Рішення № 92348091, 21.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 р. Справа№200/7393/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діни Петрівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діни Петрівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 57717948.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях зазначено, що виконавче провадження відкрито із порушенням ст. 24 та ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII, якими передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, Позивач вважає, що оскільки він зареєстрований у м. Маріуполь, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на який звернено стягнення, також видано у м. Маріуполь, а відповідач має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва, на час відкриття виконавчого провадження підстав для прийняття оскаржуваної постанови не було. Крім цього, виконавчий напис, з виконання якого 16.11.2018 відкрито виконавче провадження № 57717948, вчинено нотаріусом 17.07.2010, в той час як за приписами Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV, що діяв на час вчинення напису, строк пред`явлення виконавчих документів до виконання складав 1 рік, отже строк пред`явлення до виконання виконавчого напису від 17.07.2010 сплинув станом на 16.11.2018. Додатково позивачем зауважено, що автомобіль, на який звернуто стягнення за виконавчим написом у 2009 році вибув з володіння позивача внаслідок незаконного володіння ним злочинною групою, його місцезнаходження невідомо, що підтверджується вироком Київського районного суду м. Донецька від 10.02.2014 та що відомо стягувачу (третій особі).

Відповідачем надано суду відзив на позов із викладеними в ньому запереченнями проти заявлених позивачем вимогами. Відповідач вказав, що виконавчий документ подано стягувачем до виконання за адресою місцезнаходження майна боржника у м. Київ. Виконавче провадження розпочинається за заявою стягувача, у якій крім іншого зазначається адреса місцезнаходження боржника або його майна. Відповідач зазначив, що згідно з виконавчим документом необхідно звернути стягнення на заставне майно боржника, що є рухомим, а отже може перебувати будь де на території України. На час відкриття виконавчого провадження авто перебувало у м. Києві, про що було відомо стягувачу. Відповідно до ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця належить стягувану. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Відповідач також зазначив, що постанови виконавчого провадження направлялися позивачу, однак повертались за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання.

Від третьої особи судом отримано пояснення, згідно з якими виконавчий документ, що виданий 17.07.2010, пред`являвся ним до виконання разом із заявою про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2010. Відділом Державної виконавчої служби 06.08.2010 відкрито виконавче провадження з його виконання, а постановою від 14.09.2016, яка отримана стягувачем 01.11.2016, виконавчий документ повернуто стягувачу. Згідно з п. 5 розділу XIII Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. За ст. 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, а строки їх пред`явлення перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Згідно зі ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Отже, строк пред`явлення даного виконавчого документа до виконання закінчувався 31.10.2019, водночас був пред`явлений до виконання вдруге – 14.11.2018, а відповідачем 16.11.2018 відкрито спірне виконавче провадження з його примусового виконання. 21.08.2020 відповідачем також прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувану. 17.09.2020 виконавчий документ знов пред`явлений до виконання, про відкриття виконавчого провадження винесено постанову від 22.09.2020.

Позивачем надано суду відповідь на пояснення третьої особи, де зазначено про пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що свідчить про протиправність відкриття провадження за таким виконавчим документом. Також ним надано додаткові письмові пояснення, де вказано, що як вбачається із отриманої 14.11.2018 відповідачем заяви третьої особи про відкриття виконавчого провадження, у ній зазначалось, що про перебування майна боржника у м. Києві, а саме щодо відкритого у боржника банківського рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» за адресою: м. Київ, вул. Андіївська, що суперечить викладеному у відзиві про зазначення третьою особою у заяві про відкриття виконавчого провадження адреси перебування авто у м. Київ.

До суду сторони та представник третьої особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 17.08.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.08.2020. Враховуючи неявку сторін до судового засідання 26.08.2020 суд на підставі ч. 9 ст. 205, ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) дійшов висновку про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху. Так, судом встановлено, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду та не надано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим ухвалою від 27.08.2020 позов залишено без руху. Ухвалою від 14.09.2020 позивачу відмовлено у забезпеченні доказів.

