Постанова № 9234333, 17.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2009 року           16:02           № 2а-13525/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попов В.С. вирішив адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства Трест "Київміськбуд-6"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання нечинним рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Неведомський В.О

від відповідача: Макар О.З.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось відкрите акціонерне товариство «Київміськбуд –6»з позовом про визнання нечинним акту перевірки від 05.10.2009р. та податкового повідомлення –рішення №0008282314/0 від 19.10.2009р., скасування стягнення з позивача суми податкового зобов’язання на підставі податкового повідомлення –рішення №0008282314/0 від 19.10.2009р.

          Позовні вимоги мотивовані відсутністю обов’язку позивача зі сплати збору за використання символіки міста Києва. При цьому позивач посилається на рішення Київської міської ради від 15.02.94р. №7, зокрема на те, що слово «Київ»міститься у назві позивача лише як визначення місцезнаходження.

          Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються з підстав правомірності прийняття оспорюваного рішення. Зокрема відповідач посилається на Положення про збір на право використання символіки міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради №149/3240 від 09.03.06р., в якому слова «крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження»виключено.

          Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 17.08.2009 по 28.09.2009 року співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Трест «Київміськбуд-6», за наслідками вказаної перевірки було складено Акт від 05.10.2009 року № 600/23-9/04012885. (далі –Акт перевірки).

Вищезазначеним актом перевірки встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, суб'єктом господарювання збір за право на використання символіки м. Києва не справлявся (не сплачувався, розрахунки за 7 податкових періодів до податкового органу не подавались), чим порушено п. 6.2. та п. 6.3. р.VІ Рішення Київської міської Ради народних депутатів від 15.02.1994 року №7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»(із змінами і доповненнями).

Вищезазначене було кваліфіковано відповідачем як порушення п. 6.2 та п 6.3 рішення Київської міської Ради №7 «Про введення збору за право на використання символіки м. Києва»(із змінами і доповненнями), та відповідно до п.п. 17.1.1, 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення №0008282314/0 від 19.10.2209р., яким позивачу визначено суму зобов'язань зі сплати збору на право використання символіки міста Києва в розмірі 98157,29грн., в тому числі 64644,86грн. основного платежу, 33512,43грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Преамбулою Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Пунктом 9 частини 2 статті 15 Закону України “Про систему оподаткування” збір за право використання місцевої символіки визначено серед місцевих податків та зборів.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Суд доходить висновків, що вищезазначеними нормами органам місцевого самоврядування делеговано повноваження щодо встановлення ставок, механізму справляння та порядку сплати збору.

Відповідно до вимог абзаців 1 та 2 статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Отже, зазначеним Декретом визначено, що до місцевої символіки, яка є предметом справляння місцевого збору, відносяться герб міста або іншого населеного пункту, назва чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. При цьому, назва міста або іншого населеного пункту, якщо таке місто або такий населений пункт не віднесено до архітектурних чи історичних пам'яток, до місцевої символіки відповідно до норм вказаного Декрету не відноситься.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 N 1805-III до архітектурних та історичних пам'яток, що складають об'єкти культурної спадщини, відносяться історичні центри, вулиці, квартали, площі, архітектурні ансамблі, залишки давнього планування та забудови, окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, будинки, споруди їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів, які є об'єктами культурної спадщини національного або місцевого значення та занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до статті 4 вищезазначеного Закону занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

          З огляду на викладене судом не приймаються посилання відповідача на те, що рішенням №72 від 21.03.95 “Про схвалення Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки” виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, було затверджено Перелік назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку; п.76 до згаданого переліку віднесено назву “Київ”.

Зазначену позицію суд обґрунтовує тим, що право на внесення певного об’єкту до архітектурної чи історичної пам’ятки вищенаведеним Законом делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.

Отже, до компетенції органів місцевого самоврядування не віднесено визначення кола платників збору за використання місцевої символіки та визначення об’єктів, які відносяться до архітектурної чи історичної пам’ятки.

Тільки віднесення певного об’єкту до архітектурної чи історичної пам’ятки в порядку, встановленому Законом, може визначати використання даного об’єкту як правову підставу для сплати збору за використання місцевої символіки.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що назва підприємства ВАТ "Трест "Київміськбуд-6" не відноситься до місцевої символіки, яка могла бути об'єктом справляння збору за право на використання такої символіки відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори", оскільки не є гербом міста або іншого населеного пункту, ні назвою чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. Використання слова "Київ" в назві підприємства лише вказує на місцезнаходження підприємства за територіальною ознакою, зокрема, на те, що місцем розташування позивача є місто Київ.

Також суд вважає, що матеріалами справи не підтверджено обставину використання символіки з комерційною метою, визначене ст. статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" в якості передумови сплати збору за право на використання місцевої символіки.

Таких висновків суд доходить з урахуванням тієї обставини, що основною діяльністю позивача є будівництво, обґрунтування отримання позивачем доходу від використання назви «Київ», як складової у власній назві, відповідачем не доведено.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 9 квітня 1996 р. № 514 було затверджено “Положення про збір за право на використання символіки міста Києва”, пунктами 1.3 –1.5 якого було визначено, що використання символіки м. Києва (в назвах підприємств, товарних знаках, при виготовленні продукції, наданні послуг, здійсненні робіт) з комерційною метою дозволяється тільки при наявності дозволу на використання символіки м. Києва з комерційною метою за формою згідно з додатком 1 до цього Положення. (п. 1.3), дозвіл на використання символіки м. Києва з комерційною метою (далі - дозвіл) видається управлінням по охороні пам'яток історії, культури та історичного середовища (п.1.4), юридичні особи та громадяни, які не отримали дозвіл у встановленому порядку, але використовують символіку м. Києва з комерційною метою, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. (п.1.5)

Таким чином вищенаведеними нормами розпорядження Київської міської державної адміністрації від 9 квітня 1996 р. № 514 передумовою комерційного використання символіки м. Києва визначено наявність дозволу, використання без дозволу тягне відповідальність в порядку, визначеному законодавством.

Отже, нормами Положення про збір за право на використання символіки міста Києва прямо передбачено застосування заходів впливу, натомість не передбачено стягнення податку.

За таких обставин позивач не є платником збору за право використання місцевої символіки, відтак донарахування останньому збору на використання місцевої символіки м. Києва є неправомірним.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважені, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зокрема відповідачем не доведено –віднесення найменування «Київ»до архітектурної чи історичної пам’ятки в порядку, встановленому Законом та використання позивачем власної назви з комерційною метою (тобто отримання прибутку чи переваг за рахунок назви).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині вимог про визнання нечинним акту перевірки від 05.10.2009р. № 600/23-9/04012885 в позові слід відмовити, оскільки акт перевірки не є застосуванням до позивача владно –розпорядчих функцій, не є рішенням суб’єкта владних повноважень, до якого можуть бути застосовані наслідки у вигляді скасування. Вимог про визнання неправомірними дій відповідача під час проведення первірки позивачем заявлено не було.

Вимоги про скасування стягнення з позивача суми податкового зобов’язання на підставі податкового повідомлення –рішення №0008282314/0 від 19.10.2009р. також задоволення не підлягають, оскільки не відповідають встановленому Законами України, зокрема Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»засобам захисту порушеного права. Встановленим вищенаведеними нормами засобом захисту, зокрема оскарженням податкового повідомлення –рішення про визначення суми податкового зобов’язання, позивач скористався.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства « Трест «Київміськбуд –6»задовольнити частково.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0008282314/0 від 19.10.2009р.

3.          В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяС.К. Каракашьян