Постанова № 9234329, 14.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2009 року           13:31           № 2а-12944/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попов В.С. вирішив адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009р. №0000432200/0

за участю представників сторін:

від позивача: Стовбир О.О. (за дорученням від 26.12.08р. № ГО-08/300)

від відповідача: не з’явився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»(далі ПАТ „СГ „ТАС”) з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.07.2009р. № 000043220/0.

          Позовні вимоги мотивовані відсутністю порушень:

- пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" Харківською регіональною дирекцією Приватного акціонерного товариства „Страхова Група„ТАС", оскільки операції з перестрахування проводились саме страховиком –Приватного акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС" як юридичною особою, перерахування коштів дирекцією, здійснювалось позивачеві згідно його розпоряджень. Зменшення валового доходу Харківською регіональною дирекцією у зв'язку з перерахованими страховими платежами головному офісу ПАТ „СГ"ТАС" у перестрахування відповідає чинному законодавству, а висновки відповідача є необґрунтованими;

- пп.. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Харківською регіональною Дирекцією ПАТ «СГ»ТАС», оскільки страхові платежі які поверталися страхувальникам за період, що залишився до закінчення дії договору, зменшувались на складове страхового тарифу, тобто нормативні витрати на ведення справи. Страховик ЗАТ „СГ „ТАС” при отриманні доходу від страхового платежу сплачує податок у розмірі 3% як від загальної суми волового доходу.

          Позивач в судовому засіданні 04.12.2009р. заявив клопотання про зміну назви позивача , на підставі Закону України „Про акціонерні товариства”, просить суд замінити назву позивача по справі із Закритого акціонерного товариства „Страхова група” ТАС” на Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС”, також заяву про уточнення позовних вимог в якій просив суд не стягувати судові витрати в сумі 3,40 з державного бюджету на користь позивача, інші позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

          Відповідач в судові засідання 25.11.09р. та 04.12.09р. не з’явився, хоча був повідомлений судом про розгляд справи належним чином (докази наявні в матеріалах справи), заперечення по справі не надав.

          Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З 11 червня 2009р. по 02 липня 2009р. інспекторами державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проводилась виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Харківською регіональною дирекцією Приватного акціонерного товариства „СГ”ТАС” вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.06 по 31.03.09, за результатами якої складно акт № 4354/22-0/26419647 від 07.07.2009р.

В акті перевірки зазначено, що в порушенні пп.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Харківською РД ПАЗ „СГ”ТАС” зменшено валовий дохід від страхових платежів, переданих головному офісу Приватного акціонерного товариства „Страхової Групи ”ТАС” у перестрахувальника.

Позивачем була направлена скарга в порядку адміністративного оскарження на податкове повідомлення –рішення від 19.07.09 №0000432200/0, у відповідь на яку було отримано лист від 29.07.09 №12842/10/25-019 в якому зазначено що, дана скарга не відповідає вимогам чинного законодавства.

За висновком акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000432200/0 від 16.07.2009, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в розмірі 18 971,50 (в тому числі 11 729,00 грн. основний платіж, 7 242,50 грн. штрафні санкції).

          З наявних в матеріалах справи доказів та з наданих сторонами пояснень, керуючись нормами чинного законодавства, судом встановленні наступні обставини.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків - резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.

          Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі –сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

          Підпунктом 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації про доходи страховика, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №22 від 16.01.1998, встановлено, що з метою оподаткування страхової діяльності під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума одержаних (нарахованих) протягом звітного періоду валових внесків за договорами страхування і перестрахування, за виключенням суми валових внесків, переданих у перестрахування, повернутих страхувальникам надмірно сплачених ними страхових платежів, а також платежів, отриманих від реалізації страхових полісів інших страховиків при виконанні платником податку агентської діяльності, та платежів, одержаних від філії, відділень та інших відокремлених підрозділів платника податку що не мають статусу юридичної особи.

          З матеріалів справи вбачається, що сума, на яку було зменшено валовий доход Харківської регіональної дирекції ЗАТ „СГ "ТАС", перерахована Головному офісу ПАТ „СГ 'ТАС" Дирекцією у зв'язку з перестрахуванням страхового ризику.

Оскільки дирекція здійснює свою діяльність від імені юридичної особи та в межах повноважень, якими вона наділена головним офісом, вона має право здійснювати перестрахування як структурний підрозділ і у зв'язку з цим має право зменшувати свій валовий дохід.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про страхування" перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частин своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика), резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про страхування" страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

          Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.94 №13 та зареєстрованого в юстиції України 17.05.94 №100\309, страховики мають право створювати філії та інші відокремлені підрозділи, що здійснюють свою діяльність тільки на відповідно до чинного законодавства України. При цьому Дирекція страховика –це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх філій та інших відокремлених підрозділів, організовує контроль за страховими операціями філій та відокремлених підрозділів.

