Рішення № 92347766, 12.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 380/6329/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Філімоновій О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Лисичанського прикордонного загону (військова частина 1567) (далі - Лисичанський прикордонний загін), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Лисичанського прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 року по 04.07.2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року дану справу передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року прийнято до провадження адміністративну справу, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини другої статті 257 КАС України, призначено у даній справі судове засідання.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовані тим, що в період з 11.07.2017 року по 03.07.2018 року позивач проходив військову службу за контрактом в Лисичанському прикордонному загоні.

Разом з тим, у вказаний період Лисичанським прикордонним загоном не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення.

Вважає бездіяльність Лисичанського прикордонного загону щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення за вказаний період протиправною та такою, що порушує його законі права та інтереси.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року у даній справі допущено процесуальне правонаступництво - замінено відповідача - Лисичанський прикордонний загін на його правонаступника - Луганський прикордонний загін ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса (військова частина 9938) (далі - Луганський прикордонний загін, відповідач).

Відповідач у відзиві на адміністративний позов позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що Луганський прикордонний загін є неприбутковою організацією, яка фінансується з Державного бюджету України та здійснює свою діяльність у відповідності до Конституції України, Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та інших нормативного-правових актів. Вказує, що індексація грошового забезпечення здійснюється лише в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядник коштів Державного бюджету Луганський прикордонний загін одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Відповідно до вимог бюджетного законодавства України Луганський прикордонний загін бере бюджетні зобов`язання та провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Тому нарахування індексації грошового забезпечення, тобто взяття бюджетного зобов`язання, без відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства України. Крім того, зазначає, що у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» видатки Луганського прикордонного загону на грошове забезпечення у 2015-2019 роках здійснювались на підставі затвердженого Головою Держприкордонслужби України кошторису прикордонного загону та затвердженого Головою Держприкордонслужби України штатного розпису прикордонного загону на 2015, 2016, 2017, 2018 роки. Оскільки вищезазначеними документами Луганському прикордонному загону у 2015-2020 роках бюджетних асигнувань на проведення індексації не було передбачено в повному обсязі, а також у зв`язку з тим, що протягом даних років додаткові бюджетні асигнування на проведення індексації Луганському прикордонному загону не виділялись, нарахування та виплата в повному обсязі індексації особовому складу прикордонного загону у 2015-2018 роках не проводилась. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання сторони не прибули, своїх представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 11.07.2017 року по 03.07.2018 року проходив військову службу за контрактом в Державній прикордонній службі, а саме з 11.07.2017 року по 15.02.2018 року в Луганському прикордонному загоні, з 16.02.2018 року по 03.07.2018 року в Лисичанському прикордонному загоні.

Так, наказом начальника Луганського прикордонного загону від 12.07.2017 року №378-ос «По особовому складу» старшину ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з Львівського прикордонного загону, з 11.07.2017 року зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, призначено інспектором прикордонної служби 3 категорії - дозиметристом 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Золоте» ІІ категорії (тип А) (з місцем дислокації н.п. Золоте) оперативно бойової прикордонної комендатури «Лисичанськ».

Згідно наказу начальника Луганського прикордонного загону від 15.02.2018 року №84-ос «По особовому складу» старшину ОСОБА_1 з 15.02.2018 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, крім фінансового та тилового забезпечення, для подальшого проходження служби до Лисичанського прикордонного загону.

Наказом начальника Лисичанського прикордонного загону від 16.02.2018 року № 32-ос «По особовому складу» старшину ОСОБА_1 з 16.02.2018 року зараховано у списки особового складу загону та на всі види забезпечення, призначено інспектором прикордонної служби 3 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Золоте» ІІ категорії (тип А) (з місцем дислокації н.п. Золоте).

Відповідно до наказу начальника Лисичанського прикордонного загону від 03.07.2018 року № 119-ос «По особовому складу» старшину ОСОБА_1 з 03.07.2018 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення для подальшого проходження служби до 7 прикордонного загону Західного регіонального управління.

Як вбачається з довідки – розрахунку про індексацію №782 від 06.10.2020 року, долученої до відзиву на адміністративний позов, Луганським прикордонним загоном в період з серпня 2017 року по лютий 2018 року не було виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю фінансування. Також з листа Лисичанського прикордонного загону від 09.12.2019 року №12/7077, наданого на адвокатський запит, слідує, що виплата індексації старшині ОСОБА_1 за період проходження служби в Лисичанському прикордонному загоні не проводилась.

Судом також встановлено, що відповідно до пункту 4 Директиви ДПСУ «Про переведення на новий штат органу охорони державного кордону ДПСУ» 2 дск визначено, що штат Лисичанського прикордонного загону скорочений, правонаступником прав та обов`язків визначено відповідача - Луганський прикордонний загін.

Факт ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 року по 03.07.2018 року (загальний період проходження позивачем військової служби в Луганському прикордонному загоні та в Лисичанському прикордонному загоні) відповідачем не заперечується.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року №2017-III (далі – Закон №2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до частин другої і третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.2001 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Як визначено статтею 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі – Порядок №1078).

Як встановлено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пункт 6 Порядку №1078).

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, за час проходження військової служби в Луганському прикордонному загоні (з 11.07.2017 року по 15.02.2018 року) та в Лисичанському прикордонному загоні (з 16.02.2018 року по 03.07.2018 року), правонаступником якого є Луганський прикордонний загін, позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Суд не погоджується з посиланнями відповідача на пункт 6 Порядку №1078 та статтю 5 Закону №1282-XII, якими визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, як на підтвердження правомірності своєї бездіяльності по не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.12.2018 року у справі №825/874/17.

Крім того, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При цьому, суд при розгляді даної справи враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права.

У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Також суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 року у справі № 825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач не довів правомірність не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 11.07.2017 року по 03.07.2018 року.

Відтак, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, враховуючи період проходження позивачем військової служби у Луганському прикордонному загоні (з 11.07.2017 року по 15.02.2018 року) та в Лисичанському прикордонному загоні (з 16.02.2018 року по 03.07.2018 року), правонаступником якого є Луганський прикордонний загін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення взаємопов`язаних позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 року по 03.07.2018 року включно та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

При цьому, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення по 04.07.2018 року до задоволення не підлягають, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, наказом від 03.07.2018 року № 119-ос позивача саме з 03.07.2018 року виключено зі списків особового складу Лисичанського прикордонного загону та всіх видів забезпечення.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2017 року по 03.07.2018 року включно.

Зобов`язати Луганський прикордонний загін ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.07.2017 року по 03.07.2018 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Луганський прикордонний загін ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса (військова частина 9938) (93120, Луганська область, місто Лисичанськ, проспект Перемоги, будинок 58, ідентифікаційний код 14321736).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 22.10.2020 року.