Ухвалами від 16.09.2020 позивачу поновлено строк звернення до суду, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні та витребувано додаткові докази у справі від Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК". 29.09.2020 судом від Акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" отримано витребувані докази та відповідні пояснення, у зв`язку з чим ухвалою від 30.09.2020 запропоновано сторонам протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали надати відповідь щодо наданих третьою особою пояснень та документів. 12.10.2020 та 15.10.2020 від позивача надійшли відповіді на пояснення третьої особи, 21.10.2020 – додаткові письмові пояснення. Від відповідача будь-яких пояснень або документів не надходило, ухвалу від 16.09.2020 із пропозицією їх надати відповідачем отримано 06.10.2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

17.07.2010 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Євгенієм Вікторовичем вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 5513, яким звернено стягнення на користь третьої особи, ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (код ЄДРПОУ 14282829, в подальшому за рішенням загальних зборів від 26.04.2018 № 79 (статут у новій редакції від 07.12.2018) – АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"), на транспортний засіб (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 , видане 06.08.2008 2-им ВРЕВ м. Маріуполя УДАІ ГУМВС Донецької області, місце стоянки згідно договору застави – АДРЕСА_1 (гараж), який належить на праві власності позивачу, ОСОБА_1 , мешканцю АДРЕСА_2 ), ІПН НОМЕР_3 .

За заявою ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" від 23.07.2010 Жовтневим ВДВС Маріупольського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження (ВП) № 20666411 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису від 17.07.2010 № 5513.

Постановою від 14.09.2016 у ВП № 20666411 виконавчий напис від 17.07.2010 № 5513 повернуто стягувачу згідно з п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки при здійсненні виконавчого провадження оголошено розшук майна боржника (транспортного засобу), що здійснювався органами МВС, однак транспортний засіб не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Ця постанова отримана стягувачем 01.11.2016 згідно вхідного штампу на супровідному листі до неї.

14.11.2018 ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" знов звернулось із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом від 17.07.2010 № 5513, до якої додав оригінал виконавчого документу та у якій вказано, що в позивача наявний відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» за адресою: м. Київ, вул. Андіївська. Заява отримана відповідачем, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діною Петрівною 14.11.2018.

16.11.2018 ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" також звернулось із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом від 17.07.2010 № 5513, до якої додав оригінал виконавчого документу та у якій зазначено, що заставний транспортний засіб боржника перебуває за адресою: м. Київ, вул. Порика, 13. Заява отримана відповідачем 16.11.2018.

Постановою відповідача від 16.11.2018 відкрито ВП № 57717948. Зазначена постанова оскаржується позивачем в межах цієї справи.

З інформації про виконавче провадження (витяг від 19.10.2020) вбачається, що його відкрито за виконавчим документом, що надійшов 16.11.2018.

У Єдиному реєстрі приватних виконавців України визначено виконавчим округом Мойсеєнко Діни Петрівни м. Київ (адреса офісу - 04074, м. Київ, вулиця Вишгородська, 20/1). Згідно з актом приватного виконавця від 19.11.2018 заставний транспортний засіб за адресою: м. Київ, вул. Порика, 13 не виявлено.

Вимогою приватного виконавця від 14.06.2019 позивачу вказано терміново надати заставний транспортний засіб для реалізації в рахунок погашення боргу.

Постановою від 21.08.2020 у ВП № 57717948 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки при здійсненні розшуку транспортного засобу боржника його не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ ТА ВИСНОВКИ

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі – Закон № 1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом № 1404-VIII.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про наявність у приватного виконавця повноважень відкривати виконавче провадження, які обмежуються виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Так, у разі якщо місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на яку, відповідно, розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

При цьому, фактичне місце розташування рухомого майна боржника, у даному випадку – транспортного засобу, може відрізнятись від місця, де його взято на облік та зареєстрований його власник.

Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, крім іншого, виконавчих написів нотаріусів.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, коли майно боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження, якщо не виявлено передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу або відмови у відкритті виконавчого провадження.

Слід зазначити, що Законом № 1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно місцезнаходження майна боржника до відкриття виконавчого провадження.