Тобто, згідно чинного законодавства України відокремлені підрозділи Позивача (страховика) не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін „Страховик" у розумінні чинного законодавства.

Юридичною особою є Приватне акціонерне товариство „Страхова Група „ТАС", яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно, так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через Дирекцію, котра укладає договори від імені ПАТ „Страхова група „ТАС" в особі уповноваженого представника на підставі довіреності юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 ЦК України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи, у визначеному порядку, перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхових премій) до головного офісу юридичної особи.

Позивач протягом періоду, за який проводилась перевірка, як юридична особа -страховик укладав договори перестрахування, за якими було перераховано частину ризиків за договорами страхування, укладеними ПАТ „Страхова Група„ТАС" в особі дирекції.

Дирекція Позивача згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ПАТ „Страхова Група „ТАС" суми страхових премій, перерахованих ПАТ „Страхова Група "ТАС" перестраховику за договорами страхування, укладеними ПАТ „Страхова Група „ТАС" в особі Дирекції. Такий порядок перерахування коштів був встановлений в ПАТ „Страхова Група „ТАС" згідно з Порядком функціонування рахунків в системі ПАТ „Страхова Група „ТАС", затвердженим Головою правління ПАТ „Страхова Група „ТАС" .

          Операції з перестрахування здійснює сам представник - ПАТ „Страхова Група „ТАС", а не його структурні підрозділи. У зв'язку з цим суд вважає, що перестрахування не може бути відокремлене від діяльності щодо страхування, оскільки вони пов'язані між собою об'єктом страхування та виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Позбавлення дирекції права врахування в податковому обліку її витрат щодо перестрахування призведе до порушення принципів системи оподаткування.

          В податковому обліку Дирекція як окремий платник податку на прибуток лише після сплати за Дирекцію головним офісом згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Тобто, зменшення валового доходу дирекції відбулось в результаті здійснення головним офісом за Дирекцію операцій перестрахування у резидентів та нерезидентів ризиків за договорами страхування, укладеними Дирекцією від імені ПАТ „Страхова Група „ТАС”.

          В свою чергу позивач (як юридична особа) не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності, оскільки договори страхування були укладені не головним офісом (юридичною особою), а його відокремленим підрозділом. Перестрахування проводив страховик, а не Харківська регіональна дирекція ПАТ „Страхова Група „ТАС" (підрозділ юридичної особи).

          Згідно зі ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування, включаючи кредитні тва інші комерційні ризики платника податку.

          Окрім того здійснення операції по перестрахуванню в іноземній валюті нерезидентом за нормами банківського законодавства дозволяться лише за банківським рахунком юридичної особи, тому дирекція в будь-якому випадку несе витрати через головний офіс юридичної особи.

Враховуючи, що за обставинами справи спірне перестрахування зроблене щодо страхової діяльності дирекції та за рахунок коштів саме дирекції, слід зробити висновок про правомірне зменшення дирекцією валового доходу на спірну суму перестрахування.

Суми часток страхових платежів, які надходили від дирекції, в податковому обліку головного офісу ПАТ „Страхова група „ТАС" згідно з підпунктом 4.1.6. пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не відображались. Одночасно Дирекція, перераховуючи головному офісу ПАТ „Страхова група „ТАС" суми страхових премій, які раніше головним офісом ПАТ „Страхова група „ТАС" були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" якщо Харківськавська регіональна дирекція ПАТ „Страхова Група „ТАС" отримує доходи із джерел, інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2, такі доходи оподатковуються за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування.

Статтею 9 Закону України „Про страхування" встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник (клієнт) страхової компанії") зобов'язаний внести страховику (страховій компанії) згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суп їй за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхуванні обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статістики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначені, у тому числі таку структурну складову, як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про страхування" страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі „норматив витрат на ведення справ" є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежі за конкретним договором страхування.

          Статтею 28 Закону України „Про страхування" встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи.

          Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України „Про страхування” згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи. При цьому, відповідно до пункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до категорії валових витрат, пов’язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операції які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із звичайної ціни страхового тарифу. Таким чином, всі операції із страхування не підпадають під дію п.5.10 ст. 5 та відповідно п.10.1 ст.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства”.

          Це також відповідає пункту 2 „Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування" Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 зі змінами і доповненнями (на період перевірки), в якому у код рядків „показники" не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою податку 25%.

Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні у Акті перевірки № 4354/22-0/26419647, відносяться до і є частиною страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності.

При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком До припинення договору та цільового використання).

Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат 4а ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3%.

Проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки за ставкою 25% не відповідає підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" і в свою чергу призводить до подвійного оподаткування.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважені, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Приватного акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС” задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000432200/0 від 16.07.09р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяС.К. Каракашьян