Рішення № 92348066, 21.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2020 р. Справа№200/7677/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Довбиш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Слов`янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області(з обслуговуванням м. Слов`янськ та Слов`янського району) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за неотриману матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток та середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені,

У С Т А Н О В И В:

18 серпня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за неотриману матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток та середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Наказом Слов`янського МВ УМВС України в Донецькій області від 03 березня 1995 року № 12 о\с позивач був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України. За період служби в органах внутрішніх справ він перебував на різних посадах та йому присвоювались чергові спеціальні звання. Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 30 листопада 2011 року № 546 о/с останнє присвоєне йому спеціальне звання - майор міліції.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 15 липня 2013 року № 208 о/с він був призначений старшим оперуповноваженим карного розшуку Миколаївського відділення міліції (м.Миколаївка) Слов`янського міськвідділу ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов`янськ та Слов`янського району) з посадовим окладом 750 гривень.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 03 січня 2017 року № 1 о\с позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України за п. 64 “а” (за віком) в запас ЗС Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 13.05.2016 року.

Зазначає, що при проходженні служби в ОВС України матеріальна допомога на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за період 2005 року по 2013 роки йому не нарахована та не сплачена, у зв`язку з чим він має законні підстави на отримання компенсації вказаної соціальної виплати за відповідні періоди.

Однак до теперішнього часу вказана сума не сплачена.

Відповідно до вимог Інструкції 499 йому мала нараховуватись та сплачуватись матеріальна допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, тобто:

- у березні 2005 року - 520,25 грн.;

- у липні 2008 року - 1744,87 грн.;

- у листопаді 2010 року - 2708,43 грн.;

- у липні 2011 року - 2674,44 грн.;

- у липні 2012 року - 3273,75 грн.;

- у квітні 2013 року — 3673,88 грн.;

- у липні 2013 року — 3692,93 грн.

А усього підлягало сплаті - 18 288,55 грн.

Сума індексації за невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток складає 31 574,13 грн.

У зв`язку з викладеним просить суд:

Стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, (код ЄДРПОУ 40109058) на мою користь - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) матеріальну допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі - 18 288,55 грн.

Стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, (код ЄДРПОУ 40109058) на користь - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі - 31 574,13 грн.

Стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, (код ЄДРПОУ 40109058) на користь - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середньо грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені за період з 13 травня 2016 року по день фактичного розрахунку.

Зобов`язати відповідача - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, (код ЄДРПОУ 40109058), подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

28 вересня 2020 року відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено наступне.

Позивач ОСОБА_1 в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області жодного дня службу не проходив, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області вчинити дії щодо нарахування та виплати грошової компенсації задоволенню не підлягає.

ОСОБА_1 проходив службу в іншій юридичній особі - Слов`янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговуванням м. Слов`янськ та Слов`янського району).

На цих підставах в позові просив відмовити.

09 жовтня 2020 року відповідачем Слов`янським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговуванням м. Слов`янськ та Слов`янського району) надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено наступне.

Стосовно вимоги стягнення на користь позивача матеріальної допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі 18288,55 грн.

Постановою КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» п.п.З п.5 надано право (не обов`язок) керівникам держорганів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

На момент виникнення правовідносин діяв Порядок виплати особам РНС ОВС грошового забезпечення затверджений наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», зареєстрованим і Мін`юсті України 12 березня 2008 року за № 205/14896. Пункт 3 цього наказу визначає структуру грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення).

Пунктом 4 цього наказу передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється в порядку, затвердженому Інструкцією.

Пунктом 2.16. Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлено такий одноразовий вид грошового забезпечення, як матеріальна допомога.

п. 2.16.1. Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

п. 2.16.2. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - до шести років, матеріальна допомога не надається.

п. 2.16.3. Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

п. 2.16.4. Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

З наведених норм є очевидним, що нарахування та виплата матеріальної допомоги особам рядового та начальницького складу ОВС проводиться за наявності коштів та мотивованого рапорту цих осіб.

Слід також зауважити, по-перше, норми вищезазначеного законодавства не містять посилання на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення одночасно з наданням відпустки, та по-друге, що розмір такої допомоги не має бути меншим або має дорівнювати місячному грошовому забезпеченню яке особа отримувала на день виплати.

Відповідно до довідки Слов`янського МВ від 06.10.2020 року №16809лк/601/05-2020 позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 4000,00 грн. (у жовтні 2010 року та у лютому 2013 року).