У даному випадку, у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2018 зазначено, що місцезнаходження майна боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Суд не приймає до уваги посилання позивача на заяву стягувача про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2018, де повідомлено про банківський рахунок позивача, відкритий у ПАТ «ПУМБ» в м. Київ, оскільки в суду відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача від 14.11.2018, приватним виконавцем відкрито виконавче провадження за заявою, яка надійшла із виконавчим документом 16.11.2018 та враховано відомості, повідомлені у ній, що крім іншого вбачається з інформації про виконавче провадження (витяг від 19.10.2020).

Оскільки виконавець не має перевіряти місцезнаходження майна боржника (та інші відомості про боржника, повідомлені стягувачем) на стадії відкриття виконавчого провадження, у відповідача не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.

Встановивши відповідність дій приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження вимогам частини першої статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки виконавець відкрив виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, яке зазначив стягувач у заяві про відкриття провадження, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача з відкриття виконавчого провадження в частині визначення підвідомчості виконавчого провадження (місця виконання рішення).

Доводи позивача, на яких ґрунтуються його позовні вимоги про те, що виконавець не мав права приймати постанову про відкриття виконавчого провадження не за місцем виконання рішення є безпідставні, оскільки право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами виконавчої служби та приватними виконавцями належить стягувачу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.01.2019 у справі № 511/1342/17.

Щодо посилань позивача про прийняття відповідачем до виконання виконавчого документу, строк пред`явлення якого сплинув, суд зазначає наступне.

Виконавчий напис за реєстраційним № 5513 вчинено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 17.07.2010.

Відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV (далі - № 606-XIV), що втратив чинність 05.10.2016 на підставі Закону № 1404-VIII, крім статті 4, виконавчі написи нотаріусів підлягали виконанню державною виконавчою службою протягом року (ст.ст. 22 у редакції Закону № 606-XIV, яка діяла на час вчинення виконавчого напису та його пред`явлення до виконання вперше). Статтею 23 цього Закону чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу постановою від 14.09.2016 у ВП № 20666411, передбачалося, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону № 606-XIV (в цій же редакції), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

05.10.2016 набрав чинності Закон № 1404-VIII, статтею 12 якого встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

У період з часу прийняття постанови від 14.09.2016 у ВП № 20666411 про повернення виконавчого документу стягувачу (яка отримана останнім 01.11.2016) та до набрання чинності 05.10.2016 Законом № 1404-VIII строк повторного пред`явлення виконавчого напису від 17.07.2010 № 5513 у відповідності до ст. 23 Закону № 606-XIV не сплинув, оскільки згідно з цією нормою строк перебування виконавчого напису на виконанні (з 06.08.2010 по 14.09.2016, ВП № 20666411) не входить до річного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Між тим, відповідно до частини 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, після набрання чинності Законом № 1404-VIII виконавчі документи, видані на час дії Закону № 606-XIV, у разі, якщо на час набрання чинності Законом № 1404-VIII встановлений Законом № 606-XIV строк їх пред`явлення не сплинув, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого напису від 17.07.2010 № 5513 збільшився до 3 років .

Враховуючи викладене, станом на час пред`явлення 14.11.2018 відповідачу виконавчого напису від 17.07.2010 № 5513 та відкриття 16.11.2018 ВП № 57717948 за наслідком такого пред`явлення, строк пред`явлення цього виконавчого напису не сплинув, а відтак 16.11.2018 відповідачем правомірно відкрито виконавче провадження № 57717948 з примусового виконання виконавчого напису від 17.07.2010 № 5513 у строки, визначені Законом № 1404-VIII.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.10.2018 у справі № 727/2422/17.

Беручи до уваги наведені висновки суду, підстави для скасування спірної постанови від 16.11.2018 про відкриття ВП № 57717948 відсутні, з огляду на що в задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Підстав для розподілу судових витрат у такому випадку немає.

З огляду на зазначене, на підставі Законів України “Про виконавче провадження”, "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Діни Петрівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 57717948, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відомості про осіб, які беруть участь у справі:

ОСОБА_1 (позивач) – ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Мойсеєнко Діна Петрівна (відповідач) – посвідчення від 01.03.2018 № 0161, адреса: 04074, м. Київ, вулиця Вишгородська, 20/1;

Акціонерне товариство ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (третя особа) – код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, 4.

Суддя А.С. Михайлик