Рішення № 92348089, 22.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 р. Справа№200/9441/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 вересня 2020 року № 63151391, -

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі за текстом – приватний виконавець) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 вересня 2020 року № 63151391.

Позивач вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем проживання боржника, як того вимагає ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, позивач зазначив, що не мав жодних правовідносин з третьою особою – ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

15 жовтня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження у даній справі. Призначено судове засідання на 22 жовтня 2020 року. В ухвалі запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.

22 жовтня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що у заяві про примусове виконання та виконавчому написі № 47971 від 21.09.2020 вказане місце проживання боржника – позивача у справі м. Києві. При цьому, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Також звертає увагу на те, що вказаний виконавчий напис є чинним і позивачем не оскаржується, а тому у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документу.

Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином у відповідності до вимог статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Вивчивши доводи, що викладені у заявах по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 з 18 січня 2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 20 квітня 2011 року.

29 вересня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича відкрито виконавче провадження № 63151391 з примусового виконання виконавчого напису № 47971, якій вчинено 21 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 24 384,60 грн.

Також, 29.09.20 приватним виконавцем, у межах вказаного виконавчого провадження, винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Судом встановлено, що підставою для відкриття виконавчого провадження була заява ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», в якій було зазначено адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , і адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Наведені обставини сторонами не є спірними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами частини 2 статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України від 02.06.2016р. № 1403-VIII Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом № 1404-VIII.

За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон № 1404-VIII, і Закон № 1403-VIII визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, в редакції чинної у спірний період, (далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Слід зазначити, що ні Законом № 1404-VIII, ані Інструкцією № 512/5 не передбачено проведення приватним виконавцем виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» звернулося до відповідача із заявою від 25.09.2020 року № 26046/ВП/20 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 47971, вчиненого 21 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості у розмірі 24 384,60 грн., в якій було зазначено адресу місця реєстрації боржника АДРЕСА_1 та адресу проживання боржника (позивача): АДРЕСА_2 .

У доданому до заяви виконавчому напису від 21 вересня 2020 року № 47971 містяться наступні відомості стосовно боржника, адреса місця реєстрації боржника: АДРЕСА_1 та адреса проживання боржника (позивача): АДРЕСА_2 .

Як стверджує приватний виконавець, саме зазначене у заяві про відкриття виконавчого провадження та виконавчому написі місце проживання боржника і було підставою для вчинення виконавчих дій, зокрема, відкриття виконавчого провадження в окрузі міста Києва.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2020 року № 63151391, оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог ст.ст. 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження" та підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на час відкриття виконавчого провадження не мав.

Суд звертає увагу на положення ст.24 Закону № 1404-VIII, за приписами якої право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить безпосередньо стягувачу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом 25.01.2019 у справі №511/1342/17.

Також, відповідна правова позиція викладена у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №200/6837/20-а, від 02 липня 2020 року у справі №360/1865/20, 09 червня 2020 року у справі № 200/4257/20-а.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності жодних правовідносин з третьою особою, оскільки позивачем не надано доказів оскарження спірного виконавчого напису № 47971 від 21 вересня 2020 року, останній є чинним, а відтак у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документу.

Жодною нормою Закону № 1404-VIII, Інструкції № 512/5 не передбачено право приватного виконавця надавати оцінку щодо правомірності дій нотаріусів при вчиненні ними виконавчих написів.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття провадження від 29.09.20 ВП № 63151391 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 31, м. Київ, київська область, 02094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 37/41, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 39508708) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 вересня 2020 року № 63151391 – відмовити повністю.

Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.В. Лазарєв