Постанова № 9234568, 22.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2010 року           09:31           № 2а-12811/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попов В.С. вирішив адміністративну справу

за позовомПриватне підприємство "Гранд-сервіс"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Кондри Є.Ю., представник,

від відповідача: Рябеки Л.І., представник.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.01.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося приватне підприємство «Гранд-Сервіс»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001412308/0 від 10.03.2009р. №0001412308/1 від 21.05.2009р., № 0001412308/2 від 07.08.2009р., № 0001422308/0 від 10.03.2009р., № 0001422308/1 від 21.05.2009р., № 0001422308/2 від 07.08.2009р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки про наявність законодавчо встановленого обов’язку позивача відкоригувати валові витрати на вартість отриманої від ТОВ «Євросіна ЛТД»продукції, яка не була оплачена, є безпідставними, оскільки на виконання зазначених зобов’язань позивачем було видано вексель, який на час розгляду справи оплачено.

Відповідно до письмових пояснень позивача, залучених до матеріалів справи в судовому засіданні, у позивача відсутнє нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог в частині визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0001422308/0 від 10.03.2009р., № 0001422308/1 від 21.05.2009р., № 0001422308/2 від 07.08.2009р.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що ТОВ «Євросіна ЛТД»визнано банкрутом та виключено з Єдиного державного реєстру, у зв’язку з чим сума заборгованості позивача перед вказаним підприємством є безповоротною фінансовою допомогою, в розумінні підпункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

          ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Гранд-Сервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 30.09.08р. (акт перевірки від 03.03.2009 №334/23-08/30523953).

          Перевіркою зроблено висновок, що ПП «Гранд-Сервіс»порушено вимоги:

п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, а саме занижено податок на прибуток за півріччя 2007 року на загальну суму 133 267 грн.; абз. 2 пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.4. , пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 21 383 грн., в т.ч. по періодах: червень 2006 року в сумі 21 383 грн.

          На підставі зазначеного акту перевірки та рішень про результати розгляду скарг позивача, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва винесено податкові повідомлення –рішення :

- №0001412308/0 від 10.03.2009р. №0001412308/1 від 21.05.2009р., № 0001412308/2 від 07.08.2009р., відповідно до яких ПП «Гранд-Сервіс»було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 199901,00 грн.., з яких 133267,00 грн. - сума податкового зобов'язання за основним платежем; - 66 634.00 грн. - нараховані штрафні санкції на суму податкового зобов'язання за основним платежем.

- № 0001422308/0 від 10.03.2009р., № 0001422308/1 від 21.05.2009р., № 0001422308/2 від 07.08.2009р., відповідно до яких ПП «Гранд-Сервіс»було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32075грн., з яких –21383грн. основного платежу та 10692грн. штрафних (фінансових) санкцій

          Прийняття зазначених рішень мотивовано тим, що згідно наданих до перевірки документів встановлено, що станом на 30.09.2008р. у ПП «Гранд-сервіс»згідно оборотно-сальдової відомості рахується кредиторська заборгованість (отримано товар від постачальника та не перераховано кошти) по розрахунках з ТОВ «Евросіна ЛТД» в сумі 290 764,40 грн., в т.ч. ПДВ - 48 460,70 грн. Станом на 30.09.2008р. заборгованість не погашена. В ході перевірки було встановлено, що державна реєстрація ТОВ «Евросіна ЛТД» припинена за судовим рішенням внаслідок визнання юридичної особи банкрутом, свідоцтво платника ПДВ анульовано 04.04.2007р.

          З посиланням на п. 5.1 ст. 5 та п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідач дійшов висновку, що ПП «Гранд-сервіс»по даті набрання чинності рішення про банкрутство ТОВ «Евросіна ЛТД»(14.04.2007р.) мало відкоригувати валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесені витрати відповідно до п. 5.1 ст. 5 вищеназваного Закону, що призвело до завищення скоригованих валових витрат, відображених у рядку 06 декларації про прибуток підприємства за 2 кв. 2007р. на загальну суму 242 303,66 грн. (без ПДВ).

У зв'язку з цим, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р. ДПІ встановлено порушення п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 133 267 грн., в т.ч. за І півріччя 2007р. в сумі 133 267 грн. в результаті допущених вищевказаних порушень податкового законодавства.

Оскільки відповідно до наданої заяви у позивача відсутнє нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог в частині визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0001422308/0 від 10.03.2009р., № 0001422308/1 від 21.05.2009р., № 0001422308/2 від 07.08.2009р., судом вбачається, що зазначені рішення прийнято відповідачем в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а отже, суд не вбачає будь –яких підстав для скасування вищезазначених рішень.

Розглядаючи вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001412308/0 від 10.03.2009р. №0001412308/1 від 21.05.2009р., № 0001412308/2 від 07.08.2009р., суд також вбачає їх такими, що задоволенню не підлягають.

          Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2006р. між Підприємством та ТОВ «Евросіна ЛТД»було укладено договір поставки № 020101 (надалі - договір). На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Евросіна ЛТД»поставило, а ПП «Гранд-сервіс»прийняло активне обладнання для телекомунікаційних мереж, комп'ютерну техніку та периферію (надалі - товар) на загальну суму 290 763,60 грн. згідно видаткових накладних № 487 від 01.02.2006р., № 4783/1 від 01.08.2006р, № 4784/2 від 01.08.2006р. Сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 20.09.2006р., якою узгоджено застосування вексельної форми розрахунків; за актом приймання –передачі передано ТОВ «Евросіна ЛТД»вексель № 32184213393 від 20.09.2006р.

          Як вбачається з пояснень позивача, станом на дату розгляду справи вказаний вексель до оплати не пред’явлено.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підставі викладеного, позивачем правомірно було включено до складу валових витрат вартість придбаного обладнання в момент його оприбуткування.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору, припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином з моменту передачі векселя сума витрат позивача щодо компенсації вартості отриманої продукції дорівнює нулю, у зв’язку з чим позивач був зобов’язаний відкорегувати розмір валових витрат, оскільки в момент передачі позивачем векселя, в нього припинилися грошові зобов’язання зі сплати за поставлену продукцію, і виникли зобов’язання з оплати виданого векселя.

Проте, в переліку витрат, які відносяться до валових, відсутній дозвіл відносити до валових витрат суми зобов’язань за виданими векселями.

Також суд враховує те, що відповідно до підпункту 4.2.10 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).

Таким чином особа, яка отримала вексель, виданий позивачем, не включає його вартість до складу валових доходів, у зв’язку з чим судом вбачається неправомірним включення до складу валових витрат вартості того ж векселя.

Також суд зважає на наступні обставини.

          Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців стан юридичну особу ТОВ «Евросіна ЛТД»припинено.

З метою всебічного та повного розгляду усіх обставин справи, судом було направлено запит до Господарського суду міста Києва, на підставі якого отримано копію постанови Господарського суду міста Києва у справі №43/49 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Євросіна ЛТД»банкрутом від 31.01.2007р. та ухвали від 04.04.07р., якою було затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс, ліквідовано вказане підприємство як юридичну особу.

Відповідно до вищезазначеної ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу від 04.04.07р., ліквідатором не було виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Отже, господарським судом, при здійсненні провадження у справі про банкрутство ТОВ «Євросіна ЛТД»було встановлено, що майно вказаного підприємства відсутнє, у зв’язку з чим його визнано банкрутом та ліквідовано. Таким чином, суд не має підстав вважати, що вексель, виданий позивачем ТОВ «Євросіна ЛТД», який може бути пред’явлений позивачу до сплати третіми особами, буде підлягати до оплати.

При цьому, суд посилається на нижчевикладене.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні", законодавство України про обіг векселів складається, зокрема, із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до частини 1 статті 78 Уніфікованого Закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Статтею 11 Уніфікованого закону передбачено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що вексель, виданий позивачем, містить строк пред’явлення до сплати – 20.09.2011р., і до закінчення цього строку не може бути пред’явлений до виконання, сплив строків погашення зобов’язань за даним векселем наступить 20.09.2014р., відповідно до статті 70, 38 Уніфікованого Закону.

Згідно зо частин п’ятої та шостої Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства. Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів.

Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Якщо особа втратила переказний вексель в силу будь-яких подій, а держатель векселя обґрунтує своє право на нього згідно з порядком, зазначеним у попередньому абзаці, такий держатель не зобов'язаний повернути вексель, за винятком випадку, коли він придбав його недобросовісно або при його придбанні, допустив грубу необережність.

Отже, виданий позивачем вексель не може бути переданий третім особам з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки з постанови Господарського суду міста Києва у справі №43/49 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Євросіна ЛТД» банкрутом від 31.01.2007р. та ухвали від 04.04.07р., якою було затверджено звіт ліквідатора, вбачається, що майна підприємства, зокрема цінних паперів, виявлено не було.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 С.К. Каракашьян