Рішення № 92348107, 22.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 р. Справа№200/2404/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 15.07.2019 року звернувся до Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Васюківської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

До вказаної заяви додавались графічні матеріали розташування земельної ділянки та копія паспорта громадянина України.

Відповідач зволікає в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою та до дня звернення до суду із цією позовною заявою ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, а ні вмотивованої відмови у наданні дозволу, а ні дозволу на розробку проекту землеустрою за наслідком розгляду вищевказаного звернення Позивача - не надав.

Позивач, не погоджуючись із такою бездіяльністю ГУ Держгеокадастру, вимушений звернутись до суду із цим адміністративним позовом.

Просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 15.07.2019 року.

Зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Васюківської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

07 квітня 2020 року відповідач спрямував до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив наступне.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є переміщеною юридичною особою з 2015 року.

Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.05.2019 № 131 «Про тимчасове переміщення Головного управління Дерєгеокадастру у Донецькій області», наказу Головного управління від 24.05.2019 №110 «Про тимчасове переміщення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області» Головне управління було переміщено з м. Костянтинівка Донецької області до м. Маріуполь Донецької області.

У зв`язку з переміщенням Головного управління до м. Маріуполя було звільнено велику кількість співробітників Головного управління - професіоналів в області землекористування, натомість у м. Маріуполі були призначені особи, які не відповідають кваліфікаційним вимогам посад державної служби.

Ряд структурних підрозділів Головного управління, а саме відділ державної землевпорядної експертизи, управління Державного земельного кадастру, частково управління землеустрою, використання та охорони земель, відділ ринку і оцінки земель знаходились у м. Краматорську.

Частково працівники деяких відділів Головного управління з м. Костянтинівки були переміщені до м. Краматорську, у зв`язку з неможливістю швидко підібрати кваліфікованих працівників у м, Маріуполі з достатнім рівнем професійної придатності.

З моменту переміщення Головного управління до м. Маріуполя з 09.08.2019 було виявлено факти численних порушень: у веденні бухгалтерського обліку, порушення ведення кадрової роботи, прострочений документообіг (листування з фізичними та юридичними особами, з органами державної влади, клопотань від учасників Антитерористичної операції, фізичних та юридичних стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, а також затвердження документації із землеустрою), прострочений розгляд доручень Донецької облдержадміністрації.

Переміщення Головного управління до м. Маріуполя Донецької області у серпні 2019 року не було доведено до кінця.

Головним управлінням на виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру України від 15.11.2019 № 296 прийнято наказ від 18.11.2019 №273 про тимчасове переміщення Головного управління до м. Краматорськ.

Підсумовуючи вищенаведене, у Головного управління не було технічної можливості та кваліфікаційних кадрів для розгляду даного клопотання по суті про що було повідомлено позивача інформаційним листом.

15.07.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надійшло клопотанння ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства та території Васюківської сільської ради Бахмутського району Донецької області.

Головним управлінням надано відповідь від 27.08.2019 № Д-4475/0- 1619/0/37-19, в якій вказано, що у зв`язку з технічними проблемами у роботі системи електронного документообігу, впровадженого в Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області, затвердження проекту землеустрою на даний час не представляється можливим.

Після відновлення функціонування системи в повному обсязі, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розгляне клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в установленому законом порядку.

Дане клопотання та відповідь на нього було зареєстроване виключно з використанням системи електронного документообігу «Автоматизована система «ДОК ПРОФ».

На цих підставах у позові просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року суд залишив позовну заяву без руху у зв`язку з виявленими недоліками.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року суд відкрив провадження з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Суддя головуюча Волгіна Н.П.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28 квітня 2020 року.

28 квітня суд відклав розгляд справи у зв`язку з перебуванням судді головуючої на лікарняному.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року суд відклав підготовче засідання на 09 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року суд відклав підготовче засідання на 25 червня 2020 року.

25 червня суд відклав розгляд справи у зв`язку з перебуванням судді головуючої на лікарняному.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року справу прийняв до свого провадження суддя головуючий Хохленков О.В., у зв`язку з перебуванням судді Волгіної Н.П. на лікарняному, та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 25 серпня 2020 року.