Щодо невиплати матеріальної допомоги у інших періодах позивачу зазначаємо що затвердженим кошторисом фонду грошового забезпечення за вказаний період (2005-2009, 2011, 2012 роки) не було передбачено витрат на виплату матеріальної допомоги, тому вищезазначена допомога не нараховувалась. До того ж рапортів про надання матеріальної допомоги від позивача не надходило.

Стосовно стягнення на користь позивача компенсацію втрати частини матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі 31574,13 грн.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

При цьому, частиною першою статті 2 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 2 Закону № 2050-ІІІ Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Матеріальна допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці є виплатою яка має разовий характер, а тому відповідно до приписів статей 1 та 2 Закону № 2050-ІІІ не є тим доходом який підлягає компенсації.

Стосовно стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 13 травня 2016 року по день фактичного розрахунку.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Зазначає, що між сторонами наявний спір про право, а не про розмір сум.

Таким чином, положення ст. 117 КЗпП України, якими урегульовано правовідносини, застосовуються при наявності спору про суми, а не про право. А отже, у спірних правовідносинах норми ст. 117 КЗпП України застосуванню не підлягають.

На цих підставах в позові просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року провадження у справі відкрито правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 21 вересня 2020 року.

16 вересня 2020 року Головним управлінням національної поліції в Донецькій області через канцелярію суду надано клопотання про залучення у справі в якості належного відповідача Слов`янський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року було залучено в якості співвідповідача Слов`янський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговуванням м. Слов`янськ та Слов`янського району) та відкладено судове засідання на 21 жовтня 2020 року.

21 жовтня 2020 року представник позивача в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача 21 жовтня 2020 року в судове засідання з`явився. В позовних вимогах просив відмовити з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 який є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_2 виданого Слов`янським МВ УМВС України в Донецькій області 27.10.1997 року (а.с.8-10).

Відповідачем є Головне управління Національної поліції в Донецькій області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 40109058 та суб`єктом владних повноважень.

Наказом Слов`янського МВ УМВС України в Донецькій області від 03 березня 1995 року № 12 о\с ОСОБА_1 прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України (а.с.12).

Наказом ГУМВС України в Донецькій області від 03 січня 2017 року № 1 о\с ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України за п. 64 “а” (за віком) в запас ЗС Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 13.05.2016 року (а.с.12об.)

Відповідно до Довідки від 09.01.2020 року № 409/303/07 – 2020 лк майору міліції ОСОБА_1 за період проходження служби з 01.03.1995 року по 13.05.2016 роки була нарахована та виплачена матеріальна допомога за 2010 рік в сумі 2000 грн., та за 2013 рік в сумі 2000 грн. (а.с.31).

Згідно з Довідкою № 17394/601/05-2020 від 20.10.2020 року сплив термін зберігання кошторисів встановлений «Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затверджений наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою КМУ від 07.11.2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) надано право керівникам держорганів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.

Підпункт 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 2.16.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку.

Відповідно до пункту 2.16.5 вказаної Інструкції, фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

У даному випадку, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення не є обов`язковою виплатою, а здійснюється при наданні особі щорічної основної відпуски на підставі її рапорту, за умови наявності відповідного бюджетного фінансування.

В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі неможливо встановити факт звернення позивача з рапортами про надання допомоги на оздоровлення у спірному періоді.

При цьому, Інструкцією №499 не передбачено можливість здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.05.2019 року у справі №815/714/16 (№К/9901/12708/18).

Згідно довідки Слов`янського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькій області від 09.01.2020 року № 409/303/07 – 2020 лк майору міліції ОСОБА_1 за період проходження служби з 01.03.1995 року по 13.05.2016 роки була нарахована та виплачена матеріальна допомога за 2010 рік в сумі 2000 грн., та за 2013 рік в сумі 2000 грн.

Щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги у 2005-2008, 2010-2013 роках суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з рапортами про виплату йому матеріальної допомоги, а також враховуючи положення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 згідно якого виплата матеріальної допомоги здійснюється в межах асигнувань, виділених на утримання державного органу, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги в розмірі - 31 574,13 грн. та стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені за період з 13 травня 2016 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає що ці позовні вимоги є похідними від основної позовної вимоги – стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки та за 2010 – 2013 роки.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки та за 2010 – 2013 роки, то і в задоволенні похідних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про стягнення судового збору судом не розглядається.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції, Слов`янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області(з обслуговуванням м. Слов`янськ та Слов`янського району) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за неотриману матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток та середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені, відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 21 жовтня 2020 року

В повному обсязі рішення складене 22 жовтня 2020 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков