Рішення № 92339852, 15.10.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8879/20

пр. № 2-а/759/236/20

15 жовтня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - Журибеди О.М.,

при секретарі - Кушнірчук А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управліня патрульної поліції у м. Києві Крижановського Олексія Леонідовича, інспектора поліції бат. 2 рота 5, полку 1, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в червні 2020 звернувся до суду позовом до Управліня патрульної поліції у м. Києві Крижановського О.Л., інспектора поліції бат. 2 рота 5, полку 1, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач в судовому засіданні просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, надали до суду відзив, заперечували проти задоволення позову та просили відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Вислухавши думку позивача, дослідивши письмові докази, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК 568454 від 27.04.2020, о 21 год 50 хв. у м. Києві, вул. Василя Кучера 6, водій керуючи транспортним засобом «ВМW 520», номерний знак НОМЕР_1 , не скористався світловим покажчиком повороту та на вимогу інспектора після зупинки не пред`явив водійське посвідчення відповідної категорії, свідотство про реєстрацію ТЗ, чим порушив пункт 2.4 (А) та 9.2 (Б) Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. № 1306, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" - поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення і приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративну правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.

Згідно до п. 1.1 ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закриті території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих ПДР.

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону Украй "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353-ХІІ.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").

Згідно до п. 9.1 (А) ПДР попереджувальним сигналом є сигнали, що подаються світловим покажчиками повороту або рукою.

Також, п. 9.2 (Б) ПДР визначає що, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку - перед перестроюванням. Поворотом чи розворотом.

Частина 1 ст. 126 КУпАП, визначає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладав адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до, пункту 2 розділу 3 інструкції № 1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зокрема постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч. 1 та ч. 2 даної статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Також, як вбачається з відео (нагрудна камера АА 00678 відеоматеріал), позивач відмовився пред`явити посвідчення водія відповідної категорії та свідотство про реєстрацію транспортного засобу.

Притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обгрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог п.9.2 (Б) не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Такого висновку також дійшов Верховний суд у своєму рішенні 127/19283/17 від 25.05.2019.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також,відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 78 Кодексу про адміністративне судочинство, підстави звільнення від доказування є обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Так, позивач у своїй позовоній заяві зазначає, що він не бажав пред`явити водійське посвідчення та реєстраційний документ на транспортний засіб відповідачу.

Відповідач виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП, повідомив відповідача про його права, які передбачені ст. 268 КУпАП. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач встановив причини та умови, що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП

Відповідно до ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При вирішенні справи по суті суд має право, зокрема, залишити рішення суб`єкт владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п.1 ч.З ст. 286 України).

Також, слід зазначити, що саме ч. З ст. 19 Закону - держава відповідно до з відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дієї бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними повноважень.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху, отже, при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності інспектором не було порушено права позивача.

Оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч.1 ст.126 КУпАП.

За таких підстав, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, 121, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управліня патрульної поліції у м. Києві Крижановського Олексія Леонідовича, інспектора поліції бат. 2 рота 5, полку 1, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Журибеда