Постанова № 9234306, 18.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 16/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2009 року           11:30           № 16/12

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І., суддів Мазур А.С., Качура І.А. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лузар"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

<тип представника >, <ПІБ представника >, довіреність № <Текст >, від <Дата >, <юр. особа або примітка >

за участю прокурора Казак О.А.

На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18.11.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0000512307/0 від 04.07.08 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка носила поверхневий, упереджений характер, а висновки, викладені в Акті перевірки є такими, що суперечать вимогам чинного в Україні законодавства з питань оподаткування. Позивач не погоджується з викладеним в Акті, що до перевірки не було надано актів передачі –приймання товару комісіонеру за відповідні періоди та не було надано первинних бухгалтерсько-складських документів, що не ведеться відокремлений облік по договору комісії на підприємстві і що товар, який відвантажено згідно договору комісії на адресу МПП «Фелон»фактично залишився на складі підприємства на суму 4608680,00 грн. Наполягає на тому, що господарські операції підтверджуються відповідними бухгалтерськими та податковими документами, які були надані перевіряючим під час перевірки. Вважає повідомлення –рішення податкового органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав. Своє обґрунтування навів у запереченні на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити.

Прокурор з позовом не згоден і просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було здійснено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лузар»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено Акт № 226/1-23-07-32848252 від 17.06.2008 р.

На підставі Акта перевірки № 226/1-23-07-32848252 від 17.06.2008 р. Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва винесла податкове повідомлення –рішення № 0000512307/0 від 04 липня 2008 року, яким визначила Позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 2338974 грн. ( 1169487 грн. –основний платіж та 1169487 грн. –штрафна (фінансова) санкція).

Позивач оскаржував податкове повідомлення –рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000512307/0 від 04 липня 2008 року в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги Позивача, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва рішенням від 11.09.2008 р. № 13941/10/25-011 частково скасувала податкове повідомлення –рішення № 0000512307/0 від 04 липня 2008 року про сплату податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 177301,5 грн. і застосовної штрафної санкції у розмірі 104195,5 грн., в т.ч. згідно з п.п. 17.1.3 на суму 36553,0 грн. та п.п. 17.1.6 на суму 67642,0 грн. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а скаргу ТОВ «Торговий дім «Лузар»частково задовольнила.

Державна податкова адміністрація у м. Києві, своїм рішенням № 5507/10/25-114 від 11.11.2008 р. залишила без змін податкове повідомлення –рішення ДПІ у Голосіївському районі м .Києва № 0000512307/0 від 04 липня 2008 року з урахуванням висновків рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги, а скаргу ТОВ «Лузар»залишила без задоволення.

Так, перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.1, 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1169487,00 грн. та завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2007 рік на суму 18225,0 грн.

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ «Торговий дім «Лузар»здійснювало діяльність з реалізації товарів через комісіонера ПМП «Фелон»м. Луганськ на підставі укладених договорів від 15.10.2004 р. № ДГ-11/04 та від 03.01.2007 р. № 1/03.

Перевіркою встановлено, що підприємством в порушення п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при формуванні валового доходу не враховано приріст балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, що призвело до заниження валового доходу на суму 4608680,0 грн.

При співставленні оборотно-сальдової відомості по рахунку 36 «Покупці та замовники», 68 «Розрахунки з дебіторами та кредиторами», 28 «Товари»та первинних документів (договори, рахунки –фактури, накладні, звіти комісіонера) було встановлено, що Позивачем списання товару зі складу підприємства, відвантаженого в адресу ПМП «Фелон»згідно договорів комісії, здійснювалось на підставі видаткових накладних.

Згідно зі ст. 395 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Статтею 398 Цивільного кодексу України встановлено, що майно, що надійшло до комісіонера або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.

Перевіркою встановлено, що товар, який був переданий на комісію, підприємство списало зі складу у момент передачі товару по договору комісії за накладними на відвантаження товару в розмірі 4608680,0 грн.

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі –продажу, міни, поставки та іншими цивільно – правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно –правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

У разі, якщо комісіонер реалізує товар покупцю (тобто третій особі), відбувається перехід права власності від комітента до покупця. Така операція вважається продажем.

Суд погоджується з Відповідачем, що основні принципи ведення податкового обліку при здійсненні договорів комісії на продаж залишаються такими ж, як і при здійсненні договорів купівлі, а саме: - право власності на товари, передані в рамках договорів комісії, належать комітенту; - у відповідності з нормами п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передача товару від комітента комісіонерові не може бути класифікована в податковому обліку як продаж (поставка) товару.

У бухгалтерському обліку операція з передачі товарів від комітента комісіонерові відображається у спосіб, відповідно до якого товари, передані комісіонерові продовжують обраховувати на балансі у комітента на субрахунку 283 «Товари на комісії»(у результаті відсутності переходу права власності).

Як вбачається з Акту перевірки, відокремлений бухгалтерський облік по договору комісії на підприємстві не ведеться.

Пунктом 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом.

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку – покупцем, до приросту запасів не включаються.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку –продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Суд погоджується з рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі за результатами розгляду первинної скарги, що в порушення вимог п.п. 15.1.1., п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»перевіркою неправомірно донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у I кварталі 2005 року у розмірі 73106,00 грн. та застосована відповідна штрафна (фінансова) санкція згідно з п.п. 17.1.3 та 17.1.6 Закону № 2181., оскільки податковий орган, за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього Закону, має право визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

          В акті перевірки зазначено, що при співставленні оборотно-сальдових відомостей по рахунку 92 «Адміністративні витрати», 79 «Фінансові результати», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 28 «Товари», ВВ «Валові витрати»та первинних документів (договори, рахунки –фактури, накладні), встановлено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством двічі включено до складу валових витрат в II кварталі 2007 року витрати на оплату товарів (передплату) в розмірі 85000,0 грн. (крім того ПДВ –17500,0 грн.), за товари отримані по прибутковим накладним та оприбутковані на склад підприємства в II кварталі 2007 року. Зазначену передплату включено до складу валових витрат на підставі виписки банку від 26.06.2007 р., сплачену ПП «Будівельно-Консалтинговій Компанії»у розмірі 87500,0 грн.

          Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податків товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Таким чином, перевіркою правомірно виключено зі складу валових витрат суму 87500,0 грн.

          Дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про правомірність прийнятого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва рішення за результатами розгляду первинної скарги, згідно з яким частково скасоване податкове повідомлення –рішення від 04.07.2008 р. № 0000512307/0 в частині донарахованих перевіркою податкових зобов’язань по податку на прибуток на загальну суму 177301,5 грн. в т.ч. 73106,0 грн. –основного платежу, 104195,5 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

          Суд, всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки в судове засідання свідки не залучались і експертизи не проводились, витрати, що підлягають стягненню з позивача, відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Кишинський М.І.

судді: Мазур А.С.

Качур І.А.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 20.11.2009 року