Рішення № 92341060, 21.10.2020, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/745/2020

130/1778/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2020 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря Бондар С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Броварського районного Нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом, в якому просив визнати виконавчий напис, який був вчинений 13 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за № 2140 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 21890,80 грн. за кредитним договором № 003-01992-100408, укладеним 10.04.2018 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат.

Стислий виклад позиції позивача.

13.07.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 2140 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 21890,80 грн., у даному виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за кредитним договором № 003-01992-100408 від 10.04.2008 укладеним між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником прав та обов`язків якого є відповідач.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 06.10.2017 по 03.07.2019, сума заборгованості складає 21390,80 грн., яка складається з: 13 072,26 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8 318,54 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. За вчинення даного виконавчого напису нотаріусом отримано плату з відповідача в розмірі 500 грн., відповідно загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 21890,80 грн.

Вищевказаний виконавчий напис перебуває на виконанні у приватного виконавця Вольф (Павелків) Т.Л., у відповідь на звернення позивача останній було надано документи, на підставі яких було відкрито виконавче провадження № 59764655.

Ознайомившись із виконавчим написом він вважає його таким що не підлягає виконанню з підстав того, що на сьогоднішній день відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, на підставі виконавчих написів», стягнення заборгованості передбачено за нотаріально посвідченими угодами. Для одержання виконавчого напису надається оригінал нотаріально посвідченої угоди, напротивагу чому кредитний договір № 003-01992-100408 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, укладений 10.04.2018 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» не є нотаріально посвідченим кредитним договором.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

13.08.2020 ухвалою судді відкрито провадження у даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з поштовий повідомлень, наявних в матеріалах справи, представник позивача ОСОБА_1 21.08.2020 та відповідач ТОВ «Росвен Інвест Україна» 22.08.2020 отримали копію ухвали про відкриття провадження. Відповідач також отримав копію позовної заяви разом з копіями доданих документів. У визначений судом строк сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляли, заперечень проти розгляду справи в спрощеному порядку до суду не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., як вбачається з поштового повідомлення, яке повернулось на адресу суду відмовився від отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви разом з доданими документами.

Відповідно до ч.9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Таким чином приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

З огляду на вищезазначене суд на підставі частини 5 статті 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, посилання на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 10.04.2008 між ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», та позивачем ОСОБА_2 було укладено договір №003-01992-100408 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (а.с.25,26)

Виконавчим написом №2140 від 13.07.2019, вчиненим приватним нотаріусом БРНО Київської області Колейчиком В.В., з позивача ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованість в розмір 21390,80 грн. у зв`язку із невиконанням позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» із стягувача стягнуто плата в розмірі 500 грн. (а.с.24). Як зазначено, приватним нотаріусом вчинення виконавчого напису здійснено на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» і п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Як вбачається з копії листа приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Т.В., адресованого ОСОБА_2 , на примусовому виконанні у приватного виконавця Вольф Т.Л. перебуває виконавче провадження № 59764655 з примусового виконання виконавчого напису № 2140 від 13.07.2019, виданого приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» заборгованості в розмірі 21890,80 грн. (а.с.23).

Відповідно до копії наказу Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції № 595/16, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. тимчасово з 16 травня 2020 року, але не більше як на шість місяців, до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - зупинена (а.с.37), у зв`язку з наявністю рішення (ухвал) судів, які набрали законної сили, яким встановлено факти порушення приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії, що вбачається з копії листа (а.с.29-31).

Мотив суду. Норми права, які застосував суд.

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок № 296/5).

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку №296/5).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пункт 3.4 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).

Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року по справі № 569/8884/17 визначено, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Суд прийшов до висновку, що документи, які підтверджують безспірність заборгованості сторонами не надані, оскільки про наявність спору щодо заборгованості свідчить те, що у виконавчому написі зазначені суми зі стягнення як самого тіла кредиту так і процентів, які в свою чергу розраховуються у відсотковому відношенні до боргу і можуть бути оспорені.

Крім того, у оспорюваному виконавчому написі, вказано, що підставою його здійснення є, зокрема, постанова КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, в яку постановою КМУ №662 від 26 листопада 2014 року були внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. п. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Одночасно з цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 липня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року (у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса), стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись до договору № 003-01992-100408 від 10.04.2008, укладеного з ОСОБА_2 .

Договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, а також те, що нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано не чинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, зважаючи, що відповідачем не надані жодні заперечення по суті позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, а відтак підлягають задоволенню,

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з урахуванням задоволення позовних з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також сума судового збору в розмірі 840,80 грн. (а.с.13).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Досліджуючи надані докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням вимог закону суд приходить до наступного:

Представництво інтересів ОСОБА_2 адвокатом Хейнісом О.Г. в суді підтверджено ордером та договором (а.с. 14,38-44). Також на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, прибуткові касові ордери та квитанції (а.с.45,46).

Так, з наданого розрахунку судових витрат вбачається, що адвокат виконав стандартні дії щодо підготовки позову (надання усних консультацій вартість 1000 грн., підготовка та направлення двох адвокатських запитів вартість 1000 грн., підготовка та написання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви -3000 грн.). Крім того, як вбачається з розрахунку судових витрат, загальна вартість представництва інтересів у суді першої інстанції становить 3000 грн.

Враховуючи, що справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, сторони в судове засідання не викликались, представництво інтересів у суді першої інстанції адвокатом не здійснювалось, а тому, на думку суду витрати позивача на юридичну допомогу мають становити 5000 грн., без врахування оплати за представництво інтересів в суді, дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який був вчинений 13 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за №2140 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 21890,80 грн. за кредитним договором № 003-01992-100408, укладеним 10.04.2018 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (місцезнаходження: 03126, м. Київ, Бульвар Вацлава Гавела, 6, ЄДРПОУ 37616221), приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колечик Володимир Вікторович (місцезнаходження: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 15 оф.6, РНОКПП невідомо).

Суддя: А.М. Заярний