25 серпня 2020 року суд відклав підготовче засідання на 25 вересня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 22 жовтня 2020 року.

Позивач 22 жовтня 2020 року в судове засідання не з`явився. Надав до суду клопотання від про проведення судового засідання без його та його представника участі та прийняття рішення на розсуд суду.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином. Заяву про поважність причин неявки до суду не надав.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України на підставі паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 виданого Артемівським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 18 травня 2013 року (а.с.6-7).

Відповідачем є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 39767332 та суб`єктом владних повноважень.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (у редакції Держгеокадастру від 20.20.2020 № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно- правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, та в порядку визначених повноважень розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Донецької області з 2013 року.

15.07.2019 року позивач звернувся до Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Васюківської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства.

До вказаної заяви додавались графічні матеріали розташування земельної ділянки та копія паспорта громадянина України (а.с.4-5).

Відповідач не прийняв рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, тому позивач вимушений звернутися до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п.б) ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.ч. 6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 3 ст. 50 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 року №838 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок серед іншого включають рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

При цьому суд звертає увагу, що частина 7 статті 118 Кодексу була доповнена абзацом 3 згідно із Законом № 366 від 02.07.2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок»:

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту цього закону, він встановлює відповідальність посадових осіб за порушення строків розгляду документів з землеустрою, забороняє витребування не передбачених законом документів, визначає наслідки не прийняття уповноваженими суб`єктами рішень. Тобто даний закон покликаний додатково упорядкувати земельні правовідносини, захистити права осіб, зацікавлених в отриманні земельних ділянок, від зволікань, безпідставних рішень органів влади.

Відтак суд вважає, що запроваджений цією нормою принцип мовчазної згоди, надає особі, яка звернулась за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою та не отримала у визначений законом строк рішення, такі ж права, які має особа, яка цей дозвіл отримала.

Тобто особа, яка розробила проект землеустрою за принципом мовчазної згоди, також має право на звернення за затвердженням цього проекту. І відмова в затверджені проекту з підстав відсутності дозволу на його розроблення суперечить наведеним приписам та позбавляє особу захисту від бездіяльності органу владних повноважень, який вона отримала за Законом №366 від 02.07.2013 року.

В даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням громадянина, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Як вбачається з матеріалів справи Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області при розгляді заяви позивача від 15.07.2019 року не було прийнято розпорядження, відповідно до вимог Закону.

Проте така позиція, за умови відсутності будь-яких доказів, унеможливлює доведення суду, обізнаність позивача щодо прийнятого за його клопотанням рішення. При цьому саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладений обов`язок доказування правомірності свої дій та рішень.

Стаття 118 Земельного кодексу визначає лише два можливих рішення відповідача при розгляді клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою – або надання такого дозволу, або мотивована відмова у його наданні.

При цьому відмова в надані дозволу має бути вмотивованою, і підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Посилання відповідача на те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може бути наданий позивачу, оскільки він не мав технічної можливості прийняти таке рішення, є неприйнятним, оскільки вказані обставини не включені в перелік підстав відмови у наданні такого дозволу, що визначені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, фактично відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, а юридично не оформивши цю відмову, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України “Про землеустрій”, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Васюківської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Згідно зі змісту Рекомендації №R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Отже, дії відповідача щодо прийняття відповідного рішення у формі встановленої Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій», є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень та втручання суду до управлінських функцій цього суб`єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, дії Головногог управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо розгляду заяви позивача від 15.07.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Васюківської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень та втручання суду до управлінських функцій цього суб`єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Тобто, в даному випадку суд може зобов`язати суб`єкт владних повноважень повторно розглянути заяву позивача, але не може втручатися в управлінську діяльність цього суб`єкта та вказувати йому яке саме рішення він повинен прийняти.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину для індивідуального дачного будівництва та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що надання суб`єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Така саме правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, від 24 квітня 2018 року справа №802/1534/17-а, від 15 травня 2018 року справа №820/4436/17.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 15.07.2019 року.

Зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Васюківської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки суду висловленої в рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, м.Краматорськ, пл..Машинобудівників, буд.16, код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривен 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 22 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков