що рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 06.11.2019 (справа № 277/926/19) вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом (а.с. 6).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності стверджується, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за реєстраційним номером нерухомого майна: 2026234718217, номер запису про право власності 35396357 (а.с. 7).

Згідно довідки Яблунецької селищної ради від 10.03.2020, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК України,про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Крім того, в ст.150,156 ЖК України зазначено, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

З`ясувавши обставини даної справи та оцінивши надані суду докази, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки судом встановлено та знайшло своє належне підтвердження, що позивач будучи одноособовим власником спірного домоволодіння, та маючи гарантоване право вільно і на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, на даний час обмежений в здійсненні такого права.

При цьому аналіз статті 391 ЦК України свідчить, що підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником свого права. Таким чином, право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому долучені відповідачкою до матеріалів справи ксерокопії: завіреної у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 про те, що він після оформлення спадщини на спірний будинок протягом двох місяців подарує його відповідачці та розписки від 19.12.2005 про те, що ОСОБА_1 продав хату ОСОБА_2 і получив повністю розрахунок в розмірі 4700 грн. (а.с. 31, 32) не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вказані ксерокопії суд не може визнати належними та допустимими доказами з причини необгрунтування відповідачкою їх походження та призначення, відсутністю відзиву на позовну заяву, неодноразовою неявкою в судові засідання. Крім того з матеріалів справи не вбачається, що відповідачка є членом сім`ї власника домоволодіння, не спростовано доводи позивача про наявність у ОСОБА_2 іншого житла, суду відповідачкою не надано жодного доказу про те, що вона має триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірний будинок є її житлом у розумінні ст. 8 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, на підставі ст.15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України, суд вважає необхідним захистити порушене право власності позивача і усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання її звільнити житлове приміщення за вказаною адресою.

Згідно ст. 142 ЦПК України, у разі задоволення позовних вимог з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати. При цьому, ст. 133 ЦПК України встановлено, що витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат і мають бути покладені на відповідачку та нею відшкодовані.

Керуючись ст.316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов`язання звільнити житлове приміщення – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 .

Усунути власнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 , перешкоди у користуванні домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: Т. П. Прищепа